Справа № 373/1566/13-ц Головуючий у І інстанції Свояк Д.В.
Провадження № 22-ц/780/3783/14 Доповідач у 2 інстанції Мельник
Категорія 50 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,
та секретаря Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до підприємства об'єднання громадян "Навчально-спортивна база "Переяславль" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України про стягнення належних відшкодувань за незаконну затримку виплати розрахункових коштів та заподіяну моральну шкоду,-
В червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом і просив, з врахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача з 05.06.2012 року по 19.09.2013 року середній заробіток за весь час затримки проведення повного розрахунку у розмірі середнього заробітку в сумі 41 688,21 грн. та 8000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 17.06.2008 року він був прийнятий на роботу до Санаторно-оздоровчого підприємства "Учбово-спортивна база "Переяславль" ВФСТ "Колос" АПК України, правонаступником якого є відповідач. 05 червня 2012 був звільнений з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.
Відповідач невчасно та не в повній мірі сплатив належні йому розрахункові кошти. Зокрема, 11 жовтня 2012 року йому сплачено 829 грн. 83коп. Решту 575 грн. 46 коп., з яких 268 грн. 56 коп. недорахована компенсація за невикористані дванадцять календарних днів щорічної відпустки та 306 грн. 90 коп. недоплачені кошти нарахованої компенсації за невикористані щорічні відпустки, сплачено не було.
Рішенням Перяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто із підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивної бази» «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 575 грн. 46 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 150 грн. на відшкодування моральної шкоди без утримання податків та інших обов'язкових платежів. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заявлений ним позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2013 року зазначене судове рішення скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто із підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивної бази» «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 18 745 грн. 02 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 лютого 2014 року рішення апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягненняння моральної шкоди скасовано з підстав невідповідності фактичним обставинам та матеріалам справи висновку апеляційного суду щодо пропущення позивачем встановленого тримісячного строку звернення до суду та направлено справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду. В решті рішення апеляційного суду залишено без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в частині стягнення моральної шкоди в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 17 червня 2008 року ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з підприємством об'єднання громадян "Навчально-спортивна база "Переяславль" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України.
05 червня 2012 року наказом № 10 в.о. директора ПОГ "Навчально-спортивна база "Переяславль" ВФСТ "Колос" АПК України ОСОБА_1 звільнено з підприємства з посади бухгалтера-економіста на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
11 жовтня 2012 року відповідач виплатив позивачу частину розрахункових коштів заробітну плату в розмірі 834 грн., зарахувавши їх на картковий рахунок позивача (а.с. 28).
04 липня 2013 року рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області стягнуто з відповідача на користь позивача по даній справі грошову компенсацію за невикористані 12 календарних днів щорічної відпустки в сумі 268, 56 грн. та недоплату до раніше виплаченої компенсації за 55 календарних днів щорічної відпустки в розмірі 306,9 грн., а разом 575,46 грн. (а.с.44-46).
15 липня 2013 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 04.07.2013 року перераховано на картковий рахунок позивача 560 грн. (а.с.84).
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 року положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку положеннями ст.ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
З матеріалів справи вбачається, що днем фактичного розрахунку відповідача із позивачем за залишком розрахункових коштів, а саме компенсації за невикористані відпустки в сумі 575 грн. 46 коп. є 15 липня 2013 року, коли вказані кошти в сумі 560 грн. відповідач перерахував на картковий рахунок позивача. Отже саме з цієї дати має обраховуватися тримісячний строк, який спливає 15 жовтня 2013 року.
Оскільки позов до суду подано 05 червня 2013 року, а вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена в уточненій позовній заяві, яка була подана 19 липня 2013 року, то позивачем не пропущено тримісячний строк про відшкодування йому моральної шкоди.
Згідно ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Однак, судом першої інстанції не повною мірою були враховані зазначені роз'яснення та ч. 3 ст. 23 ЦК України при визначенні розміру моральної шкоди саме у сумі 150 грн.
Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв'язку з затримкою виплати йому заробітної плати, а також виходячи із постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та принципу розумності і справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, положень ст.23 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне встановити розмір моральної шкоди,яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, у розмірі 2 000 грн.
З врахуванням вищезазначеного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від
19 вересня 2013 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з підприємства об'єднання громадян "Навчально-спортивна база "Переяславль" Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "Колос" агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: