Справа № 357/684/14-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я.
Провадження № 22-ц/780/3728/14 Доповідач у 2 інстанції Білоконь
Категорія 56 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого судді - Білоконь О.В.,
суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2014 року у справі за позовом комунальної установи Білоцерківської міської ради "Інспекція з благоустрою міста Біла Церква" до ОСОБА_1 про стягнення боргу , -
встановила :
У січні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 23 квітня 2012 року між сторонами по справі був укладений договір використання об'єкту благоустрою під тимчасове розміщення металевого гаража №12 для зберігання особистого майна по вул. Славіна 10 у м. Біла Церква.
Оскільки відповідач не виконує належним чином зобов'язання за договором, заборгованість за період з 23 квітня 2012 року по 01 січня 2014 складає 1926 грн. 66 коп., які позивач просив стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунальної установи Білоцерківської міської ради «Інспекції з благоустрою міста Біла Церква» борг в сумі 1926 грн. 66 коп. та судові витрати по справі 243 грн. 60 коп.
Відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Вказав, що він продав металевий гараж 22 травня 2012 року, тому зобов'язання за вказаним договором має виконувати новий власник гаражу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами по справі 23 квітня 2012 року був укладений договір використання об'єкту благоустрою під тимчасове розміщення металевого гаража №12 для зберігання особистого майна по вул. Славіна 10 у м. Біла Церква. Плата за послуги затверджена рішенням Білоцерківської міської ради від 11 липня 2008 року № 800 «Про затвердження Правил благоустрою території м. Біла Церква» та становить 100 грн. на місяць.
Відповідно до п.5.3 Договору, якщо сторони до кінця дії договору не подали письмової заяви про його припинення, пропозицій щодо зміни його положень та зауважень до нього,то даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на умовах, що встановлені у даному договорі. Відтак договір пролонговано на наступний календарний рік на умовах, що встановлені договором.
Встановлено, що 23 травня 2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію, згідно з якою просив останнього сплатити заборгованість за вказаним договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Станом на 01 січня 2014 року відповідач вимог зазначеного договору не виконав, борг не сплатив.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався нормами зобов'язального права і виходив з того, що між сторонами був укладений договір, умови якого відповідачем не виконувались, а тому він має виконати взяті на себе зобов'язання за договором у примусовому порядку.
Судова колегія погоджується із таким висновком суду виходячи із наступних підстав.
За ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частина 1 ст. 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції правильно застосував наведені норми матеріального права і прийшов до висновку, що між сторонами на підставі договору на користування об'єктом благоустрою виникли правовідносини, відповідно до яких позивач надав відповідачу у користування об'єкт благоустрою, а відповідач зобов'язувався його використовувати для встановлення металевого гаража і вносити щомісячну оплату за користування у розмірі 100 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що він продав металевий гараж 22 травня 2012 року, тому зобов'язання за вказаним договором має виконувати новий власник колегія суддів знаходить необґрунтованими, оскільки ці доводи не спростовують висновків суду про необхідність виконання чинного договору, укладеного між сторонами.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту. Відповідно до ст. 36 вказаного Закону фінансування заходів з благоустрою населених пунктів, утримання та ремонт об'єктів благоустрою здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів, якщо це передбачено умовами відповідних договорів, а також за рахунок пайових внесків власників будівель і споруд, розміщених на території об'єкта благоустрою, інших передбачених законом джерел фінансування.
На підставі наведеного Закону, сторони уклали договір про користування об'єктом благоустрою, тобто як вбачається із цільового використання цього об'єкта, цим об'єктом є частина придомової території будинку АДРЕСА_1, на якій відповідач набував право встановити тимчасовий не капітальний металевий гараж та обов»язок сплачувати щомісячно кошти за користування цим об'єктом.
Судова колегія вважає, що оскільки саме відповідач уклав договір із позивачем, тобто погодився з умовами договору, не виявляв бажання розірвати, припинити договір або визнати його недійсним, він не може в односторонньому порядку відмовитись від його виконання, а тому має виконати умови договору і сплатити позивачу заборгованість за вказаним договором.
За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді