ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
18 червня 2014 року м. Київ № 826/8535/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., розглянувши адміністративний позов
ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
проскасування наказу №64 о/с від 27.01.2010р., поновлення на роботі
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:
- визнати звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 64 від 27.01.2010 року - незаконним;
- скасувати Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 64 від 27.01.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в органах внутрішніх справ.
З позовного матеріалу встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом МВС України № 64 о/с від 27.01.2010р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
Звернувся позивач з позовною заявою про оскарження звільнення лише 14.06.2014р., що підтверджується штемпелем пошти, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду, з огляду про наступне.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Так, до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів. Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.
Разом з тим, як встановлено ст. 1 Закону України "Про міліцію", міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
З огляду на наведене у зв'язку з тим, що органи Міністерства внутрішніх справ України є державними органами виконавчої влади, службу в органах внутрішніх справ України слід розглядати як публічну службу.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
В той час, як поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
В позовній заяві позивач покликався на те, що 14.04.2014р. ним отримано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 323 о/с від 27.02.2014 року (По особовому складу), з якого йому стало відомо, про те, що його, полковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу). Підставою для звільнення був Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 64 від 27.01.2010 року.
Разом з тим, позивач зазначає, що оскільки насьогодні ним не отримано копії наказу про його звільнення, то враховуючи приписи ст. 233 КЗпП України, згідно якої працівник у справах про звільнення може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення. Відтак, зважаючи на факт не отримання позивачем наказу про звільнення на його переконання ним дотримано строк звернення до суду, визначений законом.
Суд посилання позивача на місячний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, встановленого ст. 233 КЗпП України, суд не приймає до уваги, оскільки чинне законодавство розмежовує поняття "трудовий спір" та "публічно - правовий спір з приводу прийняття, проходження та звільнення з публічної (державної служби)" та встановлює особливості відповідних правовідносин.
Так, специфіка правового регулювання відносин з приводу прийняття, проходження та звільнення з публічної (державної служби) визначається спеціальними законами України, а норми КЗпП України застосовуються до них лише у випадках, які не визначені спеціальним законом.
Таким чином, при визначені питання щодо строку звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування наказів, що стосуються звільнення з публічної служби застосуванню підлягають норми, визначені ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про неповажність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, а відтак і відсутність правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Керуючись ст. 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу, поновлення на роботі.
У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.А. Качур