29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" червня 2014 р.Справа № 924/510/14
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши матеріали за позовом селянсько-фермерського господарства „Любава" с. Педоси, Хмельницького району
до товариства з обмеженою відповідальністю „Спілка селян співвласників майна с. Педоси", с. Педоси Хмельницький район
про визнання права власності
Представники сторін:
від позивача: Туркот М. П. - керівник
від відповідача: Маковський А. В. - за довіреністю від 02.11.2013р.
Грига І. А. - керівник
Більський С. К. - за довіреністю
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати за селянсько-фермерським господарством „Любава" с. Педоси, Хмельницького району право власності на майно: магазин дерев'яний вартістю 1669 грн., магазин дерев'яний вартістю 1197 грн., магазин дерев'яний вартістю 365 грн., контору цегляну вартістю 6378 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 01.12.2003 року між СФГ „Любава", с. Педоси, Хмельницького району та СТОВ „Войтовина", с. Педоси, Хмельницького району укладено договір про постачання кормів для громадського тваринництва на період зимово-стійлового періоду 2003-2004 років.
Відповідно до умов даного договору та акта погодження попередніх дій прийому-передачі майна та об'єктів нерухомості в рахунок погашення заборгованості від 01.12.2003 року було передано та фактично отримано СФГ „Любава" від СТОВ „Войтовина" наступне майно: магазин дерев'яний вартістю 1669 грн., магазин дерев'яний вартістю 1197 грн., магазин дерев'яний вартістю 365 грн., контора цегляна вартістю 6378 грн.
Прийом-передача в подальшому була підтверджена актом прийому-передачі від 17.12.2005 року та довідкою СТОВ „Войтовина" за № 15 від 05.05.2006 року.
Внаслідок чого СФГ „Любава" стала повноправним власником вищевказаного майна.
У зв'язку з тим що власником спірного майна вважає себе ТОВ „Спілка селян співвласників майна", яка ним володіє і розпоряджається, та не визнається за позивачем, позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно.
Відповідач у відзиві на позов та в судових засіданнях проти позову заперечує. Посилається на те, що спірні будівлі належать на праві власності ТОВ „Спілка селян співвласників майна". Спілка селян володіє даним майном, яке було внесено до її статутного фонду пайовиками колишнього КСП „Войтовина" через свої уповноважених осіб які виступили засновниками товариства. Законність набуття права власності відповідач підтверджує рішенням зборів пайовиків від 13.06.2002 року, згідно якого було визначено перелік майна що відноситься до пайового фонду співвласників пайовиків колишнього КСП „Войтовина", рішенням зборів пайовиків КСП „Войтовина" від 02.03.2007 року, згідно якого все майно пайового фонду було виділене в натурі на уповноважених пайовиками осіб для його передачі в статутний фонд новоствореного товариства ТОВ „Спілка селян співвласників майна", протоколом про створення ТОВ „Спілка селян співвласників майна" від 15.05.2007 року, актом прийому-передачі майна в статутний фонд ТОВ „Спілка селян співвласників майна" від 15.05.2007 року , статутом ТОВ „Спілка селян співвласників майна".
Посилається також на те, що правочин, на який посилається позивач не пройшов державну реєстрацію, нотаріально не посвідчений, тому такий правочин вважається неукладеним.
Крім того, відповідачем в судовому засіданні, з посиланням на ст. ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, подано заяву про застосування строку позовної давності, з посиланням на те, що про порушене право позивач дізнався в 2008 році, відповідно, строк позовної давності по вказаних вимогах сплив.
На підставі викладеного просить в позові відмовити.
Між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Войтовина" та селянським фермерським господарством „Любава" укладено договір про постачання кормів для громадського тваринництва на період зимово-стійлового періоду 2003-2004 років від 01.12.2003 року.
Відповідно до п. 1.1 Договору замовник замовляє, а постачальник приймає на себе виконання постачання кормів в галузі тваринництва для годівлі громадського поголів'я ВРХ та свиней, коней робочих в кількості потреби середньодобової норми згідно раціону годівлі на період зимово-стійлового періоду 2003-2004 років, продукція якої в подальшому буде використана для погашення кредиторської заборгованості по оплаті праці.
Між СТОВ „Войтовина" та СФГ „Любава" 01.12.2003 року складено акт погодження прийому-передачі майна та об'єктів нерухомості в рахунок погашення заборгованості згідно договору від 01.12.2003 року. відповідно до якого сторони слали акт про прийом та передачу майна: магазину дерев'яного вартістю 1669 грн., магазину дерев'яного вартістю 1197 грн., контори цегляної вартістю 6378 грн., магазину дерев'яного вартістю 365 грн., незавершеного будівництва торгового центру біля будинку культури вартістю 29568 грн., фундаменту з каменю біля незавершеного будівництва торгового центру біля будинку культури вартістю 12750 грн., що знаходяться в с. Педоси, Хмельницького району.
СТОВ „Войтовина" виписано довіреності серії ЯИЮ № 575997 від 14.01.2004 року, серії ЯИЮ № 576000 від 09.02.2004 року, серії ЯИЮ № 575996 від 02.12.2003 року на отримання від СФГ „Любава" кормів.
17.12.2005 року між СТОВ „Войтовина" та СФГ „Любава" складено акт прийому передачі майна та об'єктів нерухомості в рахунок погашення заборгованості згідно договору від 01.12.2003 року, а саме: магазину дерев'яного вартістю 1669 грн., магазину дерев'яного вартістю 1197 грн., контори цегляної вартістю 6378 грн., магазину дерев'яного вартістю 365 грн.
Відповідно до довідки № 15 від 05.05.2006 року, виданої СТОВ „Войтовина", магазин дерев'яний на суму 1669 грн., магазин дерев'яний на суму 1197 грн., контора цегляна на суму 6378 грн., магазин дерев'яний на суму 365 грн., які належать та знаходяться на балансі СТОВ „Войтовина" передані згідно договору від 01.12.2003 року та акту прийому-передачі від 17.12.2005 року СФГ „Любава" в рахунок погашення заборгованості.
21.03.2014 року селянським (фермерським) господарством „Любава" надіслано на адресу ТОВ „Спілка селян співвласників майна" с. Педоси вимогу № 24 про звільнення приміщення житлового будинку (контори цегляної) що знаходиться за адресою вул. Центральна, 10, с. Педоси, Хмельницького району, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Вважаючи що право власності СФГ „Любава" на спірні будинки не визнається відповідачем, позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати за селянсько-фермерським господарством „Любава" с. Педоси, Хмельницького району право власності на майно: магазин дерев'яний вартістю 1669 грн., магазин дерев'яний вартістю 1197 грн., магазин дерев'яний вартістю 365 грн., контору цегляну вартістю 6378 грн.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне :
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.
За вимогами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами ст. 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Перелік правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, відповідно до яких підтверджується право власності на нерухоме майно, наведено в додатку № 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року, а на даний час у ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 статті 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень, діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Позивач, як документ, що підтверджує виникнення та перехід права власності на нерухоме майно надає договір від 01.12.2003 року про постачання кормів, акт погодження прийому-передачі майна та об'єктів нерухомості в рахунок погашення заборгованості від 01.12.2003 року, акт прийому-передачі майна від 17.12.2005 року та довідку № 15 від 05.05.2006 року, які не є належними правовстановлюючими документами.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є офіційним документом встановленого зразка, що видається державним реєстратором і підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно та є належним правовстановлюючим документом для повної реалізації права власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження свого права на спірне майно, позов задоволенню не підлягає.
Щодо застосування строку позовної давності за заявою відповідача, судом зазначається, що, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позивачем не доведено суду наявність порушеного права, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду, відповідно, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Судові витрати у справі відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4-5, 4-7, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові селянсько-фермерського господарства „Любава" с. Педоси, Хмельницького району до товариства з обмеженою відповідальністю „Спілка селян співвласників майна с. Педоси", с. Педоси Хмельницький район про визнання права власності відмовити.
Повний текст рішення складено 16.06.2014р.
Суддя С.В. Гладій
Пом. судді: І.М. Вальчук
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу, (с. Педоси, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Л. Українки,5 )
3 - відповідачу. (с. Педоси, Хмельницького району, Хмельницької області)