17 червня 2014 р.Справа № 820/3204/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі по тексту ГУ ДМС України в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДМС України в Харківській області щодо здійснення обміну посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку
- зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є громадянином Соціалістичної Республіки В'єтнам. 19.05.2008 року на підставі рішення УГРФО ГУМВС України в Харківський області йому видано посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_1. 09.01.2014 року він звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області в якій на підставі п.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку з досягненням 45 річного віку. 07.02.2014 року ГУ ДМС України в Харківський області своїм листом №04/2010 повідомило його, що на даний час неможливо вирішити питання по суті в зв'язку з вилученням СУ ГУМВС України в Харківській області особової справи про залишення па постійне проживання в Україні позивача. Вважає, що прийняття зазначеного рішення порушує його права, свободи та обов'язки та не відповідає вимогам Закону України «Про імміграцію», а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача, як на підставу відмови позивачу в здійсненні обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, на вилучення слідчим управлінням особової справи є необґрунтованим та таким, що порушує права, свободи та законні інтереси позивача.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДМС України в Харківській області, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ ДМС України в Харківській області, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є громадянином В'єтнаму, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту НОМЕР_2, виданий 11.08.2009 року (а.с. 7), якому дозволено постійне проживання в Україні та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1.
19.05.2008 року позивачем в УГІРФО ГУМВС України в Харківський області на підставі п.4 прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» отримано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 19.05.2008 року, з безстроковим строком дії (а.с. 5). В посвідці відображене його місце реєстрації.
ОСОБА_1 при досягненні 45-річного віку звернувся 09.01.2014 року до ГУ ДМС України в Харківський області із письмовою заявою про обмін посвідки на постійне проживання, подавши відповідні документи (а.с. 5).
У відповідь на звернення ГУ ДМС України в Харківський області своїм листом №04/2010 від 07.02.2014 року повідомило позивача про те, що на даний час неможливо вирішити питання по суті в зв'язку з вилученням СУ ГУМВС України в Харківській області його особової справи про залишення па постійне проживання в Україні.
Перевіряючи обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію».
Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України «Про імміграцію», посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Стаття 12 Закону України «Про імміграцію» передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України «Про імміграцію», вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Колегія суддів зауважує, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні УГІРФО ГУМВС України в Харківський області керувалося абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявило та надало позивачу посвідку на постійне проживання в Україні.
Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 визначено, що цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.
Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно п. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку).
Пунктом 17 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняте відповідачем за наслідком звернення позивача рішення, не містить жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про відмову проведення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, а наведені ним в обґрунтування обставини є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не було фактично вирішено по суті питання щодо обміну позивачу бланку посвідки на постійне місце проживання в Україні.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що будь - яких зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, відповідачем не наведено, колегія суддів вважає правильним висновок позивача, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність при розгляді заяви позивача щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.
Пунктом 15 Порядку встановлено перелік документів для оформлення та обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцями та особою без громадянства 25- і 45-річного віку, а саме: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).
Пунктом 11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлено, що за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.
Проте ГУ ДМС України в Харківській області не прийнято рішення по даній заяві про обмін посвідки або про відмову в обміні посвідки, що є порушенням вимог п.11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, відповідно до якого саме на відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управлінь МВС в областях, як на територіальний орган, покладено повноваження щодо прийняття рішень, пов'язаних з оформленням посвідки на постійне проживання.
Судовою колегією враховано, що відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 року №1085/2010 створено Державну міграційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року № 658 «Про утворення Державної міграційної служби» утворено Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, яке виконує відповідні функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні та скасування такого дозволу; оформлення і видачі іноземцям документів для постійного проживання в Україні; реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДМС України в Харківській області безпідставно не була розглянута заява позивача про обмін посвідки та не прийнято рішення в межах своєї компетенції як територіального органу щодо обміну посвідки на постійне проживання, що свідчить про допущену бездіяльність, оскільки ГУ ДМС України в Харківській області зобов'язане було відповідно до вимог п.11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів прийняти рішення про видачу або відмову у видачі посвідки у зв'язку з чим для відновлення прав позивача необхідно зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 19.05.2008 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_1.
Стосовно посилання відповідача про неможливість вирішення питання по суті у зв'язку з тим, що особиста справа громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 у березні 2011 року вилучена на підставі постанови СУ ГУМВС в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.186 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції що діяла на час вилучення особової справи позивача) копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами, можуть бути надані слідчим під час вилучення документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів цих осіб (за їх згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів органів, що проводять вилучення, та засвідчуються підписом слідчого і завіряються печаткою. У разі неможливості виготовлення копій вилучених документів або встановлення їх власника під час вилучення слідчий вносить до протоколу слідчої дії запис про клопотання щодо надання копій документів і в десятиденний строк з дня вилучення документів надає відповідним особам їх копії або виносить вмотивовану постанову про відмову у видачі копій документів, яка може бути оскаржена прокурору або до суду.
Відповідачем, який є особою яка за законодавством має право користуватися цими документами, не витребувано копії матеріалів особистої справи громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 та безпідставно не розглянута заява позивача про обмін посвідки та не прийнято рішення щодо обміну посвідки на постійне проживання, що свідчить про допущену бездіяльність.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності дій та бездіяльності, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання в разі досягнення 45-річного віку.
Таким чином, аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області - залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року - без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) Н.С. Бартош
(підпис) Л.О. Донець
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23 червня 2014 року.