Справа № 370/595/14 Головуючий у І інстанції Косенко А.В.
Провадження № 22-ц/780/3471/14 Доповідач у 2 інстанції Мережко
Категорія 36 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого - Мережко М.В.
Суддів - Приходька К .П., Суханової Є.М.
При секретарі - Франюк Т.В.
Розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Макарівського районного суду Київської області від 29 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа Макарівська районна державна нотаріальна контора Київської області про зобов»язання вчинення дій з метою запобігання порушення права .
Заслухавши доповідь судді , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-
У березні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом .
Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області від 12 березня 2014 року позивачу наданий строк для виправлення недоліків позовної заяви, а саме зміст позовних вимог не відповідає ч.2 ст. 16 ЦПК України щодо способів порушеного права ,зазначаючи зміст позовних вимог , позивач зазначає клопотання про витребування доказів,що не є позовною вимогою , а має оформлятися відповідно до положень ст. 133 ЦПК України.
Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області від 29 березня 2014 року позову заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки заявник не виправив недоліки , на які було вказано в ухвалі судді від 12 березня 2014 року.
Не погоджуючись з ухвалою судді , позивач подав апеляційну скаргу , в якій просив ухвалу скасувати ,посилаючись на порушення норм процесуального права та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву , суд виходив з того, що позивач не виправив недоліки, на які було вказано в ухвалі від 12 березня 2014 р., а саме зміст позовних вимог не відповідає ч.2 ст. 16 ЦПК України щодо способів порушеного права ,зазначаючи зміст позовних вимог , позивач зазначає клопотання про витребування доказів,що не є позовною вимогою , а має оформлятися відповідно до положень ст. 133 ЦПК України.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.
Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Із оскаржуваної ухвали вбачається, що зміст позовних вимог не відповідає ч.2 ст. 16 ЦПК України щодо способів порушеного права.
Як видно з тексту позовної заяви , позивач подав позовну заяву у письмовій формі, виклав зміст позовних вимог та обставини, якими обґрунтовує свої вимоги , зазначив докази, що підтверджують обставини, залучив всіх осіб до участі у справі із зазначенням адресів., крім того, як видно із заяви про усунення недоліків позовної заяви , позивач на вимогу ухвали від 12 березня 2014 року заяву про витребування доказів оформив окремим процесуальним документом відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України .
Разом з тим, суд першої інстанції , залишаючи позовну заяву без руху, з підстав того ,що заява про забезпечення позову має подаватися відповідно до вимог ст.. 133 ЦПК України , не вказав , що дана заява має бути оплачена судовим збором , в якому розмірі і на який рахунок .
Виходячи з роз»яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2
від 12 червня 2009 року , сторони вправі подавати докази безпосередньо в судовому засіданні відповідно до вимог ст.. 27 ЦПК України. .
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в порядку ст. 312 ЦПК України , колегія суддів приходить до висновку ,що ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції .
Керуючись ст.ст.303, 307,312,313 - 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. .
Ухвалу судді Макарівського районного суду Київської області
від 29 березня 2014 року - скасувати , передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п.2 ч.1 ст 324 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді