Справа № 359/10844/13-ц Головуючий у І інстанції Чирка С.С.
Провадження № 22-ц/780/2781/14 Доповідач у 2 інстанції Олійник
Категорія 4 04.06.2014
Іменем України
04 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді Олійника В.І.,
суддів: Іванової І.В., Касьяненко Л.І.,
при секретарі Власенко О.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самочинно побудованих споруд, зобов'язання вчинити дії по демонтажу, відшкодування моральної шкоди і заборону користуватися земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 та Глибоцької сільської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання знести самочинно побудовані будівлі та господарські споруди, демонтаж поліетиленової та водостічної труби, паркану, відшкодування моральної шкоди та заборону користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що 3 листопада 1990 року у її власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі №2990 перейшла 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, а інша 1/2 частина на підставі цього ж свідоцтва перейшла у власність ОСОБА_1
Також зазначала, що 24 травня 1996 року рішенням Глибоцької сільської ради Бориспільського району їй у приватну власність була передана земельна ділянка загальною площею 0,142 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ІІ-КВ №010213.
Починаючи від 2008 року відповідачка ОСОБА_1 почала чинити їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Так, ОСОБА_1 було здійснено переобладнання та прибудова до будинку приміщень та господарських споруд на земельній ділянці, що їй не належить, а саме: веранда(а1), веранда (а2), веранда (а3), сарай (В), сарай (Д).
Дозволу ОСОБА_1 на добудову до жилого будинку та будівництво господарських споруд вона не надавала, що підтверджується рішенням Глибоцької сільської ради від 24 листопада 2010 року.
Крім того, ОСОБА_1 незаконно та без дозволу її (позивачки) у 2009 році здійснила монтаж поліетиленової труби, яка прокладена від колодязя (л) до переобладнаної частини будинку, а після добудови санвузла ще й монтаж підземної водостічної труби.
Літом 2010 року ОСОБА_1 побудувала на земельній ділянці ОСОБА_2 паркан з металевих стовпців.
20 листопада 2008 року Глибоцькою сільською радою Бориспільського району було прийнято рішення №255 про надання дозволу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на переобладнання житлового будинку та будівництво господарських будівель в будинку АДРЕСА_1.
24 листопада 2010 року Глибоцькою сільською радою було прийнято рішення №149, яким скасовано рішення виконавчого комітету Глибоцької сільської ради від 20 листопада 2008 року №255 «Про надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на переобладнання житлового будинку та будівництво господарських будівель в АДРЕСА_1».
Вказувала, що в результаті зазначених дій ОСОБА_1 їй було заподіяно моральна шкода, розмір якої вона оцінила в 4000 грн. і які просила суд стягнути на її користь.
Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що у 2010 році нею був встановлений паркан з металевої сітки, який відмежовував двір, що перебуває у спільній часткові власності від городу ОСОБА_2
25 жовтня 2013 року ОСОБА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_5 знесли вказаний паркан, а тому позивачка за зустрічним позовом вважала, що в результаті зазначених дій їй було заподіяно шкоду на 2150 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самочинно побудованих споруд, зобов'язання вчинити дії по демонтажу, стягнення моральної шкоди та заборону користуватися земельною ділянкою задоволено частково.
Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати поліетиленову трубу з електропроводом, яка прокладена від колодязя (Л) до веранди (А2) та водостічну трубу, яка прокладена від санвузла до вулиці Перемоги на земельній ділянці, що знаходиться в АДРЕСА_1.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити її зустрічні позовні вимоги і відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про зміну рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, а в решті рішення залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 1990 року спадкоємцями майна ОСОБА_6 є її дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Спадкове майно складається з жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в селі Глибоке Бориспільського району Київської області.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №010213 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,142 га, що розташована в селі Глибоке Бориспільського району для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Рішенням виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Бориспільського району №255 від 20 листопада 2008 року дозволено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 переобладнання житлового будинку в АДРЕСА_1, а саме: добудова житлової кімнати, санвузла, котельні та веранди та дозволено будівництво господарських будівель: сараю, літньої кухні, гаражу, погреба, колодязя.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №605 від 25 лютого 2009 року ОСОБА_1 належить 4/5 частини права власності на домоволодіння АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Бориспільського району від 24 листопада 2010 року №149 скасовано рішення виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Бориспільського району №255 від 20 листопада 2008 року «Про надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на переобладнання житлового будинку та будівництво господарських будівель в АДРЕСА_1».
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 від 15 січня 2014 року встановлено, що сусідка ОСОБА_2 ОСОБА_1 збудувала без згоди ОСОБА_2 на приватні ділянці, що належить ОСОБА_2 (кадастровий номер №3220882201:01:0030047 від 30 червня 2011 року) наступні новобудови: веранда а1, веранда а2, веранда а3, сарай В, сарай Д, а також здійснила монтаж поліетиленової труби з електропроводом від колодязя Л до новобудов та водостічну трубу під ґрунтовим шаром на земельній ділянці ОСОБА_2, яка використовується нею. як пахотна земля (а.с.111).
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
За ч.1, 2 ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
За ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно №605 від 25 лютого 2009 року було видане на підставі рішення виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Бориспільського району №255 від 20 листопада 2008 року, яке на момент видачі свідоцтва було чинним і ніким не скасоване.
Також судом першої інстанції вірно враховано, що рішення виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Бориспільського району від 24 листопада 2010 року №149, яким скасовано рішення виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Бориспільського району №255 від 20 листопада 2008 року «Про надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на переобладнання житлового будинку та будівництво господарських будівель в АДРЕСА_1 було ухвалено вже після отримання ОСОБА_1 спірного свідоцтва.
Відповідно до ч.4. ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Судом першої інстанції вірно встановлено і те, що не є належним та допустимим доказом акт обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 від 15 січня 2014 року, на який посилається представник позивача, як на доказ, що підтверджує належність будівель та господарських споруд, які збудувала ОСОБА_1 до категорії самочинного будівництва, оскільки депутати місцевих рад не є тими особами, в повноваження яких входить надання висновків щодо належності нерухомого майна до категорії самочинного будівництва.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо знесення самочинно збудованих будівель і споруд, а також щодо знесення паркану, оскільки як встановлено в суді першої інстанції та визнано сторонами предмет спору відсутній.
Вимоги позивачки ОСОБА_2 щодо демонтажу поліетиленової труби з електропроводом та водостічної труби обгрунтовані та підлягали до задоволення, оскільки розташування даних труб порушує право власності позивачки на земельну ділянку.
Також судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачкою за зустріч ним позовом всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не доведено заподіяння їй моральної шкоди і не було надано відповідних доказів на підтвердження заявлених вимог і в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині заборони користування земельною ділянкою.
Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, оскільки нею не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 пошкодила її паркан, та розміру вартості матеріального збитку.
Таким чином, доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Олійник В.І.
Судді: Іванова І.В.
Касьяненко Л.І.