13 червня 2014 року 810/2847/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальообов'язкове державне соціальне страхування,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області (далі - позивач) з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3455,43 грн. за період січень - грудень 2012 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та згідно з пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ, не сплатив страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2012 рік.
Оскільки, сума страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 3455,43 грн. у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України №1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.
Позивач вказав, щодо заявленої суми заборгованості ним було направлено позивачу вимогу від 15.04.2013 №ф-200 про сплату боргу на суму 4572,42. Однак цього документу чи його копії позивач, всупереч вимогам статей 71 та 106 Кодексу адміністративного судочинства України, суду не надав.
13 червня 2014 року сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачем було подано заяву, з якої слідує, що відповідач проти позову заперечує, оскільки заявлений позивачем борг був сплачений. До заяви відповідач надав суду також копії постанови від 11.06.14 Відділу державної виконавчої служби Рокитнянського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження №414487687 та №43647945 у зв?язку добровільною сплатою боргу та копії квитанцій про сплату боргу у загальній сумі 3449,46 грн.
У зв?язку з заявою представника позивача та нез?явленням відповідача, суд застосував наслідки ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, та вирішив справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Позивач, будучи суб?єктом владних повноважень і звертаючись до суду в порядку виконання спеціальних управлінських повноважень, - не надав суду належних документів, з яких суд міг би встановити наявність заборгованості у відповідача по сплаті єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування.
Посилаючись на вимогу від 15.04.2013 №ф-200 про сплату боргу на суму 4572,42, позивач її суду не надав, як і не обгрунтував різницю між заявленою сумою боргу в позові, та сумою боргу, яка визначена у вимозі №ф-200.
Окрім того, суд враховує, що відповідачем були надані документи, з яких слідує, що ним було добровільно сплачено заборгованість з єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в сумі 3449,46 грн.
Поясненень чи була ця сума сплаченої заборгованості врахована при подачі позову в даній справі, - позивач не надав, як не надав і спростувань щодо оплати відповідачем заборгованості з єдиного внеску в сумі 3449,46 грн.
За таких умов суд приходить до висновку про необгрунтованість та недоведеність позивачем факту заборгованості відповідача зі сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в сумі 3449,46 грн.
Надаючи правову оцінку праовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч.1 ст. 15 Закону №1058-IV, - платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Ч.3 ст.15 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою ст.12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь. Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону №1058- IV.
Відповідно до ч.6 та ч.12 ст.20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з ч.2 ст.106 Закону №1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч.3 ст.106 Закону №1058-IV, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
З матеріалів справи слідує, що заявлені позовні вимоги не були обґрунтовані та підтверджені в судовому порядку, а тому суд прийшов до висновку про неможливість задоволення позову.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 160-165, 168, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
2. Копію постанови надіслати сторонам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.