Справа № 372/2308/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.
Провадження № 22-ц/780/3899/14 Доповідач у 2 інстанції Білоконь
Категорія 1 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого судді - Білоконь О.В.,
суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, третя особа Державна реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання права власності на земельну ділянку,-
встановила :
У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до Обухівської міськради, посилаючись на те, що на підставі договору дарування від 18 березня 2009 року їй на праві власності належить ? частина земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, інша ? частина цієї ж земельної ділянки належала ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Державний акт позивач на вказану земельну ділянку не виготовила за браком коштів, однак на її замовлення ТОВ «Земельний проект» виготовили зведений кадастровий план, акт про встановлення в натуру на місцевості та погодження меж земельної ділянки.
Оскільки позивачу відмовлено у державній реєстрації її права власності, позивач просила визнати за нею право власності на ? частину вказаної земельної ділянки відповідно до наданого кадастрового плану.
Рішенням Обухівського районного суду від 06 червня 2013 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 права власності на ? частину земельної ділянки розміром 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223110100:01:003:0088, державний акт на право вланості на земельну ділянку серії ЯД №754675, відповідно наданого кадастрового плану.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, спадкоємиця ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що у своєму рішенні суд вирішив питання про її права та обов»язки як співвласниці спірної земельної ділянки, не залучивши її до участі у справі та фактично розділив спірну земельну ділянку в натурі без її на те згоди.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 18 березня 2009 року ОСОБА_1, відповідно до нотаріально оформленого договору дарування, подарувала ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у рівних частках земельну ділянку розміром 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223110100:01:003:0088, що належала ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №754675. Відповідно до п.6.2 договору дарування, цей договір є підставою для видачі новому власнику державного акту про право приватної власності на землю ( а.с.7,8).
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на своє ім»я державних актів, що посвідчували б право власності кожної на ? частину вказаної земельної ділянки, не виготовили.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 ( а.с.16).
Ці обставини підтверджені письмовими матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що позивач ОСОБА_2 законно набула право власності на вказану земельну ділянку, відповідачем Обухівською міськрадою її право власності на оспорюється, проте через неможливість здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку обмежуються її права щодо володіння, користування та розпорядженя нею, а тому підлягають судовому захисту шляхом визнання права власності на ? частину вказаної земельної ділянки.
З таким висновком суду не погоджується колегія суддів.
Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами.
Згідно з вимогами ч.1, ч. 4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - у судовомку порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до п.18 Постанови Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що у випадках, передбачених статтями 86 - 89 ЗК, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_2 18 березня 2009 року отримала в дар разом із ОСОБА_4 у рівних частках земельну ділянку розміром 0,1000 га в АДРЕСА_1.
Отже, у позивача ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 виникло право спільної частковї власності на цю земельну ділянку, володіння, користування та розпорядження якою здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду.
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, вказане право перейшло до її спадкоємців.
Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню усіх обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхнії прав у випадках, встановлених цих Кодексом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначеного не врахував, всупереч вимогам ч.4 ст. 10 ЦПК України не роз»яснив позивачу право на залучення до участі у справі як відповідачів спадкоємців ОСОБА_4 в порядку ст. 33 ЦПК України.
Вказані процесуальні порушення призвели до неправильного вирішення справи, суд першої інстанції незаконно задовольнив позов пред»явлений до Обухівської міськради, не зазначивши, у який саме спосіб цей відповідач обмежує, порушує або не визнає права позивача як співвласника земельної ділянки.
Разом з тим, як слідує з доданих до апеляційної скарги матеріалів, спадкоємцем померлої ОСОБА_4 є апелянт ОСОБА_1, оскільки рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2012 року, на набрало законної сили, в порядку спадкування за ОСОБА_4 визнано право власності за ОСОБА_1 на ? частину спірної земельної ділянки ( а.с.64).
Крім того, визнаючи за позивачем право власності за наданим кадастровим планом (а.с.13-14), суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 88 ЗК України, без згоди іншого співвласника - спадкоємця ОСОБА_4, фактично здійснив виділ у натурі частки позивача із земельної ділянки, що є у спільній частковій власності.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задовлення позовних вимог є необґрунтованими, рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає ті обставини, що їй відмовлено у державній реєстрації її права власності на ? частину земельної ділянки, отриманої нею в дар на підставі договору дарування від 18 березня 2009 року.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно ст. 126 ЗК України в редакції, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Відповідно до п.в п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» , з 1 січня 2002 р. відповідно до ст. 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстраціїї та встановлення меж земельної ділянки в натурі( на місцевості), а з травня 2009 р. у відповідності із законом України від 5 березня 2009 р. № 1066-VІ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України судовому захисту підлягають цивільні права особи у разі їх порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений законом або договором.
Матеріали справи не містять доказів про те, що позивачу відмовлено у державній реєстрації її права власності на ? частину земельної ділянки, отриманої нею в дар на підставі договору дарування від 18 березня 2009 року.
Також у справі відсутні докази того, що відповідач - Обухівська міськрада обмежує, порушує або не визнає права позивача як співвласника земельної ділянки.
Враховуючи, що позивач не надав суду переконливих доказів що він позбавлений можливості у законний спосіб оформити право власності на ? частину вказаної земельної ділянки, та йому відмовленоу у державній реєстрації цього права, відповідач Обухівська міськрада якимось чином обмежує, порушує або не визнає права позивача, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю та недоведеністю.
Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, третя особа Державна реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: