01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26
"16" червня 2014 р. Справа № 911/1154/14
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 2) Дочірнього підприємства «Агрофірма Немиринецька»
про стягнення 2 558, 65 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явилися від відповідача 1: не з'явилися від відповідача 2: не з'явилися
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., з урахуванням угоди № 37-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні від 11.10.2011 р., угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 р. та договору поруки № 11-03-2014 від 11.03.2014 р., у розмірі 2 558, 65 грн., з яких: 588, 31 грн. - основного боргу (дооцінка вартості товару), 646, 82 грн. - пені та 1 323, 52 грн. - 30 % річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.05.2014 р.
14.04.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 14-18/04 від 14.04.2014 р. (вх. № 6770/14 від 14.04.2014 р.), до якого додано витребувані судом документи.
До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позов б/н б/д (вх. № 6891/14 від 14.04.2014 р.), у якому останній зазначає, що обізнаний із позовними вимогами, в частині позовних вимог, котрі стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та визнає їх, проте задовольнити вимоги позивача не в змозі у зв'язку із скрутним фінансовим становищем на підприємстві. Крім того, відповідач 1 просить суд розглянути дану справу без участі його представника.
12.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 12-9/05 від 12.05.2014 р. (вх. № 8546/14 від 12.05.2014 р.), до якого додано витребувані судом документи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 02.06.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та невиконанням відповідачем 2 вимог суду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1154/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 16.06.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № 10-18/06 від 10.06.2014 р. (вх. № 11082/14 від 10.06.2014 р.) про розгляд справи в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, у якому останній просить суд розглянути справу за наявними в ній документами без участі його представника та зазначає, що повністю підтримує заявлені вимоги.
Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 16.06.2014 р. не з'явилися, відповідач 2 відзиву на позов не надіслав.
Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 16.06.2014 р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
12.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (далі - продавець) та Дочірнім підприємством «Агрофірма Немиринецька» (далі - покупець - відповідач 2) було укладено договір № 4-04-10/Н купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу, відповідно до якого продавець зобов'язався передати засоби захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або насіння) (далі - товар) у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.4 договору ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у доларах США.
Згідно з п. 2.5 договору у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США) продавець має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте неоплаченого покупцем товару.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору.
Відповідно до п. 5.2 договору, згідно з ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені в додатках і визначені у національній валюті України із зазначенням її еквіваленту в доларах США до гривні, що встановлений ПАТ «Державним експортно-імпортним банком України» для операцій з продажу долара США на день підписання даного договору.
Згідно з п. 5.3 договору вартість товару сплачується на поточний рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що у тих випадках, коди курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений ПАТ «Державним експортно-імпортним банком України» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків (оплати вартості товару відповідно до п. 5.5 договору) є вищим за курс долара США на день укладення даного договору, сторони для визначення належної до сплати вартості товару використовують формулу, що визначена в додатку до даного договору.
Відповідно до п. 5.5 договору сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору приводиться наступним чином: 20 % вартості товару оплачується покупцем в строк до 15 квітня 2010 року; 80 % вартості товару оплачується покупцем в строк до 20 жовтня 2010 року.
Згідно з п. 6.1 договору покупець зобов'язаний прийняти товар на умовах, визначених договором та провести оплату за товар в строк і на умовах вказаних в ст. 5 даного договору.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.3 договору сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання цього договору.
Згідно з п. 8.6 договору сторони, відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Житомирської області від 09.06.2011 р. у справі № 17/5007/41/11 стягнуто з Дочірнього підприємства «Агрофірма Немиринецька» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» 1 127, 35 грн. - пені, 21 819, 92 грн. - 30 % річних, 6 791, 19 грн. - інфляційних нарахувань, 5 000, 00 грн. - штрафу, 2 324, 95 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З вищезазначеного рішення вбачається, що Дочірнє підприємство «Агрофірма Немиринецька» до винесення рішення у справі сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» 31.05.2011 р. суму основного боргу у розмірі 154 345, 00 грн., що також підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 10 від 31.05.2011 р.
Таким чином, у зв'язку з вищезазначеним рішенням господарського суду Житомирської області від 09.06.2011 р. у справі № 17/5007/41/11 було припинено провадження у справі в частині стягнення 154 345, 00 грн. заборгованості за відсутністю предмета спору, стягнуто з Дочірнього підприємства «Агрофірма Немиринецька» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» пеню та 30 % річних за період з 21.10.2010 р. по 11.04.2011 р., інфляційний нарахування за період з листопада 2010 року по березень 2011 року та штраф згідно умов договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р.
11.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (далі - первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - новий кредитор) було укладено угоду № 37-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України), відповідно до якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Дочірнім підприємством «Агрофірма Немиринецька» (далі - боржник), зобов'язання щодо сплати заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30 % річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р.
Відповідно до п. 1.2 угоди № 37-ТЕ за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30% річних та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р.
Згідно з п. 2.1 угоди № 37-ТЕ вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 13 640 (тринадцять тисяч шістсот сорок) гривень 75 копійок.
Пунктом 2.2 угоди № 37-ТЕ визначено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що відступається згідно договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р. розмір заборгованості, дооцінки вартості товару, пені, 30 % річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України, розмір яких становить: 970, 73 грн. - заборгованість (дооцінка вартості товару), 3 211, 65 грн. - пеня, 6 217, 12 грн. - 30% - річних та 3 241, 25 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до п. 2.3 угоди № 37-ТЕ окрім цього, з моменту укладення даної угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р.
Згідно з п. 4.1 угоди № 37-ТЕ первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.
Пунктом 4.3 угоди № 37-ТЕ передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою.
Відповідно до п. 6.1 угоди № 37-ТЕ дана угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даною угодою.
На виконання умов угоди № 37-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 11.10.2011 р. первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» відповідно до акту прийому-передачі документів б/н від 11.10.2011 р. передав, а новий кредитор - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.
Також, на виконання умов угоди № 37-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 11.10.2011 р. первісний кредитор надіслав повідомлення боржнику - Дочірньому підприємству «Агрофірма Немиринецька» про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується повідомленням від 11.10.2011 р., описом вкладення у цінний лист від 02.12.2013 р. та фіскальним чеком № 9812 від 02.12.2013 р.
25.01.2013 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - новий кредитор - позивач) було укладено угоду № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України), відповідно до якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Дочірнім підприємством «Агрофірма Немиринецька» (далі - боржник), зобов'язання щодо сплати заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р. та згідно угоди № 37-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 11.10.2011 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р.
Відповідно до п. 1.2 угоди № 44/02-13 за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30% річних та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р.
Згідно з п. 2.1 угоди № 44/02-13 вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 13 640 (тринадцять тисяч шістсот сорок) гривень 75 копійок.
Пунктом 2.2 угоди № 44/02-13 визначено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що відступається згідно договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р. розмір заборгованості, дооцінки вартості товару, пені, 30% річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України, розмір яких становить: 970, 73 грн. - заборгованість (дооцінка вартості товару), 3 211, 65 грн. - пеня, 6 217, 12 грн. - 30% - річних та 3 241, 25 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до п. 2.3 угоди № 44/02-13 окрім цього, з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р.
Згідно з п. 4.1 угоди № 44/02-13 первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.
Пунктом 4.3 угоди № 44/02-13 передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою.
Відповідно до п. 6.1 угоди № 44/02-13 дана угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даною угодою.
На виконання умов угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 25.01.2013 р. первісний кредитор - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до акту прийому-передачі документів б/н від 25.01.2013 р. передав, а новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» прийняв документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.
Також, на виконання умов угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 25.01.2013 р. первісний кредитор надіслав повідомлення боржнику - Дочірньому підприємству «Агрофірма Немиринецька» про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується повідомленням від 25.01.2013 р., описом вкладення у цінний лист від 02.12.2013 р. та фіскальним чеком № 9813 від 02.12.2013 р.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Київської області від 27.02.2014 р. у справі № 911/4668/13 стягнуто солідарно з Дочірнього підприємства «Агрофірма Немиринецька» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 3 211, 65 грн. - пені, 1 000, 00 грн. - витрат на послуги адвоката та 1 720, 50 грн. - судового збору, а також стягнуто з Дочірнього підприємства «Агрофірма Немиринецька» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 3 241, 25 грн. - інфляційних втрат, 6 216, 09 грн. - 30% річних та 970, 73 грн. - дооцінки вартості товару.
Так, з вищезазначеного рішення вбачається, що суд на підставі договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., угоди № 37-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні від 11.10.2011 р., угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 р. та договору поруки № 11-03-2013-35 від 11.03.2013 р., стягнуто заборгованість (дооцінку вартості товару) у розмірі 970, 73 грн., який було заявлено позивачем, та встановлено, що відповідно до розрахунку суду сума боргу (дооцінка вартості товару) становить 1 559, 04 грн.
Крім того, вищевказаним рішенням стягнуто пеню, 30 % річних та інфляційні втрати за період з 12.04.2011 р. по 30.05.2011 р., нараховану на суму боргу 154 345, 00 грн., тобто за період який було неохоплено рішенням господарського суду Житомирської області від 09.06.2011 р. у справі № 17/5007/41/11 до моменту сплати суми боргу у розмірі 154 345, 00 грн.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що у позивача виникло право вимоги до відповідача 2 щодо сплати 588, 31 грн. основного боргу (дооцінки вартості товару), пені та 30 % річних, нарахованих на загальну суму основного боргу (дооцінки вартості товару).
11.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) було укладено договір поруки № 11-03-2014, за умовами якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання обов'язку Дочірнього підприємства «Агрофірма Немиринецька» (відповідач 2) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30 % річних та інфляційних витрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р. та угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 р. та договору поруки № 11-03-2013-35 від 11.03.2013 р. (далі - основна угода).
Відповідно до п. 3.1 договору поруки відповідальність відповідача 1 перед позивачем обмежується сплатою розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30% річних та інфляційних витрат у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Згідно з п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) відповідачем 2 обов'язку за основною угодою, позивач вправі звернутися із вимогою про виконання як до відповідача 2, так і до відповідача 1, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем.
Пунктом 6.1 договору поруки передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач 2 не виконав свої договірні зобов'язання згідно договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 р. та договору поруки № 11-03-2013-35 від 11.03.2013 р., позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою вих. № 15-1/03 від 15.03.2014 р. про виконання в триденний термін із моменту отримання даної вимоги взятих на себе зобов'язань відповідно до договору поруки № 11-03-2014 від 11.03.2014 р.
В свою чергу, відповідач 1, у відповідь на вищевказану вимогу позивача, направив останньому лист вих. № 17 від 18.03.2014 р., у якому зазначає про те, що зобов'язання взяті на себе згідно договору поруки № 11-03-2014 від 11.03.2014 р. виконати не в змозі у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. Крім того, відповідач 1 у даному листі гарантує позивачу, що взяті ним на себе зобов'язання за договором поруки № 11-03-2014 від 11.03.2014 р., будуть виконані в строк до 31.08.2014 р.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач 2 у повному обсязі не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати вартості отриманого товару за договором № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р. на умовах визначених зазначеним договором, а відповідач 1 не виконав своїх зобов'язань за договором поруки № 11-03-2014 від 11.03.2014 р., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України.
Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів» валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.
Пунктом 4 вищевказаного Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Відповідно до п. 2.5 договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р. у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США) продавець має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте неоплаченого покупцем товару.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачі заявлених до них вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., з урахуванням угоди № 37-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні від 11.10.2011 р., угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 р. та договору поруки № 11-03-2014 від 11.03.2014 р., не спростували, в судове засідання своїх представників не направили, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ними зобов'язань за зазначеними договорами суду не надали.
З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що товар був поставлений на виконання умов договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., умовами даного договору передбачено дооцінку вартості товару та враховуючи рішення господарського суду Київської області від 27.02.2014 р. у справі № 911/4668/13 і договір поруки № 11-03-2014 від 11.03.2014 р., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 588, 31 грн. основного боргу (дооцінки вартості товару) є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 8.2 договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р. просить стягнути солідарно з відповідачів пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми основного боргу (дооцінки вартості товару - 1 559, 04 грн.), яка за розрахунком позивача складає 646, 82 грн. за період з 31.05.2011 р. по 26.03.2012 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з умов договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., сторонами при укладені даного договору встановлено інше нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (п. 8.3 договорів), а саме «нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного договору».
Судом було перевірено розрахунок пені, зроблений позивачем і встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення суми боргу, а саме за період з 31.05.2011 р. по 22.03.2012 р. ним взято для розрахунку 300 днів, в той час як цей період має 297 днів.
Таким чином, за розрахунком суду, зробленим за заявлений позивачем період пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 644, 09 грн.
Враховуючи те, що відповідач 2 порушив строки виконання грошового зобов'язання на умовах встановлених договором № 4-04-10/Н купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 30 % річних передбачених п. 8.6 зазначеного договору від загальної суми основного боргу (дооцінки вартості товару - 1 559, 04 грн.).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 8.6 договору сторони, відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.
Відповідно до розрахунку позивача 30 % річних з простроченої суми становлять 1 323, 52 грн. за період з 31.05.2011 р. по 26.03.2012 р.
Судом було перевірено розрахунок 30 % річних, зроблений позивачем і встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем було невірно визначено кількість днів прострочення суми боргу, а саме період прострочення ним визначено у кількості 1 034 днів, в той час як він становить 1 031 дні.
Таким чином, за розрахунком суду, зробленим за заявлений позивачем період 30% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 321, 13 грн.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 553, 53 грн., з яких: 588, 31 грн. - основного боргу (дооцінки вартості товару), 644, 09 грн. - пені та 1 321, 13 грн. - 30 % річних.
Крім того, позивач просить покласти на відповідачів адвокатські витрати у розмірі 300, 00 грн.
Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (далі - виконавець) було укладено договір № 21-1/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.03.2014 р., за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та Дочірнім підприємством «Агрофірма Немиринецька» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - боржники), які виникли на підставі договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 25.01.2013 р. та на підставі договору поруки № 11-03-2014 від 11.03.2014 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення з боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, 30 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо договору № 4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.04.2010 р., угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 25.01.2013 р. та на підставі договору поруки № 11-03-2014 від 11.03.2014 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.
Відповідно до п. 1.2 договору правова допомога за даним договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.
Згідно з п. 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 300 (триста) гривень 00 копійок.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що суму, зазначену в п. 3.1 договору, замовник повинен сплатити в строк до 30.04.2014 р.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) було підписано акт прийому-передачі документів від 21.03.2014 р. та акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.03.2014 р., відповідно до якого загальна вартість виконаних послуг склала 300, 00 грн.
У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 29.10.2009 р. на ім'я ОСОБА_1, копія посвідчення адвоката на ім'я ОСОБА_1 та довіреність від 25.03.2013 р., видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на представництво його інтересів ОСОБА_1.
Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової допомоги та довіреність на представництво його інтересів у суді, підтверджено правовий статус адвоката, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження здійснення оплати послуг адвоката позивачем надано до суду платіжне доручення № 61 від 05.07.2012 р., з якого вбачається, що позивач перерахував ФОП ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 300, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за послуги згідно договору № 05-07/7-1 від 05.07.2012 р.», а також лист про зарахування коштів вих. № 25-1/03 від 25.03.2014 р., з якого вбачається, що позивач просить адвоката ОСОБА_1 зарахувати як оплату за послуги згідно договору № 21-1/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.03.2014 р. грошову суму у розмірі 300, 00 грн., перераховану платіжним дорученням № 61 від 05.07.2012 р. на підставі договору № 05-07/7-1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.07.2012 р.
Суд звертає увагу, що договору № 05-07/7-1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.07.2012 р. до матеріалів справи не надано, тому суд не має можливості встановити наявність у зазначеному договорі положень про повернення гонорару, а відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» умови повернення гонорару визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд вважає, що платіжне доручення № 61 від 05.07.2012 р. не може бути належним доказом сплати позивачем відповідачу гонорару за договором № 21-1/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.03.2014 р.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, адвокат ОСОБА_1 жодного разу не брав участь у судових засіданнях по даній справі, крім позовної заяви будь-яких інших документів, заяв та клопотань під час розгляду даної справи до суду не подавав.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідачів адвокатські витрати у розмірі 300, 00 грн., а тому відмовляє у їх задоволенні.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Аргофірма Немиринецька» (13643, Житомирська область, Ружинський район, село Немиринці, ідентифікаційний код - 31826128) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Комсомольська, будинок 22, ідентифікаційний код - 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 23, ідентифікаційний код - 38039872) 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 31 коп. - основного боргу (дооцінки вартості товару), 644 (шістсот сорок чотири) грн. 09 коп. - пені, 1 321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн. 13 коп. - 30 % річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) 00 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Т.В. Лутак