Справа № 359/829/14-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко Д.В.
Провадження № 22-ц/780/3438/14 Доповідач у 2 інстанції Мельник
Категорія 20 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,
та секретаря Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,-
У лютому 2014 року позивач звернувся із вказаним позовом та просив суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 12.09.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 червня 2006 року між позивачем та відповідачкою був укладений договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1.
Позивач стверджує, що відповідачка навмисно ввела його в оману стосовно її намірів проживати у подарованому будинку, оскільки вона намагається продати цей будинок, тому посилаючись на ст. 230 ЦК України просив визнати договір дарування недійсним.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні оспорюваного договору дарування було дотримано вимоги чинного законодавства, а позивач не надав жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у позові.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 вересня 2006 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 вказаний житловий будинок, що підтверджується договором дарування житлового будинку, зареєстрованого в реєстрі за №1-1897 (а.с.16).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВГ № 208153 від 21.06.2006 року, позивачу належить земельна ділянка площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення і впливають на вчинення правочину.
З огляду на приписи ст. 230 ЦК України предметом доказування у цій справі є умисел в діях відповідача; обставини щодо яких позивача введено в оману чи обставини, які перешкоджали вчиненню правочину і не повідомлені власнику нерухомого майна та їх істотність.
Зазначене дає підстави для висновку, що обман може стосуватись тільки обставин, що мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін. Обман може виражатись в активних та пасивних діях недобросовісної сторони правочину.
Позивач, як на підставу недійсності договору дарування посилається саме на приховання відповідачкою мотивів оспорюваного правочину, що у відповідності до вимог ст.ст. 229, 230 ЦК України не має істотного значення, а зазначені позивачем доводи не впливають на вчинення правочину. При цьому позивач був обізнаний щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.
Також судом встановлено, що спірний правочин посвідчений нотаріусом, який роз'яснив сторонам вид правочину, його умови та правові наслідки укладання, та підписаний позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, що маються значення для справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що правочин було укладено під впливом обману, та що договір дарування був укладений з метою ввести відповідача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, а доводи позивача щодо приховання відповідачко намірів не мають істотного значення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з урахуванням зокрема ст.ст. 203, 229, 230 ЦК України, ст.ст. 212-213 ЦПК України, та вважає, що він ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: