ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
11 червня 2014 року Справа № 813/3277/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Кузана Р.І.
з участю:
секретаря судового засідання Перчак С.В.,
представників:
позивача Мокрій Р.З., Віхоть Р.Г.,
відповідача Батькова В.В., Якубовича Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги,
Публічне акціонерне товариство «Шахта Надія» звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Львівській області по складанню та направленню на адресу позивача претензії № 73 від 27.03.2014р. та по складанню розрахунку розміру відшкодування збитків до претензії № 73 від 27.03.2014р.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної екологічної інспекції у Львівській області, викладену у формі претензії № 73 від 27.03.2014р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача був спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.04.2009р. № 3560 зі строком дії три роки. Позивачем з 2010 року вживались необхідні заходи для отримання нового дозволу з 2012 року, а також були підготовлені та подані до відповідних установ всі необхідні для цього документи. З незалежних від позивача причин, такий дозвіл був отриманий ним лише 27.11.2013р. Однак, не зважаючи на це, позивач протягом 2012-2013 років здійснював забір води згідно з діючим Дозволом на спеціальне водокористування від 14.04.2011р., з дотриманням всіх передбачених у ньому умов та в межах дозволених норм. Тому, позивач зазначає, що отримання для таких цілей дозволу на користування надрами для нього не було необхідним, а отже позивач не здійснював самовільне використання надр та не завдав державі жодної шкоди.
З цих підстав вважає, що у відповідача відсутні підстави для нарахування та стягнення з нього збитків, а тому слід визнати протиправними такі дії та скасувати вимогу.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в заяві та письмових поясненнях, просили позов задовольнити повністю.
Представники відповідача проти позову заперечили повністю з підстав викладених у письмовому запереченні та доповненнях, суть яких зводиться до того, що позивачем здійснювалося видобування води без отримання спеціального дозволу на користування надрами, чим заподіяно державі збитки. Просять у задоволенні позову відмовити повністю
Суд заслухав пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне:
Відповідачем, Державною екологічною інспекцією у Львівській області з 19.11.2013р. по 09.12.2013р. проведена перевірка дотримання Публічним акціонерним товариством «Шахта «Надія» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складено Акт № 2427/04/2008 (а.с.68-73).
На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем 24.03.2014р. складено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) ПАТ «Шахта «Надія» на видобування прісної підземної води на виробничі потреби з власного підземного водозабору розташованого на території Сілецької сільської ради Львівської області на суму 4807772,20 грн. (а.с.65-67) та скеровано 27.03.2014 року позивачеві претензію №73 про відшкодування збитків у сумі 4807772,20 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства (а.с.64).
Підставою для складання спірного розрахунку та направлення позивачеві претензії став викладений у акті перевірки висновок відповідача про здійснення позивачем з 04.04.2012р., по 27.11.2013р. забору підземних прісних вод при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням права державної власності на надра та порушенням вимог статей 19, 21, 23 Кодексу України «Про надра».
Судом встановлено, що в період з 03.04.2009р. по 03.04.2012р. позивач мав спеціальний дозвіл на користування надрами № 3560, виданий Міністерством охорони навколишнього середовища України. 27.11.2013р. Державною службою геології та надр України позивачу був виданий новий дозвіл на користування надрами № 5875 зі строком дії на 20років.
Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ст.1 Водного кодексу України, використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Відповідно до ч. 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, а ч.2, ч.5 ст.49 цього Кодексу передбачено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Відповідно до ч.1 ст.50 цього Кодексу встановлено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Судом встановлено, що ПАТ «Шахта «Надія» користується земельною ділянкою на підставі Державного акту на право користування землею, виданого Сокальською районною радою Львівської області. В постійне користування відведено 72,0 га. землі. Водопостачання шахти здійснюється з власного підземного водозабору, який складається з двох артезіанських свердловин, що розташовані на території шахти та території Сілецької сільської ради.
Забір підземних вод ПАТ «Шахта «Надія» здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища 14.04.2011р. із терміном дії з 14.02.2011р. до 14.04.2014р. За умовами вказаного дозволу метою водокористування є водопостачання шахти для технологічних потреб при видобутку вугілля та для господарсько-побутових цілей.
Статтею 19 Кодексу України «Про надра» визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Такий виняток, зокрема, встановлений статтею 23 Кодексу України «Про надра», якою визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Наказом Державного комітету статистики України №264 від 27.07.1998р. затверджені типові форми первинного обліку з використання води, а саме ПОД-11 "Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями"; ПОД-12 "Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами"; ПОД-13 "Журнал обліку якості зворотних вод, що скидаються".
Дані журналів первинного обліку є основою для заповнення статистичної звітності згідно з Інструкцією щодо заповнення статистичної звітності № 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату від 30.09.1997 № 230 (надалі - Інструкція ), складання проектів планів з охорони і раціонального використання водних ресурсів, а також для розрахунків плати за використання води промисловими та сільськогосподарськими підприємствами. Згідно із пунктом 5.11 Інструкції показник гр. 10 включає обсяги води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах і організаціях, крім сільськогосподарських (наростаючим підсумком з початку року), показник гр. 11 враховує повний обсяг використаної води для виробничих (технічних) потреб, включаючи обсяг свіжої води, що надходить на підживлення систем оборотного водопостачання (наростаючим підсумком з початку року).
Судом встановлено ведення позивачем Журналу обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями та щоквартальне подання Державної статистичної звітності (форма 2-ТП (водгосп).
Відповідно до наявних в матеріалах справи звітів про використання води форми 2-ТП за 2012 рік та три квартали 2013 року, позивачем використовувалась вода в межах дозволених спеціальним дозволом на водокористування лімітів. Вказане не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки.
Згідно з журналами обліку витрат води з власних свердловин обсяг щоденного споживання води позивачем не перевищував 300 м.куб.
Отже, позивач здійснював водозабір з дотриманням лімітів, визначених Дозволом на спеціальне водокористування, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Щодо доводів відповідача з приводу використання позивачем води для виробничих потреб суд зазначає наступне:
За приписами статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
З аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем не надано визначень та не проведено чіткого розмежування між поняттями "господарсько-побутові потреби" та "господарсько-виробничі потреби", які б дали змогу віднести діяльність того чи іншого суб'єкта господарювання до певної категорії користувачів надр.
Не наведено чітких критеріїв розмежування цілей водокористування таких як для «виробничих» чи «господарсько-побутових» і в Інструкції щодо заповнення форми №2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 року № 230. Вказане не дає підстав однозначно стверджувати про використання позивачем води для виробничих, а не для господарських та побутових потреб.
Тобто, в даному випадку, має місце нечіткість та неясність законодавства, що регулює спірні правовідносини. За таких умов, розмежування цілей водокористування сторонами спору в більшості випадків є оціночним, не ґрунтується на положеннях законодавства та визначається виходячи з специфіки діяльності водокористувача. При цьому, в залежності від оцінки цілей водозабору, наслідки використання води без спеціального дозволу для користувача надр не завжди є прогнозованими.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2011р. по справі «Щокін проти України» зазначив, що «ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі "Шпачекс r.o. проти Чеської Республіки"). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні».
З урахуванням наведеного, суд надає перевагу доводам позивача та вважає, що позивач, володіючи дозволом на спеціальне водокористування, не зобов'язаний отримувати спеціального дозволу на користування надрами для забору підземних прісних вод, оскільки користується такими для власних господарсько-побутових потреб, як передбачено ст.23 Кодексу України «Про надра».
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає що Державна екологічна інспекція у Львівській області у відносинах з юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень. Складаючи та направляючи позивачу претензію та розрахунок, діяла як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій, тому даний спір є публічно-правовим.
Окрім цього, суд враховує, що визначення в спірному розрахунку та претензії грошового зобов'язання, у тому числі розміру збитків, є дискреційною функцією суб'єкта владних повноважень (Державної екологічної інспекції), а тому суд позбавлений можливості коригувати зобов'язання в бік його збільшення або зменшення. Отже, встановивши, що відповідач визначив суму збитків, відображену у претензії, з порушенням норм чинного законодавства України, суд скасовує таке рішення (претензію) повністю.
Вказане узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 21.05.2014р. по справі № К/800/43926/13 та від 02.10.2013р. по справі № К/800/31350/13.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Шахта «Надія» є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому такі слід задовольнити.
На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Львівській області по складанню та направленню на адресу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» претензії № 73 від 27.03.2014р. та по складанню розрахунку відшкодування збитків до претензії № 73 від 27.03.2014р.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної екологічної інспекції у Львівській області, викладену у формі претензії № 73 від 27.03.2014р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 00 копійок судового збору.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кузан Р.І.