Справа № 381/6401/13-ц Головуючий у І інстанції Буймова Л.П.
Провадження № 22-ц/780/3209/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов
Категорія 44 05.06.2014
Іменем України
05 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Кашперська Т.Ц.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2014 року у справі за позовом Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави, як самостійний позивач до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Бортниківської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання недійсним рішень Бортниківської сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, зобов'язання повернути земельні ділянки до земель комунальної власності,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про визнання недійсними рішень Бортниківської сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,6978 га та зобов'язання повернути земельні ділянки загальною площею 0,6978 га до земель комунальної власності (експертною вартістю 177008 грн.), посилаючись на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є власниками 3-х земельних ділянок загальною площею 0,6978 га на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих останнім 20.09.2010 року. Проведеною Фастівською міжрайонною прокуратурою перевіркою встановлено, що 25.06.10 сесія Бортниківської сільської ради взагалі не проводилася, рішення № 27-01-5 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ще 4-х осіб на земельні ділянки загальною площею 2,6229 га, у тому числі спірні земельні ділянки площею 0,6978 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, депутатами сільської ради не приймалося, як і на інших сесіях, які відбувалися в 2010 році. Питання щодо затвердження вищевказаної технічної документації та матеріалів інвентаризації сільською радою не розглядалось. Крім того, позивач посилався, що вказані обставини встановлені вироком Фастівського міськрайонного суду від 23.05.2013 року у кримінальній справі №1/381/26/13 за обвинуваченням Бортниківського сільського голови ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.хт. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2014 року ухвалено позов Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави, задовольнити. Визнати недійсним рішення № 27-01-5 Бортниківської сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності вищевказаних 6-ти громадян на земельні ділянки загальною площею 2,6229 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства» від 25.06. 2010 року.
Визнати недійсним рішення Бортниківської сільської ради б/н від 23.07.2009 року про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,4562 га, з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,2062 га - для ведення особистого селянського господарства.
Визнати недійсним рішення Бортниківської сільської ради б/н від 19.06.2008 року про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2424 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки загальною плошею 0,6978 га (експертна грошова оцінка яких становить 177 008 грн.) від 20.09.2010 року та скасувати їх державну реєстрацію, а саме державні акти на право власності на земельну ділянку, видані громадянам:
ОСОБА_1 - серії ЯК № 155223 (кадастровий номер земельної ділянки 3224980401:01:002:0094) площею 0,2500 га в межах Бортниківської сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:10:958:05730;
ОСОБА_1 - серії ЯК № 155224 (кадастровий номер земельної ділянки 3224980401:01:002:0095) площею 0,2062 га в межах Бортниківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:10:958:05731;
ОСОБА_4 - серії ЯК № 155222 (кадастровий помер земельної ділянки 3224980401:01:002:0096) площею 0,2416 га в межах Бортниківської сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:10:958:05729.
Зобов'язати громадян ОСОБА_2, ОСОБА_1 повернути зазначені вище земельні ділянки загальною площею 0,6978 га (експертна грошова оцінка яких становить 177 008 грн.) до земель комунальної власності в межах Бортниківської сільської ради Фастівського району Київської області у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, в якому вони знаходились до передачі їх у власність вказаним громадянам.
Зобов'язати громадян ОСОБА_2, ОСОБА_1 повернути до архіву управління Держземагентства у Фастівському районі Київської області вищевказані державні акти на право власності на земельні ділянки від 20.09.2010 року.
В апеляційній скарзі, вважаючи, що судове рішення ухвалене із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками 3-х земельних ділянок загальною площею 0,6978 га на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих 20.09.2010 року, а саме:
ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 0,2062 га кадастровий номер земельної ділянки 3224980401:01:002:0095 в межах Бортниківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 155224, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:10:958:05731;
ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 0,2500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3224980401:01:002:0094) в межах Бортниківської сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 155223, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:10:958:05730;
ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 0,2416 га (кадастровий номер земельної ділянки 3224980401:01:002:0096) в межах Бортниківської сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 155222, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01:10:958:05729.
У вказаних державних актах на право власності на земельну ділянку підставою для їх видачі зазначено рішення XXVII сесії V скликання Бортниківської сільської ради від 25.06.10 № 27-01-5.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин,
зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні,
подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної
адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної
ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо
приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації подають до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки заяву, у якій зазначають про бажані розміри та мету її використання.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення, який розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт. Розроблений проект землеустрою погоджується з відповідними державними контролюючими органами, у передбачених чинним законодавством випадках проходить державну експертизу землевпорядної документації, після чого подається на розгляд відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для прийняття остаточного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Судом встановлено та ніким не оспорюється, що у березні 2012 року Фастівський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області, Бортниківської сільської ради звертався до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки і зобов'язання повернути земельні ділянки до земель Бортниківської сільської ради.
Позовні вимоги мотивував тим, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки. У вказаних державних актах підставою для їх видачі зазначено рішення XXVII сесії V скликання Бортниківської сільської ради від 25.06.2010 року № 27-01-5. Вважаючи доведеним, що зазначене рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності вказаних громадян на земельні ділянки депутатами сільської ради не приймалося, просив задовольнити позовні вимоги, визнавши державні акти недійсними та повернути земельні ділянки до земель сільської ради.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2012 року позов було задоволено. Апеляційний суд Київської області своїм рішенням від 12 липня 2012 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в позові. Це рішення апеляційного суду позивачем у касаційному порядку не оскаржувалось і є чинним.
Зазначеним вище рішенням апеляційного суду визнано, що позивачем не доведено, що XXVII сесія V скликання Бортниківської сільської ради 25.06.2010 року не проводилася та не приймалося рішення № 27-01-5 від 25.06.2010 року «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації», яким затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок ОСОБА_2. ОСОБА_1 та передано безкоштовно у приватну власність: ОСОБА_1 . земельну ділянку площею 0.2062 га для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0.2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд; ОСОБА_2 - земельну ділянку плошею.0,2416га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним рішень Бортниківської сільської ради Фастівського району Київської області від 25.06.2010 року, суд першої інстанції обґрунтовував тим, що вироком суду у кримінальній справі встановлено, що рішення сесії сільської ради від 25.06.2010 року підписував особисто сільський голова ОСОБА_3, а сільська рада 25.06.2010 року такого рішення не приймала.
У порушення вимог статей 213-215 ЦПК України, роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення в цивільній справі», а також ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд першої інстанції не вмотивував на підставі яких доказів, з яких правових підстав визнає недійсними рішення Бортниківської сільської ради від 19.06.2008 року і від 23.07.2009 року, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки, оскільки обставини, встановлені вироком суду від 23.05.2013 року, не стосуються рішень Бортниківської сільської ради від 19.06.2008 року і від 23.07.2009 року про передачу відповідачам у справі у приватну власність земельних ділянок.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протокол та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2. 4, 7. 11 до Конвенції.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні, Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».
У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовував рішення Європейської суду з прав людини «Стретч проти Сполученою Королівства» та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Фастівським міжрайонним прокурором Київської області, який звернувся до суду в інтересах держави з вказаним позовом, не доведено наявність або загрози державним інтересам внаслідок протиправних дій відповідачів із-за відсутності самих цих протиправних дій, оскільки відповідачі отримали державні акти на земельні ділянки, передані їм у приватну власність, на підставі рішення Бортниківської сільської ради, до якої вони звернулись у встановленому законом порядку і доказів будь-яких їхніх протизаконних дій судом не було встановлено і позивачем не зазначалось у своєму позові.
Крім того, Фастівським міжрайонним прокурором Київської області у позовній заяві одним із відповідачів зазначено Бортниківську сільську раду Фастівського району Київської області при цьому позивач просить суд зобов»язати двох відповідачів вчинити певні дії в інтересах іншого відповідача, а саме - Бортниківської сільської ради.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів апеляційної скарги про те, що висновок суду про те, що відповідачі не користувались спірними земельними ділянками є припущенням. Такі висновки суду не ґрунтуються на досліджених судом доказах. Судом не було дано належної правової оцінки поданим відповідачами доказам на підтвердження їхнього добросовісного постійного користування земельними ділянками, починаючи з 2008 року.
Не дав суд оцінку й іншим письмовим доказам, наданим суду, у тому числі щодо виготовлення проектів стосовно майбутнього будівництва, оскільки спірні земельні ділянки є з цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку, та дійшов до помилкового висновку про те, що відповідачі постійно не користувались наданими їм земельними ділянками, а тому, на думку суду, вони не мали права на її отримання у власність за спрощеною процедурою.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набуло законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, ЦПК України не передбачає можливість повторного звернення з позовом до відповідача про той самий предмет із тих самих підстав.
Ухвалюючи судове рішення про визнання недійсним рішення Бортниківської сільської ради від 25.06.2010 р. , судом першої інстанції не враховано існування чинного судового рішення Апеляційного суду Київської області від 12.07.2012 року, яким з тих самих підстав було відмовлено в позові Фастівському міжрайонному прокурору Київської області про визнання недійсним того ж рішення сільської ради.
Крім того, порушуючи вимоги норм ЦПК України, у своєму рішення як на обґрунтування доведеності позовних вимог суд посилається на «покази свідків», хоча під час слухання справи жодний із свідків у судовому засіданні допитаний не був.
Визнавши недійсним рішення № 27-01-5 Бортниківської сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності вищевказаних 6-ти громадян на земельні ділянки загальною площею 2,6229 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства» від 25.06. 2010 року, суд першої інстанції при цьому вважав встановленим, що XXVII сесія V скликання Бортниківської сільської ради 25.06.2010 року не проводилася і зазначене вище рішення сільською радою не приймалось.
На думку колегії суддів, не може бути визнане не дійсним будь-яке рішення сільської ради, якщо таке рішення взагалі цією сільською радою не приймалось.
Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів вважає, що позивач не надав суду належних, допустимих доказів на підтвердження тих обставин, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, а тому вважає, що позивач не довів своїх позовних вимог і у позові необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2014 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :