19 червня 2014 року 810/3540/14
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 29.05.2014 № Ф-30, згідно з якою орган доходів і зборів вимагає сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1267,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, а також пенсіонером за віком, який отримує пенсію відповідно до закону. Позивач стверджує, що в силу положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки за єдиним внеском є незаконною і підлягає скасуванню.
Відповідач позову не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що правомірно вимагав від позивача сплати недоїмки за єдиним внеском, оскільки на позивача положення закону щодо звільнення від сплати єдиного внеску не поширюються.
Обидві сторони звернулися до суду з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), у зв'язку з чим суд, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 19.06.2014 постановив про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (посвідчення від 20.04.1993 серії НОМЕР_1, категорія 4).
З лютого 2012 року ОСОБА_1 є пенсіонером (пенсійне посвідчення від 12.03.2012 серії НОМЕР_2), як особа, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, отримала право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 22.02.2002 Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області, є платником податків, який обрав спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку (дата (період) обрання спрощеної системи оподаткування - з 01.01.2012)
У травні 2014 року Тетіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Київської області в особі Ставищенського відділення визначила позивачу зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 1267,95 грн. та надіслала йому вимогу від 29.05.2014 № Ф-30 про сплату недоїмки у вказаній сумі.
Не зважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалі від 11.06.2014 про закінчення підготовчого провадження, податковий орган не надав суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості і правомірності сформованої вимоги, у тому числі: розрахунок грошових зобов'язань позивача зі сплати єдиного внеску або довідку, що містить відомості про розмір заборгованості, із зазначенням сум, підстав і періоду виникнення заборгованості, первинних документів, на підставі яких позивачу визначено заборгованість.
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, вважаються роботодавцями і є платниками єдиного внеску.
Однак, в силу положень частини четвертої статті 4 вказаного Закону фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено загальні умови призначення пенсій за віком, відповідно до яких право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років., а відповідно до положень статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
В силу положень статті 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
Норми усіх перелічених законодавчих актів є чинними і сукупно утворюють правове регулювання відносин з приводу набуття особами права на пенсію за віком в Україні.
Системний аналіз статей 2, 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дозволяє дійти висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення та отримали право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", належать до кола осіб, які отримали право на пенсію за віком як різновиду трудової пенсії.
Жодних обмежень для осіб, які набували права на пенсію за віком або визнані в установленому порядку інвалідами у минулому і на підставі різних законодавчих актів, положення частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не встановлюють.
Таким чином, особи, яким призначено пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є пенсіонерами за віком і це відповідає положенням Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Якщо вказані пенсіонери є фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, це означає, що вони звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі положень частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом Україні у постанові від 15.04.2014 в адміністративній справі № 21-25а14 і в силу положень статті 2422 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В даній справі судом встановлено, що позивач є фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, і належить до кола осіб, які отримують на пенсію за віком.
Це означає, позивач є звільненим від сплати за себе єдиного соціального внеску, таким чином, вимога органу доходів і зборів щодо сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконною і підлягає скасуванню.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.05.2014 № Ф-30, згідно з якою ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1267,95 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривень 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.