Справа № 367/2516/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я.
Провадження № 22-ц/780/3681/14 Доповідач у 2 інстанції Малород
Категорія 1 17.06.2014
Іменем України
17 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Малорода О.І.
суддів: Ігнатченко Н.В., Сержанюка А.С.
при секретарі Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2014 року у справі за позовом прокурора міста Ірпіня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -
У лютому 2013 року позивач звернувся до суду та просив визнати недійсними: рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:040:0038 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 із відміткою про перехід права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію; державнй акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3210946200:01:040:0038, виданий на ім'я ОСОБА_2 та визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:040:0038.
Мотивував вимоги тим, що зазначену земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП «Святошинське лісопаркове господарство», тобто без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, яким є КП «Святошинське лісопаркове господарство».
Також зазначав, що у порушення вимог ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не проводилась.
Вказав, що відведення спірної земельної ділянки відповідачу під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд генеральним планом смт. Коцюбинське не передбачено, а отже, оскаржуване рішення Коцюбинською селищною радою прийнято також у порушення вимог ст. 39 ЗК України, ст.ст. 3, 10, 12, 13, ЗУ «Про планування і забудову територій».
Зазначав також, що ОСОБА_1 відчужив зазначену вище земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2010 року.
Вважав, що рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 № 2161/25-5 не відповідає вимогам закону, порушує право державної власності на спірну земельну ділянку, а тому підлягає визнанню недійсним. З цих же підстав підлягає визнанню недійсними видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення державні акти на право власності на вищевказану земельну ділянку.
Вказав, що зазначений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 14 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є нікчемним згідно ст. 228 ЦК України.
Зазначав, що, оскільки уповноваженим державою органом рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не приймалось, відповідно до ст. 346 ЦК України право державної власності на цю ділянку не припинено, а право власності відповідача на неї на законних підставах не виникло.
Повторним заочним рішенням суду позов задоволено частково, визнано недійсними: рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:040:0038 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 із відміткою про перехід права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та скасовано його державну реєстрацію. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане заочне рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за державою права власності на спірну земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_2 і скасування його державної реєстрації, та постановити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Мотивує свої вимоги тим, що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є нікчемним та не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
Тому вважає, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним з одночасним скасуванням його державної реєстрації, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави з порушенням вимог законодавства.
Зазначає, з посиланням на положення ст. 152, 155 ЗК України, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2, порушує право власності держави на землю.
Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо визнання за державою права власності на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції не обґрунтував та в рішенні не вказав правових підстав такої відмови.
Апеляційну скаргу слід відхилити.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2161/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЖ № 903338 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:040:0038 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.
В подальшому ОСОБА_1 відчужив зазначену земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2010 року. На підставі даного договору ОСОБА_2 було видано державний акт серія ЯЛ № 960804.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що підставі рішення рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2161/25-5 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що вказане вище рішення Коцюбинської селищної ради прийняте з порушенням положень ст. 39 ЗК України та ст. 3 ЗУ «Про планування і забудову територій», що підтверджується наявними у справі доказами.
Колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те що у ОСОБА_1 не виникло права на отримання спірного державного акту, яким посвідчується право власності на земельну ділянку та відповідно обґрунтовано задовольнив позов в частині визнання недійсним державного акту.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, зазначивши в рішенні, що укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 14 липня 2010 року, не є таким, що порушує публічний порядок, оскільки укладений між приватними особами і його предметом є майно, що перебуває у приватній власності.
Колегія погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3 з підстав, вказаних прокурором у позові, оскільки ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2010 року, який не визнаний судом недійсним і не є нікчемним (його недійсність не встановлена законом), з урахуванням приписів ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину.
Таким чином, ОСОБА_2 при набутті права власності на спірну ділянку жодних норм чинного, на той час законодавства, не порушував, та є добросовісним набувачем.
Колегія дійшла висновку про те, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки посилання прокурора на нікчемність договору купівлі-продажу від 07 липня 2010 року є необґрунтованими уз в'язку з тим, що прокурор не надав доказів, що даний правочин порушує публічний порядок.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що укладений між відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу згідно ст.228 ЦК України порушує публічний порядок і є нікчемним необгрунтовані, поскільки укладений між приватними особами і його предметом є майно, що перебуває у приватній власності громадян.
Колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому згідно з ст. 308 ч. 1 ЦПК України колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. 308 ч. 1 ЦПК України колегія,-
Апеляційну скаргу відхилити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: