Справа № 369/2243/14-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.
Провадження № 22-ц/780/3335/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.
Категорія 24 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 1 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу,-
У березні 2014 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 про відшкодуваннязбитків в порядку регресу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилаючись на те, що 14.12. 2011 року між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» і ОСОБА_4 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/139698, забезпечений транспортний засіб Фіат Дукато, д.н.з. № НОМЕР_1. ОСОБА_4 сплатив страховику страхову премію, на підставі чого, вказаний договір набрав чинності з 15.12.2011 року з терміном дії з 15.12.2011 року по 14.12.2012 рік. Предметом договору є забезпечений транспортний засіб «Фіат Дукато», д.н.з. № НОМЕР_1.
Позивач вказував, що 21.07.2012 року в смт. Глеваха, Київської області відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Фіат Дукато», д.н.з. НОМЕР_1 під керуваннями ОСОБА_3 і транспортного засобу БМВ 520, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8
25.07.2012 року за фактом вказаної ДТП постановою судді Васильківського міськрайонного суду визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, оскільки його вина повністю підтверджена зібраними у справі доказами, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
21.08.2012 року водій постраждалого транспортного засобу БМВ 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_8 звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про настання страхового випадку і виплату страхового відшкодування, а також надав всі необхідні підтверджуючі документи для виплати страхового відшкодування. ОСОБА_5 представляє інтереси ОСОБА_6 відповідно до довіреності від 10.03.2009 року.
З метою встановлення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу і вартості матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу БМВ 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_8 страховик замовив незалежну експертну оцінку, за результатами якої встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу БМВ 520, д.р. н. НОМЕР_3, визначена в сумі 29 500 грн. 16 коп. на користь ОСОБА_8, відповідно до звіту з визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 652 від 12.08.2012 року.
Також позивач зазначав, що 27.01.2014 року між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» і ОСОБА_6 була укладена угода про розмір страхового відшкодування, який складатиме 11 000 грн., які страховик виплатив у вказаній сумі на користь останнього шляхом безготівкового переказу на його особистий банківський рахунок.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не повідомив ТДВ «СК Альфа-Гарант» про настання страхової події ні письмово, ні іншим шляхом, останній порушив вимоги п. п. 33.1., 33.1.4. ЗУ «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і таким чином, сума до відшкодування в порядку регресу з ОСОБА_3 на користь ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» становить 11 000 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 1 квітня 2014 року в задоволенні позову ТДВ «СК «Альфа-Гарант» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» подало апеляційну скаргу, в якій, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав неправильного застосування судом норм процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.07.2012 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_3 на 25 км. автодороги «Київ-Одеса», керуючи автомобілем НОМЕР_4, під час виникнення перешкоди, яку він був спроможний виявити, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху, почав різко гальмувати, що привело до втрати контролю над керуванням, чим порушив п. п. 2.3/б. 12.1., 12.3. ПДР України. Своїми діями ОСОБА_7 вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, порушення, передбачені ч. ч. 1-3 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення за ч. 4 ст. 122 КУпАП у виді штрафу розміром сорок неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Цивільно-правова відповідальність під час управління автомобілем НОМЕР_4, відповідно до полісу № АВ/1396398 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була застрахована на ім'я ОСОБА_4 Термін дії полісу: з 15 грудня 2011 року по 14 грудня 2012 року включно.
21 серпня 2012 року водій постраждалого транспортного засобу БМВ 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_8 звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про настання страхового випадку і виплату страхового відшкодування, а також надав всі необхідні підтверджуючі документи для виплати страхового відшкодування. ОСОБА_5 представляє інтереси ОСОБА_6 відповідно до довіреності від 10 березня 2009 року.
З метою встановлення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу і вартості матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу БМВ 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_8 страховик замовив незалежну експертну оцінку, за результатами якої, завданого власнику транспортного засобу БМВ 520, д.р. н. НОМЕР_3, визначена в сумі 29500 грн. 16 коп. на користь ОСОБА_8, відповідно до звіту з визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 652 від 12 серпня 2012 року.
27.01. 2014 року між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» і ОСОБА_6 була укладена угода про розмір страхового відшкодування, який складатиме 11000 грн..
14.02.2012 року страховик склав страховий акт і розрахунок страхового відшкодування до нього. На підставі цих документів страховик здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 11000 грн. на користь ОСОБА_6 шляхом безготівкового переказу на його особистий банківський рахунок.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог про відшкодування збитків в порядку регресу, суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин та прийшов до обґрунтованого висновку, що права позивача ніяким чином не порушено діями ОСОБА_3
З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів зважаючи на наступне.
Відповідно до п. п. Г) п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо -транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 цього Закону.
Зі змісту полісу № АВ/1396398 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що він виданий з порушенням порядку, встановленого п. 17.5 ст. 17 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки в ньому не зазначено: адресу, номер телефону страховика, не вказано переліку представників страховика, не видано бланку повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка.
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки позивачем в порушення вимог положень ст. 60 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме того, що діями відповідача порушені права ТДВ "Страхова компанія "Альфа - Гарант".
Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга апелятна не містить.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, правильно встановлено правові відносини сторін, дана належна правова оцінка доказам у справі, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу ТДВ "Страхова компанія "Альфа - Гарант" відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" відхилити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 1 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: