Справа № 361/7735/13-ц Головуючий у І інстанції Пухна О.М.
Провадження № 22-ц/780/3694/14 Доповідач у 2 інстанції Даценко
Категорія 18 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Красилівської сільської ради Броварського району Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2014 року у за позовом Красилівської сільської ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації в Броварському районі Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу, передачу приміщення, визнання недійсним договору дарування,
встановила:
У серпні 2013 року Красилівська сільська рада Броварського району Київської області звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому посилалася на те, що 26 липня 2006 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яку останній подарував ОСОБА_2 згідно договору дарування від 13.07.2011 року.
Дана нежитлова будівля є каналізаційно-насосною станцією, цільове призначення якої змінено на виробничо-складське приміщення у березні 2006 року рішенням № 50 сесії Красилівської сільської ради. Цим же рішенням вирішено оформити право власності за територіальною громадою с. Красилівка на об'єкт нерухомого майна - виробничо-складське приміщення, розташоване по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення 10 липня 2006 року Броварським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право комунальної власності на нежитлову будівлю та видано виконавчому комітету Красилівської сільської ради Броварського району Київської області свідоцтво про право власності на вищевказане майно. Мережа каналізацій в селі Красилівка складається з трьох каналізаційно-насосних станцій, однією з яких є станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач вважає, що оскільки питання володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є компетенцією органів місцевого самоврядування, а в період з 2002 по 2006 роки рішення про продаж нежитлової будівлі - каналізаційно-насосної станції № 3 по АДРЕСА_1 сільською радою не приймалося, то укладення договору купівлі-продажу 26 липня 2006 року між колишнім головою сільської ради ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та в подальшому договору дарування від 13 липня 2011 року є незаконним.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсними договір купівлі-продажу, укладений 26 липня 2006 року між Красилівською сільською радою та ОСОБА_1, та договір дарування від 13 липня 2011 року, за умовами якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 виробничо-складське приміщення, загальною площею 72,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Також позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 передати спірне нежитлове приміщення Комунальному підприємству "Красилівське".
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Суд не врахував того, що строк позовної давності підлягав поновленню, як пропущений з поважних причин, оскільки позивачем вживалися активні дії щодо повернення спірного майна, протягом тривалого часу з 2006 по 2013 роки сільська рада неодноразово зверталася до правоохоронних органів, прокуратури, Броварської РДА з метою повернення незаконно відчуженої каналізаційно-насосної станції у власність громади. Крім того, сільська рада намагалася врегулювати з відповідачем спірне питання мирним шляхом.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовував свої висновки тим, що укладений 26 липня 2006 року між сторонами спірний договір купівлі продажу нежитлової будівлі вчинено з порушенням вимог закону. Однак, порушене право позивача не підлягає захисту, оскільки ним без поважних причин пропущено позовну давність.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
За правилами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно частин третьої, четвертої та п"ятої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За правилами п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно п. 16 ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
За правилами частин п"ятої, шостої та сьомої ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Судом встановлено, що згідно рішення Красилівської сільської ради Броварського району Київської області № 50 від 31 березня 2006 року вирішено оформити право власності за територіальною громадою села Красилівка на об'єкт нерухомого майна - виробничо-складське приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 (а. с. 11).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10.07.2006 року виконкому Красилівської сільської ради на підставі рішення від 31.03.2006 року, територіальній громаді с. Красилівка в особі Красилівської сільської ради належить на праві комунальної власності нежитлова будівля, виробничо-складське приміщення А площею 72,8 кв. м за адресою АДРЕСА_1. (а. с. 12)
Встановлено, що 26 липня 2006 року територіальна громада села Красилівка в особі Красилівської сільської ради Броварського району Київської області, від імені якої діяла сільський голова ОСОБА_3, яка діяла на підставі п. 16 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення Красилівської сільської ради Броварського району Київської області № 250 XXIII-IV від 05 жовтня 2005 року "Про продаж нежитлової будівлі", і ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу виробничо-складського приміщення по АДРЕСА_1. (а. с. 16-18).
Судом першої інстанції встановлено про безпідставність посилання в договорі купівлі-продажу від 26 липня 2006 року на рішення Красилівської сільської ради від 05 жовтня 2005 року №250 XXIII-IV «Про продаж нежитлової будівлі», оскільки з дослідженого в судовому засіданні оригіналу протоколу пленарного засідання Красилівської сільської ради від 05 жовтня 2005 року XXIII сесії IV скликання та рішень № 241-264 вбачається, що рішення про відчуження виробничо-складського приміщення по АДРЕСА_1 взагалі на засіданні даної сесії Красилівської сільської ради не приймалося.
Встановлено, що рішенням Красилівської сільської ради Броварського району Київської області № 163 від 19 серпня 2007 року визнано недійсним рішення № 250 XXIII-IV від 05 жовтня 2005 року "Про продаж нежитлової будівлі", як таке, що не розглядалося і не приймалося сесією Красилівської сільської ради (а. с. 137).
Судом вірно встановлено, що даний договір купівлі-продажу виробничо-складського приміщення від 26 липня 2006 року укладено з порушенням ст. ст. 26, 42 та 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки відчуження нерухомого майна відбулося без відповідного рішення Красилівської сільської ради, до виключної компетенції якої віднесено прийняття таких рішень.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір купівлі-продажу від 26 липня 2006 року, укладений між територіальною громадою с. Красилівки в особі Красилівської сільської ради, від імені якої діяла сільський голова ОСОБА_3, та ОСОБА_1 вчинено з порушенням вимог закону.
Також судом встановлено і ці обставини не оспорювалися сторонами в судовому засіданні, що про існування оспорюваного договору купівлі-продажу голові Красилівської сільської ради ОСОБА_4, яка займала вказану посаду ще фактично з 2007 року, а у 2006 році була секретарем сільської ради, було відомо з 2006 року. Про укладення даного договору також було відомо як депутатам сільської ради так і громаді ще з 2006 року, про що зазначено у заяві Красилівської сільської ради від 24 січня 2014 року, в якій ставиться питання про поновлення строку позовної давності. Зокрема, зазначається, що протягом тривалого часу з 2006 року по 2013 рік сільська рада неодноразово зверталася до правоохоронних органів, прокуратури та Броварської РДА з метою повернення незаконно відчуженого спірного майна.
Тому суд дійшов вірного висновку, що протягом цього часу Красилівська сільська рада не була позбавлена можливості та права на звернення до суду з відповідним позовом, але у визначений законом термін не використала таке право і з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 липня 2006 року звернулася до суду лише 16 серпня 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Звернення ж до інших державних органів не перешкоджало позивачу реалізувати своє право на судовий захист.
За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про те, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності за зверненням до суду за захистом свого порушеного цивільного права, що є підставою для відмови в позові.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відмову в позові, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Красилівської сільської ради Броварського району Київської області відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді