Справа № 372/115/14ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.
Провадження № 22-ц/780/3771/14 Доповідач у 2 інстанції Білоконь
Категорія 29 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Білоконь О.В.,
суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,
при секретарі: Бобко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-
встановила:
У січні 2014 року позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 21 травня 2013 року з вини ОСОБА_1 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено належний позивачу автомобіль «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1, чим заподіяно майнових збитків на загальну суму 31340 грн. 32 коп.
Оскільки вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою Обухівського районного суду від 5 червня 2013 року, страховою компанією, в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача відшкодовано шкоду не в повному обсязі, а лише в сумі 23273 грн.87 коп., позивач просив стягнути з відповідача 8103 грн. 70 коп. матеріальної шкоди, 10000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 8103 грн. 70 коп., у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., сплачені судові витрати в розмірі 487 грн. 230 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених судом обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що позивачем не доведено розмір збитків, спричинених в результаті пошкодження його автомобіля, крім того, ці збитки повинна сплачувати страхова компанія, оскільки розмір цих збитків не перевищує страховий ліміт у розмірі 50000 грн.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 21 травня 2013 року з вини ОСОБА_1 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено належний позивачу автомобіль «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1.
Постановою Обухівського районного суду від 5 червня 2014 року за даним фактом відповідач ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільна відповідальність ОСОБА_1 станом на 21 травня 2013 року була застрахована у відповідача ПАТ«Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на підставі полісу № АЕ/1454108 від 21.12.2012 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 50000 грн. розмір франшизи становить 0 грн ( а.с.67).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ПАТ«Українська страхова компанія «Гарант-Авто», матеріальний збиток, заподіяний позивачу у результаті пошкодження його автомобіля становить 30721 грн. 70 коп., за мінусом зносу на запчастини у розмірі 7447 грн. 83 коп. розмір страхового відшкодування повинен становити 23273 грн. 87 коп., яка позивачу виплачена (а.с.20).
На обґрунтування розміру збитків, заподіяних в результаті пошкодження його автомобіля, позивач надав: оплачені акти виконаних робіт ТОВ «Автоцентр на Кільцевій» на загальну суму 31330 грн. 32 коп. ( а.с.15-17,24,26), разом з тим у судовому засіданні визнав, що йому заподіяну матеріальний збиток у розмірі, встановленому страховою компанією - 30721грн. 50 коп.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, доказуванню не підлягають.
Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відпові дальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо цивільно-правова відповідальність цієї особи за страхована, шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу, в межах ліміту відповідальності відшкодову ється страховиком.
Відповідно до договору та п.12.1 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, в матеріалах справи наявні докази розміру збитків, заподіяних позивачеві пошкодженням його автомобіля в результаті винних дій відповідача 30721грн. 50 коп. , який визначався з урахуванням вартості зносу на запчастини у розмірі 74447 грн. 83 коп.
Заперечуючи проти позову, відповідач заперечував розмір спричинених збитків, стверджуючи, що виконання певних видів робіт за наданими позивачем актами (а.с.24,26,15-17) не були спрямовані на відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з наступними змінами, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати таке. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Отже, чиним законодавством не передбачено стягнення вартості фізичного зносу деталей, оскільки фізичний знос деталей пов»язаний із експлуатацією автомобіля його володільцем, тобто використання його споживчих властивостей. Факт зносу не пов»язаний із пошкодженнями автомобіля при ДТП, а пов»язаний із його експлуатацією.
Оскільки згідно з вимогами п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду в частині стягнення майнової шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у зв»язку з їх безпідставністю.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди є законним та обґрунтованим і з підстав, викладених у апеляційній скарзі, скасуванню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.9.3 ст.9, п.22.3 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 ЦК України.
Відповідно до п.п.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.
Позивач обґрунтовував спричинення моральної шкоди неможливістю користуватись пошкодженим автомобілем, тобто його душевні страждання були пов»язані з пошкодженням його майна, що є визначенням моральної шкоди відповідно до п.3ч.2ст. 23 ЦК України.
Враховуючи вищезазначені вимоги закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення заподіяної позивачу моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1 як особи, винної у вчиненні ДТП та в повній мірі врахував вимоги розумності, виваженості та справедливості при визначенні її розміру у сумі 2000 грн.
З огляду на зазначене, судове рішення в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1 є законним і обгрунтованим і має бути залишене без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач ПАТ«Українська страхова компанія «Гарант-Авто» визнала суму страхового відшкодування у розмірі 23273 грн. 87 коп., яка позивачу виплачена ( а.с.20).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2014 року скасувати в частині ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 8103 грн. 70 коп. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: