16 червня 2014 року Справа № 5/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі Куліненко А.І.,
за участю представників учасників процесу:
від кредитора: Діденко С.В. - довіреність № 279/06 від 15.01.2013 р.,
ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий Ратинська С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву кредитора: Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, б-р Цвіточний, 4, ідентифікаційний код 20910856)
до банкрута: Акціонерного товариства відкритого типу "Южноукраїнський домобудівний комбінат" (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Молодіжна, 12; поштова адреса: 55000, а/с 10, ідентифікаційний код 04699050)
ліквідатор: арбітражний керуючий Ратинська Сталіна Вікторівна (свідоцтво НОМЕР_1 від 15.04.2013 р., АДРЕСА_1)
про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 5 170,77 грн.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 р. у справі № 5/19 Акціонерне товариство відкритого типу "Южноукраїнський домобудівний комбінат" (далі - АТВТ "ЮДБК") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ратинську Сталіну Вікторівну (далі - Ратинська С.В.).
07.04.2014 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області (далі - УПФУ в м. Южноукраїнську) звернулось до господарського суду з заявою № 1868/06 від 31.03.2014 р. про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 5 170,77 грн., які виникли з заборгованості по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2014 року.
Ухвалою суду від 08.04.2014 р. вказану заяву кредитора прийнято до розгляду.
Ліквідатор банкрута заявлені вимоги визнає повністю, включаючи їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів АТВТ "ЮДБК", що підтверджується відзивом за вих. № 01-34/102 від 14.04.2014 р.
Ухвалою суду від 16.05.2014 р. призначено розгляд заявлених вимог УПФУ в м. Южноукраїнську на 16.06.2014 р., явку кредитора та ліквідатора банкрута визнано обов'язковою.
16.06.2014 р. ліквідатор банкрута та представник кредитора з'явились у судове засідання та підтримали свої позиції.
Дослідивши матеріали заяви кредитора, заслухавши пояснення представника кредитора і ліквідатора банкрута, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви кредитора, з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній до 18.01.2013 р. включно) (далі - Закон про банкрутство) визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.
Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно з частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
У межах повноважень, визначених частиною 1 статті 25 Закону про банкрутство, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною 2 статті 22 Закону про банкрутство.
Отже, зазначеними нормами Закону про банкрутство, законодавець чітко визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
Заява про визнання поточних вимог подається кредитором ліквідатору у ліквідаційній процедурі в межах строків, визначених частиною 2 статті 22 Закону про банкрутство.
Із заяви УПФУ в м. Южноукраїнську про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 5 170,77 грн. слідує, що заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2014 року, виникла після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 р.
Таким чином, вимоги УПФУ в м. Южноукраїнську не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 1 статті 23 Закону про банкрутство.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду України від 18.03.2014 р. у справі № 6/108-09.
Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви УПФУ в м. Южноукраїнську № 1868/06 від 31.03.2014 р. про визнання поточних кредиторських вимог до банкрута в сумі 5 170,77 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній до 18.01.2013 р. включно), ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області (ідентифікаційний код 20910856) про визнання поточних кредиторських вимог до Акціонерного товариства відкритого типу "Южноукраїнський домобудівний комбінат" (ідентифікаційний код 04699050) у сумі 5 170,77 грн.
Суддя В.С. Адаховська