Справа № 357/8069/13-ц Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П.
Провадження № 22-ц/780/3069/14 Доповідач у 2 інстанції Таргоній
Категорія 44 11.06.2014
Іменем України
11 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,
за участю секретаря - Черепинець А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про встановлення порядку користування земельної ділянкою.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін - учасників судового розгляду, колегія суддів -
У червні 2013 року позивачка ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Шкарівська сільська рада Білоцерківського району, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на наступні обставини.
ОСОБА_2 є власником 41/100 частин (з відповідною частиною господарських будівель і споруд) індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2010 року.
Іншим співвласником, якому належить 59/100 частин домоволодіння є відповідач - ОСОБА_1
Житловий будинок з господарськими будівлями розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,24 га, яка була виділена ОСОБА_1 на підставі рішення 23 сесії 4-го скликання Шкарівської сільської ради від 04.10.2005 року.
За рішенням суду будинок поділено в натурі і позивачу виділено у власність наступні приміщення: коридор 1-1 площею 8 кв.м., санвузол 1-2 площею 6 кв.м., житлову кімнату 1-4 площею 16,2 кв.м., житлову кімнату 1-5 площею 13,2 кв.м., кухню 1-6 площею 11,7 кв.м., а також господарську будівлю - гараж «В».
Відповідачу виділено у власність житлову кімнату 1-3 площею 29,9 кв.м., коридор 1-7 площею 6,7 кв.м., житлову кімнату 1-8 площею 22,4 кв.м, а також літню кухню «Б» та погріб «б/п».
Однак, сторони не можуть досягнути згоди щодо порядку користування присадибною земельною ділянкою, тому позивачка ОСОБА_2, з урахуванням поданої пізніше заяви про уточнення позовних вимог, просила суд поділити в натурі між співвласниками будинку присадибну земельну ділянку розміром 2 358 кв.м., виділивши позивачу у власність земельну ділянку площею 966 кв.м, яка відповідає її частці у власності будинку та визнати за нею право власності на цю частину земельної ділянки, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 41/100 частину присадибної земельної ділянки що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 966,78 кв.м. Поділено в натурі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 присадибну земельну ділянку розміром 2358 кв.м., що знаходиться за вказаною адресою за варіантом № 2 висновку судової земельно-технічної експертизи № 8800/13-14 від 05.02.2014 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 3427,20 грн. та з оплати судового збору в сумі 344,10 грн., а всього 3771, 30 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить його скасувати, ухваливши нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. 143 Земельного кодексу України, який визначає порядок припинення права на земельну ділянку, а також ст. ст. 81, 116 Земельного кодексу України, згідно яких земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із тієї обставини, що позивачка має право на 41/100 частину земельної ділянки з тієї підстави, що при визнанні за позивачкою права власності на 41/100 частину житлового будинку до неї відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України переходить право на частину земельної ділянки, на якій розташований даний будинок, у розмірі частки права власності у спільному будинку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та грунтуються на вимогах чинного законодавства.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.08.2001 року по 18.06.2008 року.
Під час проживання у шлюбі здійснили будівництво будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,24 га, яка виділена рішенням Шкарівської сільської ради Білоцерківського району 23 сесії 4 скликання від 04.10.2005 року.
Дані обставини підтверджуються наданими суду копіями рішень Шкарівської сільської ради, копією технічного паспорту на садибний житловий будинок та актом земельної комісії сільської ради від 17.10.2005 року ( а.с.6-13).
Зазначений будинок з господарськими будівлями належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності. Позивачу ОСОБА_2 належить 41/100 частка цього будинку із відповідною частиною господарських будівель та споруд, а відповідачу ОСОБА_1 належить 59/100 частини жилого будинку. Між співвласниками проведений конкретний розподіл будинку в натурі, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно виданим Білоцерківським МБТІ та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 09.12.2010 року по справі №2-16/2010 року про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл житлового будинку в натурі ( а.с.5,14-17).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм ст. 143 ЗК України не є обгрунтованими, оскільки до даних правовідносин вказана норма не може бути застосована.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: