Провадження № 11-кп/774/812/14 Справа № 206/1912/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
19 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10
19 червня 2014 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 1201404700000258 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року, яким,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Санкт-Петербурга РФ, громадянин України, який має вищу освіту, одружений, на утримані неповнолітня дитина, раніше не судимий, непрацюючий, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винним за ч.1 ст.122, ч.4 ст.296 КК України та йому призначено покарання: за ч. 4 ст. 296 КК України до 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст.122 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного основного покарання, якщо він в період 3-х років іспитового строку не вчинить нового злочину, а також виконає покладенні на нього обов'язки у виді: не виїзду за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлення органу кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та навчання, та періодичного з'явлення для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.
Також зазначеним вироком стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8654 гривень.
встановила:
Обвинувачений ОСОБА_7 11 лютого 2014 року приблизно о 14 години 20 хвилин, перебуваючи за кермом легкового автомобіля марки «Geele mkCross» сірого кольору з реєстраційними номером НОМЕР_1 та знаходився біля з'їзду з Усть-Самарского моста у напрямку вул. Молодогвардійській в м. Дніпропетровську, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин раптово виник злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням заздалегідь заготовленого предмету схожого на помпову рушницю. У вказаний час реалізуючи свій злочинний намір направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, порушуючи загально прийняті правила та норми поведінки в суспільному житті і побуті, бажаючи самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, ОСОБА_7 діючи умисно публічно дістав раніш заготовлений предмет, зовні схожий на помпову рушницю, яку утримуючи обома руками, діючи з особливою зухвалістю здійснив з вказаної рушниці не менше 4 пострілів в область тулубу ОСОБА_9 , який в той момент перебував біля ОСОБА_7 чим спричинив йому тілесні ушкодження, після чого з місця вчинення злочину зник.
Крім того, згідно висновку судово-медичної експертизи № 872е від 20.03.2014р спричиненні тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , а саме непроникаюче вогнепальне поранення шиї ліворуч з переходом в надлюдину область, забою шиї та підслизової гематоми у середньо-вестибулярному відділі гортані; непроникаючого вогнепального поранення у проекції тіла лівої лопатки у вигляді ділянки осадження шкіри з підшкірною гематомою навколо; непроникаючого вогнепального поранення на спині по краю реберної дуги ліворуч по задньо-паховій лінії, у вигляді опаленої (некротизованої) осадженої рани з 12-ю поверхневими ранами навколо, підшкірні гематоми навколо та наявністю стороннього тіла в просвіті рани (пластикова куля), непроникаючого вогнепального поранення передньої поверхні лівого стегна у верхній третині у вигляді ділянки осадження шкіри з підшкірною гематомою навколо, за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляції потерпілий ОСОБА_9 просить вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання та ухвали новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання пов'язане з реальним його відбуттям строком на 7 років. Свої апеляційні вимоги потерпілий обґрунтовує тим, що призначене судом покарання є занадто м'яким, оскільки тільки перед закінченням судового розгляду обвинуваченим було частково відшкодовано завдані йому збитки пов'язані з лікуванням та подальшою реабілітацію, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 4 000 гривень. Вважає що суд необґрунтовано визнав як пом'якшуючу обставину щире каяття так як це не каяттям, а наміром отримати менш суворе покарання за скоєний злочин.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора який підтримав апеляцію потерпілого та просив призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України, з реальним його відбуттям, вислухавши пояснення потерпілого та його представника, які наполягали на задоволенні апеляції, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та журналу судового засідання, за заявою обвинуваченого ОСОБА_7 та згодою інших учасників процесу, кримінальне провадження було розглянуто за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Таким чином, так як, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 296 та ч.1 ст.122 КК України у апеляційній скарзі потерпілим, а також ніким з учасників процесу не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляції потерпілого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія судів вважає такими що заслуговують на увагу, а доводи про безпідставне застосування ст. 75 КК України обґрунтованими.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд виходив зі ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу винного, який на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується позитивно, вину визнав повністю та щиро розкаявся у скоєному, має на утримані неповнолітню дитину та хвору матір, що суд відніс до пом'якшуючих його покарання обставин, а також взяв до уваги саму поведінку потерпілого напередодні скоєння обвинуваченим злочині та те що обвинувачений частково відшкодував збитки заподіяні потерпілому. При цьому, обтяжуючих покарання останнього обставин, судом не встановлено.
Проте приходячи до висновку про можливість застосування до ОСОБА_7 при призначенні покарання положень ст. ст. 75, 76 КК України, суд не дав належної оцінки зазначеним обставинам та не врахував думку потерпілого.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доцільність призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України зроблений без об'єктивної оцінки наведених у вироку даних про особу обвинуваченого та без належного врахування ступеню тяжкості вчиненого ним правопорушення та його наслідки, про що обґрунтовано вказав потерпілий в своїй апеляції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок суду, в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню згідно зі ст. 414 КПК України - у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого з ухваленням свого вироку у відповідності до ст. 420 КПК України, з призначенням покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, але у мінімальному розмірі ( в межах санкції статті за вчинення більш тяжкого злочину), передбаченому санкцією ч. 4 ст. 296 КК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року відносно ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання, скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч.1 ст.122 КК України 1 рік позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 змінити на тримання під вартою, взявши під варту із зали суду. Строк відбуття покарання ОСОБА_7 відраховувати з 19 червня 2014 року.
В строк відбування покарання зарахувати строк перебування під вартою з 11 лютого 2014 року по 10 квітня 2014 року, тобто 2 місяці.
В іншій частині вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року відносно ОСОБА_7 , залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржено і на нього може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії вироку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Апеляційному суді Дніпропетровської області.
судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4