Справа № 357/7896/13-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.
Провадження № 22-ц/780/2430/14 Доповідач у 2 інстанції Таргоній
Категорія 45 11.06.2014
Іменем України
11 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,
за участю секретаря: Черепинець А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «АТОРИС» про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсними правочинів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів, -
У червні 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на наступні обставини.
Вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 11 серпня 2006 року по 11 березня 2013 року.
За час проживання в шлюбі ними було придбано наступне майно:
- автомобіль марки ГАЗ 330202-414, номер шасі - НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 40 000 грн.;
- автомобіль марки HYUNDAI IX35, номер кузова НОМЕР_2, 2010 року випуску, вартістю 200 000,00 грн.;
- кондиціонер марки «Мідеа», вартістю 4 000,00 грн.
Позивачка просила суд здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, виділивши їй у власність автомобіль HYUNDAI IX35, 2010 року випуску, вартістю 200 000,00 грн. Відповідачу виділити у власність автомобіль ГАЗ 330202-414, 2008 року випуску, вартістю 40 000 грн., а також кондиціонер марки «Мідеа», вартістю 4 000,00 грн. Стягнути з неї на користь відповідача компенсацію за вартість частки у спільному сумісному майні в розмірі 82 000 грн.
В подальшому, дійзнавшись про продаж відповідачем спірних автомобілів, позивачка ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила визнати спірне майно об'єктом спільної сумісної власності, визнати недійсними правочини купівлі-продажу автомобіля марки HYUNDAI IX35 та автомобіля марки ГАЗ 330202-414, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09.07.2013 року; поділити спільне сумісне майно, залишивши його у спільній частковій власності та визнавши за сторонами право на ідеальні частки у спірному майні.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно: автомобіль марки ГАЗ 330202-414, номерний знак НОМЕР_3, 2008 року випуску, вартістю 55 397,23 грн.; автомобіль марки HYUNDAI ІХ35, номерний знак НОМЕР_4, 2010 року випуску, вартістю 203 089,80 грн.; кондиціонер марки «Мідеа», вартістю 4000 грн. Визнано недійсним правочин купівлі - продажу автомобіля марки ГАЗ 330202-414, номерний знак НОМЕР_3, 2008 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09.07.2013 року на підставі довідки - рахунку ААВ № 066865, виданої ТОВ «АТОРИС» м. Біла Церква. Визнано недійсним правочин купівлі - продажу автомобіля марки HYUNDAI ІХ35, номерний знак НОМЕР_4, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09.07.2013 року на підставі довідки - рахунку серії ААВ № 066864 від 09.07.2013 року, виданої ТОВ «АТОРИС» м. Біла Церква. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 582,02 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 582,02 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог щодо поділу спільного сумісного майна подружжя та ухвалити в цій частині нове рішення: поділити спільне сумісне майно, залишивши його у спільній частковій власності, зокрема, визнавши за кожним із співвласникі право на ? частину автомобілів та кондиціонера. При цьому, в обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд не застосував положення ст. 372 ЦК України, ст. ст. 69, 71 Сімейного кодексу України, натомість помилково застосувавши ч. 2 ст. 370 ЦК України, оскільки мова йшла не про виділ частки з майна, що є в спільній сумісній власності, а про поділ такого майна. Просила також стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати в розмірі 5 584, 31 грн.
Відповідач ОСОБА_2 також звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з прийняттям уточненого позову, поданого не у відповідності з вимогами ст. 31 ЦПК України. Крім того, судом було дано невірну оцінку доказам щодо надходження коштів на придбання спірних автомобілів. У зв'язку із вказаним, просив рішення скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 11.08.2006 року сторни зареєстрували шлюб у відділі РАЦС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 1113 ( а.с. 7).
11.03.2013 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, рішення набрало законної сили 21.03.2013 року. ( а.с. 8).
Згідно довідки Білоцерківського МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області (а.с.9), за відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано транспортні засоби: 26.09.2008 року - автомобіль марки ГАЗ 330202- 414, номерний знак НОМЕР_3, 2008 року випуску та 17.09.2010 року - автомобіль марки HYUNDAI ІХ35, номерний знак НОМЕР_4, 2010 року випуску та згідно товарного чеку (а.с.5), 01.05.2011 року було придбано кондиціонер марки «Мідеа», на суму 4 680 грн.
Суд першої інстанції, повно та всебічно перевіривши обставини справи, дійшов вірного висновку про те, що спірне майно, а саме: автомобіль марки ГАЗ 330202-414, автомобіль марки HYUNDAI ІХ35 та кондиціонер марки «Мідеа» є спільним сумісним майном подружжя, оскільки придбане в період шлюбу за спільні кошти. Відповідачем не доведено його особисту власність щодо вказаного майна, відповідних зустрічних позовних вимог не заявлялось.
Судом також вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2, знаючи про існування даного спору та діючи недобросовісно, без згоди ОСОБА_1, продав спірні транспортні засоби ОСОБА_3 А тому висновки суду про визнання даних правочинів недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 65 СК України є обгрунтованими.
В той же час, вірно встановивши обсяг спільного сумісного майна подружжя, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо необгрунтованості вимог ОСОБА_1 про поділ майна шляхом визнання за кожним із співвласників права на ? його частину.
Стаття 71 СК України передбачає, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України .
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 " Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Таким чином, враховуючи, що спірне майно є речами неподільними, які не можуть бути поділені між сторонами в натурі, і жодна з сторін попередньо не внесла на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму, суд повинен був визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу, залишивши його у спільній частковій власності, які і просила позивачка ОСОБА_1 в позовних вимогах.
З огляду на вказане доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині знайшли своє підтвердження, а тому рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Крім того, підлягають також частковому задоволенню вимоги щодо стягнення судових витрат по справі. Враховуючи, що судові витрати на суму 5 584,31 грн. підтверджені належними фінансовими документами, колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове, яким, виходячи зі змісту ст. 88 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всю суму судових витрат, які складаються з: 1 220,00 грн. - судовий збір за подання позову щодо майнових вимог, 114,17 грн. - за пдання позову щодо немайнових вимог, 229,42 грн. - судовий збір за подання заяв про забезпечення позову, 2 600 грн. витрат на правову допомогу, 700,00 грн. - витрати за проведення експертизи, 63,96 грн. - витрати на викик сторін для огляду транспортних засобів, 656,22 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія апеляційного суду вважає їх необгрунтованими з підстав, зазначених вище.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу спільного сумісного майна подружжя та в частині стягнення судових витрат.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Поділити спільне сумісне майно, набуте подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишивши його у спільній частковій власності.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на:
- ? частину автомобіля марки ГАЗ 330202-414, державний номерний знак НОМЕР_3, номер шасі - НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 55 397,23 грн.;
- ? частину автомобіля марки HYUNDAI IX35, державний номерний знак НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_2, 2010 року випуску, вартітсю 203 089, 80 грн.;
- ? частину кондиціонеру марки «Мідеа», вартістю 4 000,00 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на:
- ? частину автомобіля марки ГАЗ 330202-414, державний номерний знак НОМЕР_3, номер шасі - НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 55 397,23 грн.;
- ? частину автомобіля марки HYUNDAI IX35, державний номерний знак НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_2, 2010 року випуску, вартістю 203 089, 80 грн.;
- ? частину кондиціонеру марки «Мідеа», вартістю 4 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5 584,31 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: