17.06.2014 Справа № 920/944/14
Господарський суд Сумської області, у складі судді Джепи Ю.А. при секретарі судового засідання Буренку Я.В., розглянувши матеріали справи № 920/944/14:
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,
до відповідача: Сумського державного університету, м. Суми,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, м. Суми ,
про стягнення 33855 грн. 00 коп.,
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд об'єднати позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 33855 грн. 00 коп., які виникли по договорам № 1158 від 01.11.2013, № 923 від 19.03.2014, № 924 від 19.03.2014, № 925 від 12.03.2014, № 926 від 12.03.2014, № 940 від 11.04.2014 в одне провадження, стягнути з відповідача на свою користь 33855 грн. 00 коп. заборгованості та витрати по сплаті судового збору.
Позивач в судове засідання 17 червня 2014 року не з'явився, але 12 червня 2014 року до суду надійшла його заява б/н, б/д про збільшення позовних вимог, згідно з якої фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд прийняти заяву про збільшення позовних вимог до розгляду, стягнути з відповідача на свою користь 34411 грн. 51 коп. боргу, а саме: 33855 грн. 00 коп. заборгованості по основному боргу, 422 грн. 95 коп. пені та 133 грн. 56 коп. № 3% річних та витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вищезазначена заява прийнята судом до розгляду.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області в судове засідання 17.06.2014 року не з'явився, проте у відзиві № 15-35/704-4415 від 04.06.2014 року повідомилено суду, що ніякого відношення до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем не має, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції у справі не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали господарського суду Сумської області від 02.06.2014 року про порушення провадження у справі № 920/944/14 (а.с. 34).
Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:
Між сторонами було укладено договори № 1158 від 01.11.2013, № 923 від 19.03.2014, № 924 від 19.03.2014, № 925 від 12.03.2014, № 926 від 12.03.2014, № 940 від 11.04.2014, за умовами якого позивач передає у власність, а відповідач приймає та оплачує товар.
Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № КВ-23564 від 01.11.2013, № КВ-200 від 19.03.2014, № КВ-141 від 19.03.2014, КВ-201 від 12.03.2014, № КВ-73 від 12.03.2014, № КВ-67 від 11.04.2014 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу та отримання останнім товару.
Пунктом 2.1. договорів визначено, що оплата товару здійснюється відповідачем протягом 10 робочих днів з дня отримання товару відповідно до накладних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Факт існування заборгованості підтверджується матеріалами справи, зокрема підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 01 вересня 2013 року по 24 квітня 2014 року, відповідно до якого борг відповідача становить 33855 грн. 00 коп.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено факт отримання відповідачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видатковими накладними.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 33855 грн. 00 коп. заборгованості по основному боргу, 422 грн. 95 коп. пені та 133 грн. 56 коп. № 3% річних та 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що при порушенні термінів оплати відповідач виплачує позивачеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми, що діяла в період, за кожен день прострочення.
Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 422 грн. 95 коп. в розмірі облікової ставки НБУ за період з 26.04.2014 року по 12.06.2014 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 133 грн. 56 коп.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних передбачене діючим законодавством України позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 33855 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 422 грн. 95 коп. пені, 133 грн. 56 коп. 3 % річних.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не повної та несвоєчасної оплати наданих послуг, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 526, 530, 546, 549, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України та статтями 33, 44, 49, 82-85, 230, 232, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського - Корсакова, 2, код 05408289) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 33855 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 422 грн. 95 коп. пені, 133 грн. 56 коп. 3 % річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.06.2014 року.
Суддя Ю.А. Джепа