Справа: № 2-а-1042/11 Головуючий у 1-й інстанції: Іванюта Т. Є. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
19 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Кобаля М. І.,
розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 14 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київській області про зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та надбавки до пенсії за проживання на радіоактивно забрудненій території у розмірах визначених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 14 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено з 21.07.2010 року: зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю та надбавку до пенсії за проживання на радіоактивно забрудненій території у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказаної дати.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи правильність встановлення обставин справи судом першої інстанції та його висновків, колегія суддів виходить з наступного.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, має відповідне посвідчення встановленого зразка 4 категорії, є пенсіонером, а тому має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Всупереч ст. ст. 39, 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанов КМУ №1 від 03.01.2002 року, №836 від 26.07.1996 року, а не у співвідношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають статті 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач має статус дитини війни в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом, зокрема, на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановленого ст.6 даного Закону, виходячи з його пріоритетності над Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, визнавши, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київській області залишити без задоволення, а постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 14 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуюча:
Судді:
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Кобаль М.І.