Справа № 372/562/14-ц Головуючий у І інстанції Мостовий Р.П.
Провадження № 22-ц/780/3779/14 Доповідач у 2 інстанції Мельник
Категорія 30 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,
та секретаря Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-
У січні 2014 року позивачка звернулася із вказаним позовом та просила суд стягнути з відповідача на її користь 4000 матеріальної шкоди, 5000 моральної шкоди та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 пошкодив два вікна у будинку позивачки, чим завдав їй матеріальну шкоду у розмірі 4000 грн. У зв'язку з вказаними подіями, позивачка зверталася до Обухівського РВ ГУ МУС України, але їй було рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом. Також ОСОБА_2 вважає, що діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000 грн.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 4000 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що вина відповідача у нанесенні позивачці матеріальної шкоди підтверджується матеріалами справи. Зменшуючи розмір моральної шкоди, суд виходив із характеру вчиненого відповідачем діяння, а також вимог щодо справедливості та розумності.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Висновком Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 27.12.2013 року встановлено, що 25.10.2013 року ОСОБА_1 пошкодив два склопакети у вікнах будинку АДРЕСА_1, який належить позивачці (а.с. 9).
З приводу вказаного правопорушення ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення та розписку, в яких зобов'язався виплатити ОСОБА_2 вартість склопакетів, які він пошкодив 25.10.2013 року у розмірі 4000 грн. (а.с. 10,11).
Відповідно до договору підряду № 343 від 29.10.2013 року вартість одного вікна та двох склопакетів, які були пошкоджені у будинку позивачки, становить 4000 грн. (а.с. 7)
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено наявність умисних дій відповідача в пошкодженні майна ОСОБА_2 і наявність достатніх доказів його вини в умисному спричинення позивачці матеріальної шкоди у розмірі 4000 грн., який підтверджується вказаним договором підряду.
Також,колегія суддів вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди, яку визначив місцевий суд.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з урахуванням зокрема ст.ст. 23, 440, 450 ЦК України, ст.ст. 212-213 ЦПК України, та вважає, що він ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
В матеріалах справи відсутня ухвала про допущення адвоката ОСОБА_3 до участі в розгляді справи як особи, яка надає правову допомогу, згідно ст. 56 ЦПК України, тому колегія суддів вважає, що правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу немає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в частині стягнення витрат на правову допомогу, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні цих вимог.
В іншій частині заочне рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий: Судді: