Справа № 359/11390/13-ц Головуючий у І інстанції Ткачченко Д.В.
Провадження № 22-ц/780/2784/14 Доповідач у 2 інстанції Мережко
Категорія 44 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,
При секретарі: Франюк Т.В.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про витребування земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та визнання права власності на земельні ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання добросовіним набувачем земельної ділянки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, а саме:
земельної ділянки площею 0,20 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1859, що зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №92000432208 на ОСОБА_2;
земельної ділянки площею 0,20 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1862, що зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №94121132208 на ОСОБА_3;
земельної ділянки площею 0,2048 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1876, що зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №135961932208 на ОСОБА_4,
земельної ділянки площею 0,2085 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1877, що зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №136003532208 на ОСОБА_4. ;
скасувати рішення про державну реєстрацію за відповідачами речових прав на вказані земельні ділянки та визнати за ОСОБА_1 право власності на спірні земельні ділянки.
Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він є власником спірних земельних ділянок на підставі укладених з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2011 році договорів купівлі - продажу.
У позовній заяві зазначає, що у 2013 році він дізнався про тривалий судовий спір з приводу цих земельних ділянок між попередніми власниками, а також про те, що у 2013 році на підставі нових договорів купівлі - продажу попередні власники знову відчужили спірні земельні ділянки і що відповідачі у державному реєстрі речових прав тепер рахуються, як нові власники земельних ділянок. Посилаючись на ст. 387, 388 ЦК України позивач просить суд витребувати з чужого незаконного володіння, тобто у відповідачів, земельні ділянки. Крім того, посилаючись на ст. 392 ЦК України позивач просить суд визнати за ним право власності на спірні земельні ділянки, тому що відповідачі не визнають та оспорюють його права на земельні ділянки. Крім того, на підставі ст. 378 ЦК країни, ст.19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію за відповідачами речових прав на земельні ділянки.
Відповідачі, заперечуючи проти позову ,посилались на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не є , та ніколи не був власником спірних земельних ділянок, він не набув речових прав на земельні ділянки, оскільки у відповідності до земельного законодавства його право власності на землю не було зареєстровано відповідним органом, який здійснював державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем земельної ділянки. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 послався на те, що відповідно до стаття 388 ЦК України він є добросовісним набувачем земельної ділянки, тому що її він придбав за відплатним договором , при цьому не знав і не міг знати відносно судових спорів з приводу земельних ділянок та відповідно прав на неї інших осіб , зокрема ОСОБА_1
ОСОБА_1 в свою чергу заперечив проти задоволення зустрічного позову пославшись на те, що ОСОБА_3 обрав неналежний спосіб судового захисту, оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2014 року в задоволенні позовів відмовлено .
Не погоджуючись із рішенням суду , позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні його позову , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , ухвалити нове рішення , яким задовольнити його вимоги . В іншій частині рішення суду не оскаржене . В апеляційній скарзі посилався на те , що суд неповно з»ясував обставини ,що мають значення для справи , висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема суд не взяв до уваги ,що у 2013 році позивач в силу об»єктивних причин не міг зареєструвати право власності на земельні ділянки,за наявності у нього документів,за якими розпочався перехід права власності ( договори купівлі-продажу ) , оскільки тривав суд , а відтак прийшов до помилкового висновку про відсутність у нього права власності на земельні ділянки .
Інші особи , які беруть участь у справі, апеляційні скарги не подавали.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом першої інстанції , 19 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу №467, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 19 березня 2011 року за №4372127 . Відповідно до умов договору ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,20 га, яка розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1859. Як видно із долученого до вказаного договору державного акту на право власності на земельну ділянку, нотаріусом, який посвідчив правочин, зроблена відмітка про відчуження зазначеної земельної ділянки. При цьому, відмітка органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень про відчуження земельної ділянки на цьому державному акті - відсутня. ( а.с. 10-15 т.1 )
Згідно довідки Управління Держземагенства у Бориспільському районі від 15.01.2014 року № 06-05/76 управління не володіє інформацією щодо поставлення на державному акті на право власності на земельну ділянку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку.( т.2 а.с. 4-9) .
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 19 березня 2011 року уклали договір купівлі-продажу №470, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 19.03.2011 за №4372129. Відповідно до умов договору ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,20 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1862. Як вбачається із долученого до вказаного договору державного акту на право власності на земельну ділянку, нотаріусом, який посвідчив правочин, зроблена відмітка про відчуження зазначеної земельної ділянки. При цьому, відмітка органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень про відчуження земельної ділянки на цьому державному акті - відсутня.( т.1 а.с. 16-21) Згідно довідки Управління Держземагенства у Бориспільському районі від 15.01.2014 року № 06-05/76 управління не володіє інформацією щодо поставлення на державному акті на право власності на земельну ділянку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку.( т.2 а.с. 4-9)
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 19 березня 2011 року уклали договір купівлі-продажу №464, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 19.03.2011 за №4372123. Відповідно до умов якого ОСОБА_6 передає у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,20 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1876. Як вбачається із долученого до вказаного договору державного акту на право власності на земельну ділянку, нотаріусом, який посвідчив правочин, зроблена відмітка про відчуження зазначеної земельної ділянки. При цьому, відмітка органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень про відчуження земельної ділянки на цьому державному акті - відсутня.( т.1 а.с. 22-27).
Згідно довідки Управління Держземагенства у Бориспільському районі від 15.01.2014 року № 06-05/76 управління не володіє інформацією щодо поставлення на державному акті на право власності на земельну ділянку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку ( т.2 а.с. 4-9).
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 19 березня 2011 року уклали договір купівлі-продажу №461, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 19.03.2011 за №4372118. Відповідно до умов якого ОСОБА_6 передає у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2048 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1876. Як вбачається із долученого до вказаного договору державного акту на право власності на земельну ділянку, на ньому нотаріусом, який посвідчив правочин, зроблена відмітка про відчуження зазначеної земельної ділянки. При цьому, відмітка органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень про відчуження земельної ділянки на цьому державному акті - відсутня. ( т.1 а.с. 28-33).
Згідно довідки Управління Держземагенства у Бориспільському районі від 15.01.2014 року № 06-05/76 управління не володіє інформацією щодо поставлення на державному акті на право власності на земельну ділянку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку( т.2 а.с. 4-9) .
Як видно із матеріалів справи, відсутні докази виникнення права власності на ці земельні ділянки у ОСОБА_5, ОСОБА_6., з якими позивач уклав у 2011 році договори купівлі - продажу . Як видно із довідок Управління Держземагенства у Бориспільському районі відповідях від 15 січня 2014 року № 06-05/76, від 27 січня 2014 №06-05/165 в Управлінні Держземагенства у Бориспільському районі відсутні в кадастровій системі відомості щодо реєстрації за громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прав на земельні ділянки, які є предметом даного спору( т.2 а.с. 4-9, 83).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до ч.6 ст. 126 Земельного кодексу України при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 07 лютого 2014року « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).
До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві
Відповідно до ст.60 ЦПК України , належні та допустимі докази здійснення державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки в порядку який діяв на момент укладення ним договорів купівлі - продажу та відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який діє з 01.01.2013 року ОСОБА_1 суду не надано, а відтак посилання представника апелянта в апеляційній скарзі на ту обставину ,що ОСОБА_1 є володільцем спірних земельних ділянок є безпідставними .
Згідно довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 грудня 2013 року, станом на момент розгляду справи в суді:
право власності на земельну ділянку площею 0,20 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1859, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №92000432208 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки №1073 від 27.06.2013 року ( т.1 а.с. 236-239)
право власності на земельну ділянку площею 0,20 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1862, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №94121132208 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки №ВТЕ999657 від 02.07.2013 року( т.1 а.с. 240-243);
право власності на земельну ділянку площею 0,2048 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1876 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №135961932208 за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки №ВТК 353362 від 22.08.2013 року ( т.1.а.с. 244-247);
право власності на земельну ділянку площею 0,2085 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220881300:04:001:1877 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №136003532208 за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки № ВТК 353360 від 22.08.2013 року( т.1.а.с. 248- 251) .
Належні та допустимі докази визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі - продажу земельних ділянок, на підставі яких ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 набули право власності на спірні земельні ділянку, розірвання, припинення вказаних договорів , тощо в матеріалах справи відсутні.
Як встановлено судом першої інстанції і відповідно довідки Управління Держземагенства у Бориспільському районі від 15.01.2014 року № 06-05/76 ( т.2 а.с. 4-9) попереднім власником земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:1859 була ОСОБА_9 відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №099288 виданий на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2006 ВЕІ 792826 зареєстрований 15.02.2007 за № 050732300082, а також серії ЯК №032895 виданий на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області №2-1823/11 від 14.07.2011 року, зареєстрований за №322088001003162 від 02.09.2011 року;
попереднім власником земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:1862 була ОСОБА_8 відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 099285, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2006 року ВЕІ №792832, зареєстрований за №010732300252 від 28.03.2007 року, а також серії ЯК № 032895, виданого на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду №2-1823/11 від 14.07.2011 року зареєстрований за №322088001003161 від 02.09.2011 року;
попереднім власником земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:1876 був ОСОБА_7 відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 099282, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2006 року ВЕІ №792834 та який зареєстрований за №050732300073 від 14.02.2007 року, а також серії ЯК № 032896, виданий на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду №2-1823/11 від 14.07.2011 року та який зареєстрований за №322088001003163 від 02.09.2011 року;
попереднім власником земельної ділянки кадастровий номер 3220881300:04:001:1877 був ОСОБА_7 відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 099283, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2006 року ВЕІ №792834, який зареєстрований за №050732300069 від 14.02.2007 року та серії ЯК № 032897, виданий на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду №2-1823/11 від 14.07.2011 року, який зареєстрований за №322088001003164 від 02.09.2011 року.
За змістом ст. 387, 388 ЦК України лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як вбачається з п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Твердження позивача ОСОБА_1 про набуття речових прав на земельні ділянки саме з дня укладення та реєстрації правочинів щодо придбання земельних ділянок є безпідставними , тому що відносно набуття права власності на земельні ділянки діє спеціальна правова норма, яка пов'язує момент виникнення речового права виключно із здійсненням державної реєстрації таких прав.
За відсутності державної реєстрації спірних земельних ділянок , вірним є висновок суду що у ОСОБА_1 не виникло права власності на спірні земельні ділянки в порядку та у спосіб встановлений земельним законодавством України, а тому рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим.
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України лише власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не є власником спірних земельних ділянок, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку ,що вимоги про визнання права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на вказані земельні ділянки за попередніми власниками не підлягають задоволенню.
В іншій частині рішення суду не оскаржене .
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ,тому колегія суддів , відповідно до ст.303 ЦПК України , перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів:
У х в а л и л а ;
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: