Справа № 357/17457/13-ц Головуючий у І інстанції Рябченко Л.А.
Провадження № 22-ц/780/3126/14 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 29 12.06.2014
Іменем України
12 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,
при секретарі: Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В листопаді 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 та просили ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що 12 жовтня 2012 року близько 19 години 30 хвилин на 84 км + 600 м. автодороги Київ - Одеса поблизу с. Піщана Білоцерківського району Київської області вантажний автомобіль "ЗИЛ-ММЗ 554М", д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 здійснив наїзд на матір позивачів ОСОБА_4, яка перебувала на проїзній частині дороги в межах пішохідного переходу, внаслідок чого остання від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №479-54 від 23.11.2012 року смерть ОСОБА_4 настала від численних ушкоджень внутрішніх органів та кісток скелету з крововтратою, дані ушкодження заподіяні тупими предметами, знаходяться в прямому причинному зв"язку з настанням смерті, і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Постановою слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області від 04.03.2013 року кримінальне провадження закрите за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
В зв"язку із смертю матері позивачі отримали моральну шкоду, яка полягає в сильних душевних стражданнях, які переживали і продовжують переживати вони та їхні сім"ї в зв"язку з її загибеллю. Розмір завданої їм моральної шкоди позивачі оцінили у 100 000 грн., які просили стягнути з ОСОБА_1 на підставі ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Крім того, на підставі ст. 1201 ЦК України ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати, понесені ними у зв"язку з похованням, ритуальними послугами, поминальними обідами, встановленням пам"ятника на загальну суму 32 884,83 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 7406 грн. та моральну шкоду в розмірі 2500 грн. Стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 7406 грн. та моральну шкоду в розмірі 2500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 9036 грн. 62 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 9036 грн. 62 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що його цивільно-правова відповідальність застрахована у ВАТ НАСК "Оранта" з лімітом відповідальності 100 000 грн., яка і має відшкодувати завдану позивачам моральну шкоду та понесені ними витрати, в зв"язку з чим просив рішення суду в частині стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині рішення про відмову в позові до нього в повному обсязі.
ВАТ НАСК "Оранта" в апеляційній скарзі на рішення суду посилалась на те, що оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрите в зв"язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, то його цивільно-правова відповідальність не настала, отже стягнення з них судом коштів є незаконним, а рішення суду в цій частині є таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог, пред"явлених до них.
Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та часткове задоволення скарги ВАТ НАСК "Оранта", виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2012 року близько 19 години 30 хвилин на автошляху Київ - Одеса поблизу села Піщана Білоцерківського району Київської області ОСОБА_1, керуючи вантажним автомобілем "ЗІЛ-ММЗ 554М" д.н.з. НОМЕР_3, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці ДТП.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дочками загиблої ОСОБА_4, що підтверджується письмовими доказами, наявними в справі.
15.10.2012 року за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було порушено кримінальну справу №27-2106, по якій позивачів було визнано потерпілими.
04.03.2013 року слідчим СВ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області винесено постанову про закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 284 КПК України - за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. При цьому досудове слідство дійшло висновку, що ДТП сталася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_4 вимог п. 4.4., 4.14 (а, г) ПДР України.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована у ВАТ НАСК "Оранта" на підставі полісу серії АВ № 2212842 строком дії з 16.01.2012 року по 15.01.2013 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну здоров"ю та життю, 100 000 грн.
Також встановлено, що позивачі понесли витрати на поховання матері та встановлення пам"ятника на її могилі в розмірі 14 812 грн., та витрати, пов"язані з відбуванням поминальних обідів згідно звичаїв та традицій на суму 18 073,23 грн., що підтверджується оригіналами квитанцій, наявними в матеріалах справи.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості, однак з висновками суду в повній мірі погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи.
Враховуючи викладене, законним та обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, за участю забезпеченого транспортного засобу "ЗІЛ-ММЗ 554М" д.н.з. НОМЕР_3, має відшкодовувати ВАТ НАСК "Оранта", як страховик, за умови, що внаслідок ДТП настає цивільно-правова відповідальність страхувальника ОСОБА_1
Згідно ст. 1201 ЦК України, на яку як на підставу позову посилаються позивачі, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов"язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам"ятника, ці витрати.
Таким чином, оскільки позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесли витрати на поховання матері та спорудження надгробного пам"ятника на суму 14 812 грн., що підтверджується матеріалами справи, ці витрати згідно ст. 1201 ЦК України зобов"язаний відшкодувати ОСОБА_1, оскільки дана правова норма встановлює для нього цивільно-правову відповідальність в даній справі. Однак, оскільки його цивільно-правова відповідальність на час ДТП була застрахована у ВАТ НАСК "Оранта", понесені позивачами витрати у вищевказаному розмірі підлягають стягненню на їхню користь не з ОСОБА_1, а з ВАТ НАСК "Оранта", по 7 406 грн. кожній (14 812 : 2).
При цьому висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачів понесених ними витрат на поминальні обіди на суму 18 073,23 грн., є помилковим, виходячи з наступного.
Згідно ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом в могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв"язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу", витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання і не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 1201 ЦК України.
Враховуючи викладене, висновок суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18 073,23 грн. понесених ними на поминальні обіди витрат, є неправильним, таким, що не відповідає обставинам справи, та таким, що порушує норми матеріального права.
Необгрунтованим є і рішення суду в частині вирішення питання про порядок стягнення з відповідачів на користь позивачів моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Оскільки діями ОСОБА_1 моральну шкоду позивачам завдано смертю їхньої матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, то ця моральна шкода відшкодовується незалежно від його вини.
Разом з тим суд першої інстанції, стягнувши моральну шкоду і з ОСОБА_1, і з ВАТ НАСК "Оранта", не врахував положення п. 27.3 ст. 27 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Оскільки розмір мінімальної заробітної плати на день настання страхового випадку становив 1118,00 грн., то загальний розмір відшкодування, який може бути стягнутий з ВАТ НАСК "Оранта" на користь позивачів в якості відшкодування моральної шкоди, не може перевищувати 13 416 грн. (1118,00 грн. х 12).
Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ВАТ НАСК "Оранта", остання, як страховик, зобов"язана відшкодувати моральну шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_4, її дітям, позивачам по справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму, що не перебільшуватиме 13 416 грн.
Стягнення ж моральної шкоди з ОСОБА_1 в даному випадку можливе лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди.
Розмір моральної шкоди, визначений судом та стягнутий ним з ВАТ НАСК "Оранта" - по 2 500 грн. кожній з позивачів, на думку колегії суддів, не відповідає глибині та характеру страждань позивачів, і має бути збільшений до 5 000 грн., які підлягають стягненню з страхової компанії на користь кожної з позивачів, що відповідає ч. 3 ст. 23 ЦК України та п. 27.3. ст. 27 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При визначенні розміру відшкодування колегія суддів враховує і той факт, що ОСОБА_1 одразу після дорожньо-транспортної пригоди позивачам було сплачено 1500 доларів США в якості відшкодування моральної шкоди, факт чого не заперечувався позивачами.
Враховуючи те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, зважаючи на те, що усунути ці порушення можна лише скасуванням рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду та ухвалення по справі нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 шляхом стягнення з ВАТ НАСК "Оранта" на користь кожної з позивачів по 7 406 грн. понесених ними в зв"язку з похованням витрат та по 5 000 грн. завданої їм моральної шкоди. В задоволенні решти вимог колегія суддів вважає за необхідне відмовити за їхньою необґрунтованістю та недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2014 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 7 406 грн. понесених нею витрат та 5 000 грн. моральної шкоди.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 7 406 грн. понесених нею витрат та 5 000 грн. моральної шкоди.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: