16.06.14р. Справа № 904/2491/14
За позовом приватного акціонерного товариства "Свинець", м. Костянтинівка Донецької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект", м. Дніпропетровськ
про стягнення 51 388,17 грн.
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
Від позивача: Сотніченко А.С., довіреність №485 від 10.06.2014 року, представник;
Від відповідача: Куліш К.В., довіреність від 16.04.2014 року, представник;
Приватне акціонерне товариство "Свинець" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" 45 000, 02 грн. заборгованості за товар поставлений на підставі договору поставки №ТК-25/11 від 26.09.11р. по видатковій накладній №РН12/12/000000002 від 12.12.11р., 495 грн. інфляційних за період з січня 2012р. по березень 2014р., 2 992, 19 грн. 3% річних за період з 01.01.12р. по 20.03.14р. та 2 900, 96 грн. пені за період з 20.09.13р. по 20.03.14р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ТК-25/11 від 26.09.11р. в частині повного та своєчасного розрахунку за товар.
13.05.14р. товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" звернулось до господарського суду із заявою про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2 900, 96 грн. посилаючись на те, що початком перебігу строку позовної давності є 20.12.11р., тоді як позов подано до суду у 2014 році.
Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що згідно видаткової накладної №РН12/12/000000002 від 12.12.11р. не зрозуміло хто саме отримував товар та на підставі якої довіреності. Крім того, відповідач зазначає, що в накладній зазначено "Умови продажу" - передплата, тобто сам позивач зазначив про сплату заборгованості за даною видатковою накладною. Тоді як за умовами договору поставки №ТК-25/11 від 26.09.11р. визначені інші умови оплати - оплата проводиться протягом п'яти банківських днів з моменту отримання товару на складі покупця (п.5.1 договору). Також, відповідач звертає увагу на те, що ні видаткова накладна №РН12/12/000000002 від 12.12.11р., ні рахунок-фактура №СЧ12/12/02 від 12.12.11р. не містять посилань на договір поставки №ТК-25/11 від 26.09.11р.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
26.09.11р. між приватним акціонерним товариством "Свинець" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (далі - Покупець) укладено договір поставки №ТК-25/11 (далі - Договір) згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця синець С1, С2С згідно ДСТУ 3778-98 (далі - товар) згідно з Специфікаціями до цього договору і є невід'ємними його частинами, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Постачальник поставляє товар автомобільним транспортом на умовах вказаних у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п.3.1 Договору).
Згідно п.3.5 Договору датою поставки товару є дата отримання Покупцем товару на складі згідно п.3.1 Договору та підписання Покупцем відвантажувальних документів.
Відповідно до п.5.1 Договору платежі за поставлений товар здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару на складі Покупця.
На виконання умов договору Постачальник поставив Покупцю товар на суму 397 082, 08 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН12/12/000000002 від 12.12.11р., який міститься в матеріалах справи.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково у сумі 352 082, 06 грн., що підтверджується банківськими виписками за 2011р. та за 2012р., які залучені до матерів справи.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості у розмірі 45 000, 02 грн. перед позивачем відповідачем не надано.
Отже, враховуючи порушення відповідачем п.5.1 Договору щодо оплати поставлено товару на виконання умов договору, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 45 000, 02 грн. слід визнати обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Господарський суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.12р. по 20.03.14р., вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині 3% річних у сумі 2 992, 19 грн. та інфляційних у сумі 495 грн.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до пункту 8.1 Договору за порушення строків оплати за поставлений товар згідно п.5.1 Договору сторони встановили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен банківський день прострочення від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару.
Згідно наданого розрахунку, позивачем нарахована пеня за період з 20.09.13р. по 20.03.14р. у розмірі 2 900, 96 грн.
З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розрахунок пені позивачем здійснено без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на викладене вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Відповідачем надано заяву про застосування строк позовної давності.
Оскільки господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, у зв'язку з невірним розрахунком, то позовна давність не застосовується.
Не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що згідно видаткової накладної №РН12/12/000000002 від 12.12.11р. не зрозуміло на підставі якої довіреності отримано товар та встановлені інші умови продажу, так як отримання товару за спірною накладною підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.12р. та довіреністю №282 від 12.12.11р., яка видана на отримання цінностей за Договором №ТК-25/11 від 26.09.11р.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34, р/р26002010009830 у відділенні "Дніпропетровська регіональна дирекція" в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, р/р2600100014750 в ДФ АТ "Укрєксимбанк", МФО 305675, код ЄДРПОУ 32804524) на користь приватного акціонерного товариства "Свинець" (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Богдана Хмельницького,1, р/р26003010121591 в ПАТ "ВТБ Банк", м. Донецьк, МФО 321767, код ЄДРПОУ 30615525) 45 000, 02 грн. заборгованості, 495 грн. інфляційних, 2 992, 19 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 1 723, 86 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено - 19.06.2014 року.
Суддя С.В. Мартинюк