308/6999/14-к
17.06.2014 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження за № 308/6999/14-к, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070030000730 від 09.04.2014 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, українця, громадянина України, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.04.2014 року близько 15 год. 30 хв., знаходячись на ринку «Новий», що розташований по вул. Заньковецькій в м. Ужгороді, був зупинений працівниками СДІМ Ужгородського МВ за вчинення адміністративного правопорушення, під час огляду в якого було виявлено та вилучено предмет ззовні схожий на холодну зброю, а саме нунчакі, які ОСОБА_4 умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу, носив при собі до моменту вилучення працівниками міліції.
Згідно висновку №16/276 від 11.04.2014 року вилучений у ОСОБА_4 предмет являється холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений по типу нунчаків, у саморобний спосіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.263 КК України, тобто носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
До суду надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості укладеної 29 квітня 2014 року в приміщенні прокуратури м. Ужгорода між прокурором прокуратури м. Ужгорода юристом 3-го класу ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості з додержанням наступних умов.
На підставі наведеного, суд розглянув справу відповідно положень ст. ст. 472, 473, ч.4 ст.474 КПК України.
Зі змісту угоди вбачається, що слідчим СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області за погодженням з прокурором 17 квітня 2014 року ОСОБА_4 була висунута підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України. Підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сприяти розслідуванню кримінального провадження, виявлення та припинення інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень. При цьому сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.263 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі , із звільненням його від відбування покарання з випробувальним терміном на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку в 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки передбачені п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.
Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_4 згідний. Наслідки укладення та затвердження означеної угоди, згідно ст.ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України та ст.389-1 КК України оговорені сторонами.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах викладених у обвинувальному акті визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому.
Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що права надані йому законом в зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.263 КК України визнав повністю.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 29.04.2014 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просив її затвердити.
В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про затвердження угоди про визнання винуватості від 29.04.2014 року .
Органом досудового слідства дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 263 КК України, як носіння холодної зброї, а саме нунчаків без передбаченого законом дозволу - вірно.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.
Судом на виконання вимог ст.474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено. В підготовчому судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода про визнання винуватості від 29.04.2014 року не є наслідком застосування насильства, примусу погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом, відповідно до ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками - носіння холодної зброї, а саме нунчаків без передбаченого законом дозволу, вказує на кваліфікацію діяння за ч. 2 ст.263 КК України, обвинувачений визнав свою вину повністю.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 за ч.2 ст. 263 КК України, є злочином середньої тяжкості.
При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 29.04.2014 року вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
Суд при прийняті рішення у підготовчому судовому засіданні згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України має право затвердити угоду.
Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, не пов'язане з його ізоляцією від суспільства і призначає узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості у вигляді 2 років позбавлення волі звільнивши його від відбування покарання з випробувальним терміном на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку в 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки передбачені п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.
З врахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості укладеної 29 квітня 2014 року в приміщенні прокуратури м. Ужгорода прокурором прокуратури м. Ужгорода юристом 3-го класу ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
За наведених обставин, угоду належить затвердити, а ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368,370,374,376,395,472, 473,474,475 КПК України, суд, -
Угоду про визнання винуватості від 29 квітня 2014 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прокурором прокуратури м. Ужгорода юристом 3-го класу ОСОБА_3 - затвердити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_4 , обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання ; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 - не обиралась.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_4 судові витрати по справі в розмірі 245,96 гривень (двісті сорок п'ять гривень, 96 коп.) за проведення експертизи.
Речовий доказ по справі: нунчакі які являються холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлені у саморобний спосіб, вилучені у громадянина ОСОБА_4 , які передано на зберігання на склад озброєння МВ УМВС України в Закарпатській області - знищити.
Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин не допускається.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в апеляційний суд Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду /підпис/ ОСОБА_1
Копія вірна
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1