12.06.2014
Справа №2/408/173/14
408/533/14-ц Категорія-52
12 червня 2014 року смт. Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області в складі:
головуючого - судді Карягіної В.А.
при секретарі Ступаченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в с.Біловодськ справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Біловодськагропостач» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
Позивач звернувся в суд з позовом, в обґрунтування якого вказав, що з 17 березня 2008 року до 14.04.2014року працював різноробочим в ТОВ « Біловодськагропостач» , звільнений за ст. 36 п.1 КЗпП України. .Під час звільнення йому не виплачена компенсація за невикористані з 2008 по 2014 р.р. відпустки , заборгованість по яким на час звільнення становила 4388,30грн, за час затримки розрахунку сума середнього заробітку на день звернення до суду складає 1626,80грн,яку він просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги, викладені в заяві, просить позов задовольнити., при цьому вказав, що з 17 березня 2008 року до дня звільнення працював у відповідача по сумісництву спочатку різноробочим, потім - охоронником. Заяву про прийняття на роботу по сумісництву писав лише в березні 2008 року, але для під страховки у 2008 та 2009 роках при кожній зміні мінімальної заробітної плати укладав з керівником підприємства цивільно-правову угоду на виконання роботи різноробочого з вказівкою початку та закінчення строку дії договору. З 2012 року він за основним місцем роботи - Біловодська ПМК-146- не працює, але заяву про звільнення за сумісництвом і прийняття на основне місце роботи у відповідача не писав взагалі. При звільнення йому нарахували 580грн, але він від отримання даної суми відмовився у зв*язку із спором, який виник між ним та новим керівництвом підприємства щодо розміру нарахованої суми, так як йому не була нарахована компенсація за невикористані відпустки за відпрацьований період з 2008 по 2014рік..
Представник відповідача , директор ТОВ « Біловодськагропостач» Бондаренко С.О.,в суді позовні вимоги не визнав, пояснивши, що документів, які б підтверджували факт роботи позивача на даному підприємстві, відсутні. 20 березня 2014року на підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ він був призначений на посаду директора підприємства. Колишній керівник ТОВ ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_4 не передавали новому керівництву документи про фінансову діяльність підприємства, про кадрову роботу та інші, у зв*язку із чим він був змушений звернутися до правоохоронних органі з заявою про розшук даних документів, на підставі яких здійснювалася діяльність ТОВ та відбувалося нарахування заробітної плати працівникам. Позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 580грн до дня звільнення, що сталося 14.04.2014року, лише на підставі того, що раніше нараховували. Але даних про відпустку позивача: чи надавалася кожний рік, чи виплачувалася компенсація, у них взагалі немає. Вважає,що вини підприємства в затримці видачі нарахованої заробітної плати в розмірі 580грн немає, так як позивач особисто відмовився від її отримання, не погоджуючись з її розміром.
Свідок ОСОБА_4 пояснила в суді, що працювала у відповідача з 1986р по 31.01.2014року на посаді головного бухгалтера , останнім часом по сумісництву. Відомо, що з 2008 року на підприємстві по сумісництву працював різноробочим позивач, на підставі його заяви був виданий наказ про прийом на роботу. Знає з розмови з позивачем про перехід на дане підприємство як на основне місце, але ні заяви позивача, ані наказу не бачила.
Свідок ОСОБА_3 пояснив в суді, що з 1997 по 2014 рік працював директором «Біловодськагропостач», позивач працював на даному підприємстві різноробочим з 2008 року за сумісництвом, був виданий наказ і йому нараховувалася заробітна плата. Накази про роботу відповідача видавалися кожний рік на підставі однієї заяви за 2008 рік. У 2014 році рішенням акціонерів керівник підприємства був переобраний, став Бондаренко С.О., якому була передана вся наявна на підприємстві документація. Щодо надання відпустки позивачу нічого сказати не може.
Свідок ОСОБА_5 пояснила в суді, що з жовтня 1984р по березень 2014року працювала бухгалтером та вела кадри на підприємстві « Біловодськагропостач» та є дружиною позивача. Під час роботи в ПМК-146 її чоловік з 2008 року став працювати за сумісництвом у відповідача. Для своєї підстраховки вона переписувала цивільні-правові угоди між керівником « Біловодськагропостач» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 при кожній зміні мінімальної заробітної плати у 2008-2009 роках. Не знала, що у разі звільнення з основного місця роботи потрібно було переводити чоловіка з сумісництва на основне місце роботи.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача , свідків, дослідивши відомості нарахування заробітної плати позивачу за період з 2011 по 2014роки по підприємству « Біловоськагропостач», інші письмові матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно до ст. 10,11 ,60 ЦПК України сторони та інші особи, які приймають участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ст.43 Конституції України у відповідності зі ст. 23 Загальної декларації прав людини проголосила право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, що людина вільно вибирає і на яку вільно погоджується.
В суді встановлено, що на підставі заяви від 14.03.2008року і наказу голови правління ОСОБА_3 від 14.03.2008року ОСОБА_1 працював по сумісництву різноробочим в ВАТ « Біловодськагропостач» з 17 березня 2008 року.( арк..спр.5) Згідно записам в трудовій книжці позивача, основним місцем його роботи був Біловодська ПМК -146 ЧСМП « Луганськводбуд»в смт.Біловоськ, де позивач працював водієм з 1995 р по 20.06.2012року ( аркю.спр.29( арк..спр.29).
14.04.2014року за наказом директора ТОВ «Біловодськагропостач» №6-к ОСОБА_1 був звільнений за угодою сторін, за п.1 ст.36 КЗпП України.( арк..спр.6).
На день звільнення йому була нарахована заробітна плата в сумі 580,95грн, від отримання якої позивач відмовився у зв*язку із незгодою з її розміром, що підтвердив в суді особисто позивач, оскільки йому не була нарахована компенсація за відпустки за період з 2008року по день звільнення , що становила 4388,30 грн.
Згідно п.1 Положення про умови роботі по сумісництву, затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту,Мінфіну від 28.06.1993р №43, сумісництвом є виконання робітником, крім своєї основної, другої роботи, яка регулярно оплачується, на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у цього чи іншого роботодавця. Виходячи з вищевказаного терміну « сумісництво» слідує, що в разі відсутності у працівника основного місця роботи, він не може бути прийнятим на роботу по сумісництву, що також слідує з листа Мінпраці України від 13.10.2004р №36-298. В разі звільнення працівника з основного місця роботи , його слід звільнити з роботи по сумісництву( за його заявою) і наказом по підприємству, де він працював за сумісництвом, прийняти на основну роботу.
Враховуючи, що запис про роботу за основним місцем роботи в підприємстві «Біловодськагропостач» після звільнення в червні 2012року з ПМК-146 в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній ,законних підстав нарахування позивачу заробітної плати з червня 2012року по день звільнення, 14.04.2014року, сторони в суд не надали, суд вважає за можливе позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки задовольнити лише за період з березня 2008 року по 20.06.2012р, що, виходячи із розміру заробітної плати за вказаний період ( довідка арк..спр.4) за 24 календарних дні за кожний рік названого періоду( у 2008 році- за 18 календарних днів, у 2012р- 12 календарних днів) становить 2846,05грн.
В суді представник відповідача Бондаренко С.О. пояснював, що з часу його керівництва( з березня 2014року)у зв*язку із відсутністю бухгалтерів, які працювали з ОСОБА_3, позивачу нараховувалася заробітна плата по зразку відомостей за минулий період. Оскільки приймання-передачі фінансової та кадрової документації від минулого керівництва йому, як новопризначеному керівнику, не відбулося, позивач був звільнений з 14 квітня 2014року з нарахуванням лише заробітної плати без компенсації за невикористані відпустки, від отримання якої позивач відмовився.
На підставі вимог ст.. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в п.1ст.117 КЗпП відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою від 8 лютого 1995 р. N 100( із змінами та доповненнями) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події,з якою пов'язана відповідна виплата.
Виходячи з даних по заробітну плату за останні два місяці 2014року роботи позивача його середня заробітна плата складає 1220грн, середньоденна заробітна плата становить 41,01грн, на 12.06.2014року середня заробітна плата , яка підлягає стягненню за затримку виплати становить 2378грн.У зв*язку із частковим задоволенням позову стягненню підлягає сума в розмірі 1198грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2846,05грн, середній заробіток за час затримки виплати 1189,0 грн, всього 4035,05 грн, допустивши до негайного виконання в розмірі не більш, ніж за один місяць, в сумі 1220 грн, а також на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн,
Керуючись ст.ст.10,11,60, 81,88,212-215, 367 ЦПК України, ст, 94,115,116,117 КЗпП України, ст.43 Конституції України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково .
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодськагропостач» Біловодського району Луганської області( р/р 26001300514454 в Ощадбанку України ) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2846,05грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1189,0грн, всього 4035,05грн. а також на користь держави судовий збір в розмірі 243,60грн,
Рішення допустити до негайного виконання в частині сплати заробітної плати не більш, ніж за один місяць., в сумі 1220грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Луганської області через Біловодський райсуд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк від дня оголошення рішення .
Суддя
Біловодського райсуду В.А.Карягіна
Луганської області