Справа № 600/296/14-а
Справа № 2-а/600/29/2014
24 квітня 2014 року Козівський районний суд
Тернопільської області
в складі: головуючого судді: Вирсти М.М.
при секретарі: Фещак Г.М.
за участю: позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Беднарського П.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому вказує, що у продовж 1973- 2013 років працював вчителем праці і трудового навчання у загальноосвітніх школах Закарпатської та Тернопільської області.
01 вересня 1981 року згідно наказу № 182 завідувача Козівського районного відділу освіти позивач з посади вчителя виробничого навчання Купчинецької середньої школи був переведений на посаду вчителя виробничої майстерні Городищенської міжшкільної навчально - виробничої майстерні Козівського району. На цій посаді працював до 08 січня 1990 року після чого його знову переведено на посаду вчителя трудового навчання і креслення В. Ходачківської середньої школи.
01 січня 2014 року маючи педагогічний стаж, позивач вийшов на пенсію за віком.
Відповідно до ст. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» 12 лютого 2014 року позивач звернувся в Управління пенсійного Фонду України в Козівському районі із заявою про нарахування грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовив позивачу в отриманні грошової допомоги.
Позивач просить визнати протиправним рішення керівництва Управління пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області від 12 лютого 2014 року про відмову в нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язати керівництво Управління пенсійного фонду України у Козівському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, у зв'язку з виходом його на пенсію за віком та наявності необхідного педагогічного стажу для такого нарахування.
В судовому засіданні позивач та його представник, позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позові, вважають, що в отримані грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відмовлено безпідставно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за заявою позивача від 12 лютого 2014 року є необгрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству і фактичним обставинам педагогічної роботи. Просять позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, пояснив, що період роботи позивача в Городищенській міжшкільній навчально-виробничій майстерні з 01 вересня 1981 року по 08 січня 1990 року зараховано до загального страхового стажу. В переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років в найменуванні закладів і установ зазначено міжшкільні навчально-виробничі комбінати, а не міжшкільні навчально-виробничі майстерні.
В зв'язку з тим, що стаж роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років становить 28 років 1 місяць 28 днів, підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій немає. Просить в позові відмовити.
Суд, заслухавши покази позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 01 вересня 1981 року згідно наказу № 182 завідувача Козівського районного відділу освіти позивач з посади вчителя виробничого навчання Купчинецької середньої школи був переведений на посаду вчителя виробничої майстерні Городищенської міжшкільної навчально - виробничої майстерні. (а.с.13)
На цій посаді позивач працював до 08 січня 1990 року після чого його знову переведено на посаду вчителя трудового навчання і креслення В. Ходачківської середньої школи, підтверджується копією трудової книжки. (а.с.14-15)
01 січня 2014 року позивач вийшов на пенсію за віком.
Згідно пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, за умови, що вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком, виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Як вбачається із повідомлення Головного Управління пенсійного фонду України в Тернопільської області від 12 лютого 2014 року № 22/К-12, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оскільки у «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, не вказано, що стаж роботи у міжшкільній навчально-виробничій майстерні відноситься до страхового стажу, що надає право на виплату грошової допомоги.(а.с.8-9)
Період роботи позивача в Городищенській міжшкільній навчально-виробничій майстерні з 01 вересня 1981 року по 08 січня 1990 року зараховано до загального страхового стажу. Страховий стаж позивача, що може надавати право на виплату грошової допомоги становить 28 років 1 місяць 28 днів.
На підставі вищевикладеного, враховуючи встановлені обставини по справі, досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що Головним Управлінням пенсійного фонду України в Тернопільської області правомірно відмовлено позивачеві у виплаті грошової допомоги, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, тому в задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку із безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 18, 71, 86, 99, 100, 160, 161, 163 КАС України, постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд,-
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: підпис
З оригіналом: вірно