Справа № 361/11966/14 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.
Провадження № 22-ц/780/3026/14 Доповідач у 2 інстанції Таргоній
Категорія 26 11.06.2014
Іменем України
11 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,
за участю секретаря: Черепинець А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: публічне акціонерне товариство «МетаБанк» про стягнення грошових коштів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,
В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 14.11.2007 року між АБ «Металург» (правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 32-22-07/0071-КН, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у сумі 1 000 000 грн. строком до 09.11.2017 року зі сплатою 18,5%, а остання зобов'язалась погасити кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
З метою забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором, 14.11.2007 року між банком та позивачем було укладено договір іпотеки № 32-22-07/0071-МП/КН, за умовами якого позивач передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: домоволодіння та земельну ділянку площею 600 кв.м., вартістю 840 250 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов договору, банк звернувся до позивача, як майнового поручителя та іпотекодавця, з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зобов'язань відповідача перед банком.
20.12.2010 року між ПАТ «МетаБанк» та позивачем було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого позивач передав банку право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором.
Посилаючись на ч. 2 ст. 556 ЦК України та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість у розмірі 840 250 грн., інфляційні витрати в розмірі 36 504,92 грн. та 3% річних 75691,56 грн., а всього 952 446,48 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не суперечать вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Як встановлено судом першої інстанції, 14.11.2007 року між АБ «Металург» (правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 32-22-07/0071-КН, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у сумі 1 000 000 грн. строком до 09.11.2017 року зі сплатою 18,5%, а остання зобов'язалась погасити кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
З метою забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором, 14.11.2007 року між банком та позивачем було укладено договір іпотеки № 32-22-07/0071-МП/КН, за умовами якого позивач передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: домоволодіння та земельну ділянку площею 600 кв.м., вартістю 840 250 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
20.12.2010 року між ПАТ «МетаБанк» та позивачем було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого позивач передав банку право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором № 32-22-07/0071-КН.
Пунктом 7 цього договору передбачено, що на підставі цього договору, за рахунок передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя за вартістю передбаченого пунктами 4, 5 частково погашається заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 840 250 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідачки вартості нерухомого майна, забезпеченого іпотекою, оскільки вони є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи.
На підставі укладеного 20.12.2010 року договору про задоволення вимог іпотекодержателя, до позивача перейшло право кредитора за основним зобов'язанням.
Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності. Перебіг строку позовної давності починається з 20.12.2010 року, а саме з моменту укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, позовну заяву подано 20.12.2013 року, тобто, в межах трирічного строку.
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про задоволення позову.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: