Справа: № 825/271/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
19 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Кобаля М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі належного йому речового майна та зобов'язати видати його відповідно до довідок від 27.12.2013 № 70 та № 71.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 02.12.2013 № 383, позивач був звільнений з військової служби у запас відповідно до статті 26 частини шостої пункту «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2013 № 300 з 27.12.2013 позивач був виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до вимог спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 вересня 2013 року №Д-322/1/03 та Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.09.2013 №Д-9ДСК, військова частина НОМЕР_2 - підлягає розформуванню до 31.12.2013 року. Відповідно до довідки №1820 від 26.11.2013 року військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до довідок Військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2013 №№ 70, 71 позивачу підлягало видачі речове майно згідно переліку (а.с.4-5,6).
11 Січня 2014 року позивач звернувся до відповідача із запитом щодо видачі належного йому речового майна, однак у відповідь на вказаний запит відповідач листом від16.01.2014 №69/69 повідомив, що на складі частини майно відсутнє.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невидачі речового майна протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на день підписання наказу про звільнення позивача зі служби в грудні 2013 року, позивач мав право, відповідно до пунктів 27-28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, на отримання речового майна, яке він не отримав в період проходження військової служби.
Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено ст. 9-1. Відповідно до даної статті військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їх за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Колегія суддів вважає, що ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна та отримання належного речового майна (в натурі) військовослужбовцям, які проходять військову службу, а не осіб, що звільнені з військової служби.
Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у рішеннях від 19 березня 2013 року № 21-38а13, 11 червня 2013 року, № 21-156а13, 18 червня 2013 року, №21-191а13 та 10 грудня 2013 року №21-415а13.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент звернення до Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі йому належного речового майна був вже звільнений з військової служби, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, які повністю спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року скасувати.
ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.