Справа № 346/2603/14-к
23 червня 2014 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Коломиї кримінальне провадження № 1-кп/346/162/14, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 25.04.2014 року за № 12014090180000378 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, вдови, на утриманні одна неповнолітня дитина, освіта середня спеціальна, працює медичною сестрою Івано-Франківського міського клінічного пологового будинку, депутатом не обиралася, раніше не судимої,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
обвинувачена ОСОБА_5 умисно заподіяла потерпілій ОСОБА_6 легке тілесне ушкодження.
Злочин вчинено за наступних обставин.
18 квітня 2014 року близько 16 год. 00 хв. обвинувачена, перебуваючи на подвір'ї ОСОБА_7 , що в АДРЕСА_2 , під час словесної суперечки між нею та її дочкою - потерпілою ОСОБА_6 нанесла останній кілька ударів руками в різні частини тіла. Коли потерпіла від цих ударів впала на землю, то обвинувачена продовжувала наносити їй удари ногами. Внаслідок вказаних ударів потерпілій заподіяно синець в ділянці лівого плеча, який відповідно до нижчевказаного висновку судово-медичної експертизи відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованого злочину заперечила та пояснила, що між нею з одного боку та її матір'ю та бабусею з іншого, виникли неприязні відносини через попередні сімейні конфлікти. Також напружені відносини склалися між обвинуваченою та її дочкою - потерпілою, яка категорично заперечує проти того щоб обвинувачена, яка є вдовою, проживала з іншим чоловіком, а саме зі свідком ОСОБА_8 , якого потерпіла завжди проганяє з будинку та нецензурно висловлюється в його та обвинуваченої адресу.
18 квітня цього року обвинувачена вона разом зі своїм співжителем ОСОБА_8 приїхала в с.Лісний Хлібичин, де з її бабусею проживають її діти. Коли вони перебували у вищевказаному господарстві, між нею та потерпілою виникла словесна суперечка з приводу прибирання житла до Великодніх свят. Під час цього потерпіла в грубій формі розмовляла з нею та дозволяла собі наказувати обвинуваченій виконувати певні роботи по господарству, а також намагалася вдарити її. Обвинувачена припускає, що з метою самозахисту та відвернення удару вона могла схопити потерпілу за плече, від чого і утворився вказаний синець, однак, точно пригадати цього моменту не може через отримане нервове потрясіння, проте жодних умисних ударів вона потерпілій не наносила. Тому обвинувачена просить її виправдати.
Однак, незважаючи на заперечення обвинуваченою своєї вини, її винність у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема:
- показами потерпілої, яка пояснила, що вони разом зі своїм братом ОСОБА_9 проживають в будинку їх прабабусі ОСОБА_7 в сЛісний Хлібичин Коломийського району, а обвинувачена, яка є їх матір'ю, не надає їм як дітям будь-якої матеріальної допомоги, а, навпаки, ще відбирає в них грошові кошти. Протягом останніх місяців обвинувачена проживає в с.Коршів Коломийського району зі своїм співжителем ОСОБА_10 . Останній зловживає спиртними напоями та неодноразово виявляв агресію до потерпілої та її рідних. 18 квітня цього року, на ОСОБА_11 п'ятницю, обвинувачена разом із вказаним співжителем приїхали до вказаного будинку. Вони були напідпитку. Того ж дня до цього будинку приїжджали працівники міліції з приводу попереднього звернення потерпілої щодо неправомірної поведінки вказаного спів жителя. Будучи розлюченою візитом працівників міліції, обвинувачена зайшла в будинок та почала шарпати потерпілу, яка в той час лежала на ліжку, і тягнути за волосся з будинку, висловлюючись при цьому нецензурно в її адресу. Коли прабабуся ОСОБА_7 намагалася припинити цей конфлікт, то співжитель обвинуваченої схопив прабабусю за руку та травмував її. Надворі обвинувачена почала наносити потерпілій удари руками в різні частини тіла, а коли потерпіла впала на землю, то обвинувачена наносила їй удари і ногами. Від ударів потерпіла прикривалась руками. Побиття припинив її молодший брат ОСОБА_12 , після чого їх матір забрала свої речі та разом зі своїм співжителем залишила вказане подвір'я. Потерпіла пояснила, що з приводу заподіяння їй тілесних ушкоджень вона звернулася через декілька днів, оскільки були Великодні свята, а тому значна частина слідів насильства зникла. Вона просить не карати суворо обвинувачену, яка є її матір'ю, та погоджується на призначення їй штрафу в мінімальному розмірі;
- показами свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що обвинувачена є її онукою, а потерпіла - правнучкою. Свідок підтвердила обставини щодо відносин, які склалися між сторонами, та обставини конфлікту, наведені потерпілою, а також вказала, що коли вона намагалася припинити конфлікт між потерпілою та обвинуваченою, то співжитель останньої схопив свідка за руку і наслідки від цієї травми вона відчуває по даний час;
- показами неповнолітнього свідка ОСОБА_13 , який також підтвердив покази потерпілої щодо того, що конфлікт розпочала їх мати - обвинувачена, під час якого вона побила потерпілу. Свідок намагався припинити цей конфлікт і після його втручання обвинувачена залишила вищевказане подвір'я;
-показами свідка ОСОБА_8 в тій частині, що 18 квітня 2014 року вони разом з обвинуваченою приїжджали в с.Лісний Хлібичин, де проживають її діти. Під час їх перебування в цьому селі до свідка з приводу безпідставного звернення потерпілої приїжджали працівники міліції. Після цього між обвинуваченою та її дочкою мав місце конфлікт;
- даними висновку судово-медичної експертизи №93 від 25.04.2014 року, згідно з якими у потерпілої ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у виді синця в ділянці лівого плеча, яке відносяться до легких тілесних ушкоджень, могло бути заподіяне в термін 18.04.2014 року від дії тупих твердих предметів (т.1 а.с.16).
Поряд з цим суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_8 в тій частині, що потерпіла почала наносити удари обвинуваченій, а остання лише оборонялася, оскільки такі покази об'єктивно нічим не підтверджені, відсутні будь-які дані щодо тілесних ушкоджень в обвинуваченої, а також такі покази спростовуються вищевказаними доказами.
Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до
висновку про доведеність вини обвинуваченої в умисному заподіянні потерпілій легкого тілесного ушкодження.
Тому дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину та його наслідків, особу винної, її позитивну характеристику, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, а також думку потерпілої, яка просить призначити обвинуваченій мінімальне покарання.
Обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої, відсутні.
Тому суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання у межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі, оскільки необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів буде саме такий вид покарання.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази та судові витрати відсутні.
Необхідності обрання запобіжного заходу немає.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує, що обвинувачена має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якого не позбавлена батьківських прав, та вчинила вищевказаний злочин 18.04.2014 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію в 2014 році». А тому обвинувачена підпадає під дію п.«в» ст.1 даного Закону.
Відповідно до правил ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування
покарання.
А тому слід прийняти рішення про звільнення засудженої від відбування призначеного покарання.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році» , ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд,-
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році».
На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку.
Суддя ОСОБА_1