Справа № 357/15670/13 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.
Провадження № 22-ц/780/3737/14 Доповідач у 2 інстанції Савченко
Категорія 45 13.06.2014
іменем України
12 червня 2014 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту проживання сім'єю та розподіл спільного майна, -
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що у 2003 році вона познайомилася із ОСОБА_5 і з листопада 2004 року вони почали проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Посилалася, що вони мешкали в будинку чоловіка по АДРЕСА_1, де вели спільне господарство, вирощували на городі для продажу овочі, фрукти, тримали на продаж домашніх тварин і птицю, мали спільний бюджет. З ними в будинку до дня смерті проживала мати чоловіка, яка хворіла і яку вони доглядали і після смерті поховали. В період спільного проживання вони придбали автомобіль Opel Vectra 2006 року випуску р.н. НОМЕР_1. 27 листопада 2007 року між ними було зареєстровано шлюб, від якого дітей не мають. Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину майна, яке вони придбали як у період проживання однією сім'єю, так і в період шлюбу. Спадкоємцями померлого чоловіка є вона та троє дітей померлого, між якими виник спір щодо майна.
У зв'язку фз наведеним, посилаючись на статті 60,74 СК України, просила встановити факт її проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 із 6 липня 2006 року по день реєстрації шлюбу 27 листопада 2007 року, визнати спільною сумісною власністю подружжя, автомобіль Opel Vectra 2006 року випуску р.н. НОМЕР_1, розділити майно, визнавши за нею право власності на 1/2 частину автомобіля.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 квітня 2014 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із ОСОБА_5 із 6 липня 2006 року по 27 листопада 2007 року, визнано спільним сумісним майном подружжя, автомобіль Opel Vectra 2006 року випуску р.н. НОМЕР_1.
В решті позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні за нею права на 1/2 частину автомобіля і ухвалити нове, яким її позовні вимоги в цій частині задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.
Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, апелянти ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду не з'явивися, ОСОБА_2 подав заяву про відкладення розгляду справи, не надавши доказів про поважність причин неявки, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд в тому числі вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із 6 липня 2006 року по 27 листопада 2007 року проживали однією сім'єю, а 27 листопада 2007 року зареєстрували шлюб у встановленому законом порядку.
В період спільного проживання без реєстрації шлюбу вони на ім'я ОСОБА_5 10 лютого 2007 року на підставі довідки-рахунку придбали автомобіль Opel Vectra 2006 року випуску р.н. НОМЕР_1, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданим 16 травня 2007 року.
19 травня 2013 ОСОБА_5 помер і між його спадкоємцями - позивачкою і відповідачами виник спір щодо прав на спадкове майно.
Вказані обстаивни підтверджуються наявними у справі доказами.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 та визнаючи придбаний в цей період автомобіль Opel Vectra 2006 року випуску р.н. НОМЕР_1 їх спільним майном подружжя, суд обгрунтовував свої висновки тим, що такі вимоги знайшли своє підтвердження і доводяться наданими позивачкою доказами.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За положеннями ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На дане майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Поскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із 6 липня 2006 року проживали однією сім'єю та не перебували в цей період в будь-якому іншому шлюбі, то суд правильно встановив факт їх проживання однією сім'єю та визнав придбаний в цей період автомобіль спільним майном подружжя.
Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду щодо відмови позивачці ОСОБА_1 у позові в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного автомобіля з огляду на необхідність оформлення її прав як подружжя на автомобіль у нотаріальному порядку.
Висновки суду про необхідність і можливість оформлення позивачкою свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в нотаріальном упорядку є хибними і суперечать положенням ст.ст.34, 71 Закону України «Про нотаріат» і п.2 глави 11 Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України від 22 лютого 2012 року № 296/5, які передбачають видачу нотаріусами свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя. За змістом наведених правових норм таке свідоцтво може бути видане у відношенні майна, придбаного подружжям у зареєстрованому шлюбі.
Суд залишив поза увагою, що спірний автомобіль придбаний в період коли сторони не перебували у шлюбі, а відтак підстави для оформлення прав у нотаріальному порядку відсутні.
Крім того, згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом вказаних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на те, що відповідачі не визнають право позивачки на половину автомобіля, мотивуючи це тим, що транспортний засіб їх батько ОСОБА_5 придбав за власні кошти, тобто відповідачі не визнають право позивачки на 1/2 частину автомобіля. Отже, у справі наявний спір про право, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Враховуючи положення статей 60,74 СК України, а також встановлені у справі обставини, колегія суддів визнає за позивачкою право власності на 1/2 частину спірного автомобіля.
Згідно приписів ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивачки судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відсутність сімейних стосунків між їх батьком та позивачкою, а також посилання на те, що позивачка фактично була найнята для догляду за їх бабою, яка хворіла і була лежачою хворою, необгрунтовані.
Такі доводи спростовуються показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. ОСОБА_10, які підтвердли суду факт спільного проживанння однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із 2004 року. Ці ж обстаивни стверджуються довідками Маловільшанської сільської ради про проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 із 2004 року та ведення ними спільного господарства, а також іншими доказами, на які суд першої інстанції послався у рішенні.
Інших доводів незаконності рішення в апеляційній скарзі не наведено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 квітня 2014 року в частині відмови у позові про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля скасувати і ухвалити нове.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Opel Vectra 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 84 гривні 36 коп. з кожного на користь ОСОБА_1.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді :