Копія
Справа № 822/2210/14
18 червня 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т.
при секретаріДехтярук В.В.
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
03 червня 2014 року позивач звернувся в суд з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення від 04 грудня 2013 року №400000004/2013/100050/2 та картку відмови №400040000/2013/00076 від 04 грудня 2013 року Хмельницької митниці Міндоходів (митний пост "Славута")
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з винесеними Хмельницькою митницею карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості товарів, оскільки ним були надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Вказує, що єдиною підставою для відмови у митному оформленні є висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Однак навантаження та вивантаження товару позивачем (покупцем) не передбачалось умовами контракту, а обробка товару не здійснювалась. В зв'язку з цим подані документи не можуть містити розбіжностей, оскільки такі витрати не входять до митної вартості товару у зв'язку з їх відсутністю.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з вказаних у позовній заяві підстав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначила, що подані позивачем документи до митного оформлення по митній декларації містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Зокрема, у наданій позивачем Специфікації №11 від 04.11.2013 року передбачено умови поставки FCA Німеччина, без зазначення географічного пункту, таким чином поставка товару не була здійснена на площах продавця, тому останній не несе обов'язку щодо завантаження товару.
Крім того, згідно договору від 01.11.13., укладеного між позивачем та ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн" про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному міжміському сполученні замовник зобов'язаний забезпечити завантаження та розвантаження товару (п.3.2.4). При цьому згідно договору від 24.05.2013 року, укладеного між ТОВ "Логолайн" та перевізником ФОП ОСОБА_4, відповідно до п.3.1.4 якого до обов'язків експедитора (ТОВ "Логолайн") віднесено організацію вантажно-розвантажувальних робіт.
У наданій же довідці про транспортні витрати від 02.12.2013 року вказано, що вантажно-розвантажувальні роботи виконані за рахунок вантажовідправника. Наведене, на думку митного органу, свідчить про наявність розбіжностей в поданих документах щодо вищевказаних витрат.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 грудня 2012 року між компанією "Helmut Kreutz GmbH" (продавець) та ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" (покупець) було укладено контракт на поставку №і12/55, відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти товари, вказані в Специфікації, які є невід'ємною частиною даного контракту (п.1.1 контракту); поставка товарів по цьому контракту повинна виконуватись по кожному окремому замовленню покупця на умовах, вказаних в кожній окремій специфікації до цього контракту (ICC INCOTERMS 2010) (п.4.1 контракту); асортимент, кількість, строк поставки та вартість продукції, яка поставляється, вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту (п.5.1 контракту).
Відповідно до специфікації №11 до контракту №і12/55 від 21.12.2012 року, продавцем позивачу поставлявся силікат цирконію. Умови поставки згідно даної Специфікації - FCA Німеччина. На виконання умов контракту на адресу позивача був направлений товар відповідно до інвойсу від 26.11.2013 року №20132983.
З метою здійснення митного оформлення товару позивачем було подано до Хмельницької митниці митну декларацію від 03.12.2013 року № 400040000/2013/006615 із визначенням митної вартості товару в розмірі 24765,36 Євро (ціна товару - 23000 Євро).
Однак, відповідачем за зазначеною митною декларацією було відмовлено у митному оформленні (оскільки подані документи містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів), а декларанту запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
У зв'язку з ненаданням додаткових документів митний орган прийняв рішення від 04.12.2013 року №400000004/2013/100050/2 про коригування митної вартості товарів, застосувавши 6-й резервний метод визначення митної вартості, на основі інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено (зокрема, МД №400040000/2013/006013 від 05.11.2013 року). Митну вартість товару було визначено в сумі 27000 Євро.
Митним органом також прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400040000/2013/00076, складену 04 грудня 2013 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1-2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно вищевказаної картки відмови, позивачем до митної декларації було додано: висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт); договори (контракти) про перевезення; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервну позицію; сертифікат про походження товару загальної форми; інші некласифіковані документи (паспорт безпеки, сертифікат якості); копію митної декларації країни відправлення.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що воно прийняте внаслідок того, що подані документи містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В зв'язку з цим зобов'язано позивача подати додаткові документи.
Суд враховує, що згідно з ч.3 ст.53 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів наявне, зокрема, у випадку, якщо подані документи (котрі зазначені у частині другій цієї статті) містять розбіжності.
Проте висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим. Відповідач вважає, що товариством до митного оформлення було надано документи, які містять розбіжності в частині включення до митної вартості спірних витрат, зокрема, витрат щодо завантаження товарів.
Суд погоджується з відповідачем в тому, що згідно ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Однак позивач вказував на те, що навантаження/вивантаження покупцем товару не передбачалось умовами Контракту чи іншими документами, а обробка товару не здійснювалась (оскільки в цьому не було необхідності), отже, такі платежі ним не сплачувались, а тому витрати на них відсутні при визначенні митної вартості товару.
Не знайшли свого підтвердження й доводи митного органу про розбіжності щодо визначених у договорі від 01.11.2013 року №Д 13/11 умов поставки (обов'язок завантаження та розвантаження покладено на замовника - ПАТ "Славутський комібнат "Будфарфор") та договором №78-13 від 24.05.2013 року про надання транспортно-експедиторських послуг (обов'язок щодо навантаження покладено на експедитора - ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн").
Так, договором від 01.11.2013 року №Д 13/11 про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (укладеним між позивачем-замовником та ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн") було визначено, що замовник зобов'язується забезпечити завантаження, розвантаження вантажу (п.3.2.4 договору).
При цьому суд вважає необґрунтованими посилання в якості наявності розбіжностей на положення договору №78-13 від 24.05.2013 року про надання транспортно-експедиторських послуг (відповідно до п.3.1.4 якого обов'язок щодо організації вантажно-розвантажувальних робіт покладено на експедитора - ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн"), оскільки такий договір укладений між ТОВ "Транспортна компанія "Логолайн" (експедитор) та ФОП ОСОБА_4 (перевізник), а позивач не є стороною даного договору.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що поставка товару відбувалась на умовах Інкотермс 2000 - FCA (п.4.1-4.2 Контракту від 21.12.2012 року №І 12/55), відповідно до якого передбачено, що якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження; постачання вважається виконаним, коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, зазначеного покупцем.
Договором від 01.11.2013 року №Д 13/11 на позивача покладався обов'язок забезпечення завантаження вантажу, що ним було виконано шляхом укладення договору на поставку на відповідних умовах. Постачання товару позивачу його контрагентом здійснювалась на умовах Інкотермс 2000 - FCA, згідно якого витрати, пов'язані з відвантаженням товару на транспортні засоби, надані покупцем, бере на себе постачальник.
Наведене підтверджується інвойсом від 26.11.2013 року №20132983 (в якому зазначено умови поставки: FCA Haiger (Incoterms 2010) та довідкою від 02.12.2013 року №2-1/12 про транспортні витрати, в якій зазначено, що вантаж доставлявся по маршруту м.Хайгер (Німеччина) - м.Славута (Україна), а навантажувально/розвантажувальні роботи виконані за рахунок вантажовідправника.
Той факт, що у специфікації №11 від 04.11.2013 року передбачено умови поставки FCA Німеччина, без зазначення конкретного географічного пункту, не є підставою для висновку, що поставка товару не була здійснена на площах продавця. При цьому такий висновок відповідача повністю спростовується вищевказаними інвойсом та довідкою.
Таким чином, відповідно до умов поставки FCA продавець товару, в даному випадку компанія "Helmut Kreutz GmbH", яка здійснює поставку на своїх площах, несе всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки (до завантаження товару на транспортний засіб, наданий перевізником), а покупець (позивач), в свою чергу, несе витрати на перевезення товару від місця поставки.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеній нормі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належним чином здійснення або обумовленість здійснення позивачем спірних витрат. Отже, суд приходить до висновку, що витрат на завантаження товарів позивачем понесено не було.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.57 МК України основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).
Відповідно до п.2 ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1-2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а тому і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів у митного органу не було.
Крім цього, суд також зазначає, що не завжди ненадання на вимогу митного органу зазначених ним документів надає право митному органу визначити митну вартість товару за іншим методом. Визначення митним органом як обов'язкових для надання додаткових документів залежить також від можливості їх надання декларантом.
Враховуючи викладене, суд вважає рішення Хмельницької митниці від 04 грудня 2013 року №400000004/2013/100050/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№400040000/2013/00076 від 04.12.2013 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивачем при поданні позову сплачено 182,70 грн. судового збору за позовну вимогу майнового характеру та 73,08 грн. за позовну вимогу немайнового характеру. Отже, такі витрати підлягають присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 254 КАС України суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 04 грудня 2013 року №400000004/2013/100050/2 про коригування митної вартості товарів, прийняте Хмельницькою митницею Міндоходів (митний пост "Славута").
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400040000/2013/00076, складену 04 грудня 2013 року Хмельницькою митницею Міндоходів (митний пост "Славута").
Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" судові витрати у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп. шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Хмельницької митниці Міндоходів.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2014 року
Суддя/підпис/У.Т. Данилюк
"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк