Справа № 214/178/13- ц
2/214/93/14
Іменем України
16 червня 2014 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Ан О.В.,
при секретареві - Соколовській Т.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача - ОСОБА_3, - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Управління благоустрою і житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, ОСОБА_3, треті особи: виконком Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_8, про встановлення факту проживання в якості члена сім'ї квартиронаймача, визнання розпорядження Управління благоустрою і житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на житло недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири не дійсним, суд -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Управління благоустрою і житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, ОСОБА_3, треті особи: виконком Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_8, про встановлення факту проживання в якості члена сім'ї квартиронаймача, визнання розпорядження Управління благоустрою і житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на житло недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири не дійсним. В якому просить суд: визнати, що мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року - станом на 29 серпня 2002 року постійно проживала разом з позивачем ОСОБА_1 у спірній квартирі АДРЕСА_1 у якості члена сім'ї відповідачки ОСОБА_6; Визнати розпорядження №С-582 від 08 жовтня 2002 року відповідача Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради (на час прийняття спірного розпорядження Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради), а також виданого на його підставі Свідоцтва №С582 від 14.03.2003 року про право на житло - недійсним; Визнати договір від 10 жовтня 2005р. купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 - недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_6 є його бабусею. Мати позивача - ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Батько - ОСОБА_10 рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2007 року позбавлений батьківських прав по відношенню до позивача. Мати позивача ОСОБА_9 разом з позивачем з 1992 (рік народження) до 2005 року фактично проживала у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1. Проте ОСОБА_6 14.03.2003 року приватизувала спірну квартиру на себе одну, при цьому вона не вказала ту обставину, що в спірній квартирі окрім неї постійно проживає ОСОБА_9 та позивач. 08 жовтня 2002 року орган приватизації видав розпорядження №С-582 від 08.10.2002р., згідно якого власником спірної квартири є ОСОБА_6 На підставі вказаного розпорядження відповідачем УЖКГ виконкому Криворізької міської ради видане відповідачу ОСОБА_6 свідоцтво№С-582 від 14.03.2003 року про право власності на спірну квартиру. 21 березня 2005 року ОСОБА_6 видала ОСОБА_8 нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження спірною квартирою. 10 жовтня 2005 рок ОСОБА_8 на підставі довіреності продав вказану квартиру ОСОБА_3 за 16000 грн. Позивач вважає розпорядження УБЖП виконавчого комітету Криворізької міської ради та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на житло , та договору купівлі-продажу - недійсними, у зв'язку з чим змушений звернутися до суду з даним позовом.
Позивач та представник позивача, в судовому засіданні, кожен окремо, пояснили, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зазначили, що на час приватизації 2002-2003р.р. ОСОБА_9, як член сім'ї наймача ОСОБА_6, користувалися нарівні з наймачем ОСОБА_6 усіма правами, що випливають з договору найму житлового приміщення. ОСОБА_1 проживав у спірній квартирі разом з матір»ю і за ним до повноліття зберігальсь право на вказане житлове помешкання.
Представники відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні, пояснили, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях проти позову. Заявили клопотання про застосування строку позовної давності. Зазначили, що правовідносини, щодо яких подана дана позовна заява, вже досліджувалися в судовому порядку і по ним винесено судове рішення Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 15.11.2011 року, яке було скасоване рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.06.2012 року та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2012 року, - рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.06.2012 року залишено без змін.
Представник Управління благоустрою і житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомний належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність та винесення рішення на розсуд суду.
Відповідач, ОСОБА_6 та треті особи, до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Суд дослідив матеріали справи:
- свідоцтво про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками записані ОСОБА_11 та ОСОБА_9 (а.с.13);
- рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради від 20.06.2007 року №323/2 про призначення піклування на неповнолітнім ОСОБА_1, відповідно до якого призначено ОСОБА_6 піклувальником неповнолітнього, позбавленого батьківського піклування ОСОБА_1 (а.с.14);
- актовий запис про смерть, відповідно до якого ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.15);
- Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2007 року по справі №2-1201/07, відповідно до якого позбавлено ОСОБА_10 батьківських прав у відношенні ОСОБА_1 та стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх доходів на його утримання (а.с.16-17);
- Довідка №141 видана Криворізькою об'єднаною міською довідково-інформаційною службою від 14.04.2009 уповноваженому власнику ОСОБА_6, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, в тому, що її сім'я складається з 2-х чоловік: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.18);
- довідка №237 від 21.04.2009р., видана Директором КЗШ №43 в тому, що ОСОБА_1 вступив до першого класу школи 31.08.1999 року, в особовій справі та заяві батьків значиться адреса: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 за час навчання в школі місце проживання (а.с.20);
- Особова справа №114 ОСОБА_1 (а.с.21-24), згідно якого ОСОБА_1 навчався в 1 класі СШ № 43;
- свідоцтво №С582 від 14.03.2003 року про право власності на житло, виданого органом приватизації УЖКГ виконкому Криворізької міської ради народних депутатів, на підставі розпорядження №С-582 від 08.10.2002 року, відповідно до якого квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (а.с.25);
- довіреність від 21.03.2005 року посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрована в реєстрі за №689, відповідно до якого ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_8 користуватися та розпоряджатися квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Довіреність видана без права передачі повноважень третім особам строком на три роки, і дійсна до 21.03.2008 року (а.с.26)
- договір купівлі-продажу від 10.10.2005 року посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрована в реєстрі за №3885, відповідно до якого ОСОБА_6, від імені якої діє ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_3 купила квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27);
- Договір позики грошей від 21.03.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрована в реєстрі за №688, відповідно до якого ОСОБА_6 зайняла у ОСОБА_8 суму грошей у розмірі 43758,00 грн., що еквівалентно 6120 ЄВРО за офіційний курсом станом на день укладення та посвідчення цього договору. Строком повернення до 21.11.2005 року (а.с.28-29);
- довідка від 12.10.2010р. видана КП ДОР «КБТІ» в тому, що на ім'я ОСОБА_1 в КП ДОР «КБТІ» не нерухомість не зареєстрована (а.с.30);
- рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15.11.2011 року по справі №2-806/11, яке рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.06.2012 року скасоване та прийняте нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_3 УБЖП виконком Криворізької міської ради, третя особа - виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, про визнання ОСОБА_1 членом сім'ї та його проживання в квартирі, визнання свідоцтв про право власності на житло частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - відмовлено (а.с.84-89);
- Ухвала Вищого Спеціалізованого суду України від 12.10.2012 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.06.2012 року залишено без змін (а.с.90-91).
- Відповідь №15/1234 від 26.04.2010р, надана ВГІРФО КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідно до якої ОСОБА_1 значиться зареєстрованим в м. Кривому Розі за адресою: АДРЕСА_1 з 29.02.2008 року.. Встановити місце реєстрації ОСОБА_1 в період з 08.01.1992 року по 02.04.1993р. не є можливим, так як згідно довідки ЖЕО №35 він за адресою реєстрації місця проживання своєї матері - ОСОБА_9, по АДРЕСА_1, до її вибуття на адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований не був. Згідно довідки дільниці №4 ЖЕО №45 ОСОБА_1 був зареєстрований разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 з 01.04.1993р. по 10.07.2001р., вибувши на адресу: АДРЕСА_1. Згідно довідки дільниці №5 ЖЕО №35 ОСОБА_1 значиться зареєстрованим разом з матір'ю з 17.03.2002 року за адресою: АДРЕСА_1.
- Індивідуальна картка амбулаторного хворого ОСОБА_1,( на а.с. 132-133) , місце проживання якого зазначено за адресою АДРЕСА_1.
Дослідивши докази, суд критично відноситься до індивідуальної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 на а.с. 132-133) та особова справа №114 ОСОБА_1 (а.с.21-24), як до недостовірних доказу місця проживання позивача, оскільки відомості до вказаних документів вносяться зі слін осіб і не підтверджені іншими належними документами. Суд критично відноситься до договору позики грошей ( на а.с. 28-29) та довіреності на а.с. 28 як до неналежних доказів.
Суд, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу, повно і всебічно з'ясувавши обставини цієї справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи своє рішення наступним чином.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в березні 2003 року була приватизована ОСОБА_6 з отриманням на її ім'я свідоцтва №С582, виданого 14.03.2003 року УЖКГ виконкому Криворізької міської ради м. Кривого Рогу.
Докази того, що на момент приватизації квартири ОСОБА_6 , право на проживання в квартирі мали інші особи позивач та його предстаник не надали.
21 березня 2005 року ОСОБА_6 видано на ім'я ОСОБА_8 довіреність на право користування та розпорядження належною їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1.
10 жовтня 2005 року за договором купівлі-продажу відповідач ОСОБА_8 продав спірну квартиру своїй матері відповідачу ОСОБА_3 за 16000 грн., яка стала її власником.
Позивач вважає, що його права, як члена сім'ї наймача квартири АДРЕСА_1, на її приватизацію в момент реалізації ОСОБА_6, цього права, стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Правові підстави приватизації житла, що знаходиться в державній власності та процедура її здійснення визначається Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15 вересня 1992 року (далі - Положення).
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінню, яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Пунктом 5 Положення передбачено, що до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
При цьому, як встановлено ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство
Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущенні.
Статтею 61 Цивільно-процесуального кодексу України передбачені обставини звільнення від доказування. Частиною 1 даної статі передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких перуть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, (а.с.87-91) рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.06.2012р., яке залишено без змін Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 12.10.2012 р., встановлено, що на час подачі ОСОБА_6 заяви про приватизацію квартири АДРЕСА_1 неповнолітній ОСОБА_1 не проживав в спірній квартирі постійно, не був її користувачем, мав інше місце проживання, яке визначено за місцем проживання його батьків, за адресою: АДРЕСА_2, що його право на участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 не порушено.
Доказів постійного проживання ОСОБА_9 разом з ОСОБА_6 позивачем на момент приватизації спірної квартири не надано.
На підставі викладено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання постійного проживання позивача та його матері ОСОБА_9 у спірній квартирі у якості члена сім'ї ОСОБА_6
За таких підставі, суд вважає, що твердження позивача та представника позивача, щодо підстав для визнання розпорядження УЖКГ виконкому Криворізької міської ради №С-582 від 08.10.2012 року, а також виданого на його підставі Свідоцтва №С582 про право власності на житло від 14.03.2003 р. недійсним не має підтвердження. Посилання позивача та його представника не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири, суд вважає відсутні підстави для їх задоволення, оскілки відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Суд, вважає, що позивачем не доведено порушення його прав вчиненням оспорюваного ним правочину, таким чином суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, відповідно до положень ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальний строк позовної давності тривалістю в три роки, а також положень ч.4 ст. 267 ЦК України, відповідно до якої, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний правочин укладено 10 жовтня 2005 року, тоді як з вимогою про визнання його недійсним, позивач звернувся тільки 11.01.2013 року (а.с. 1), тобто з пропуском строку позовної давності й питання про його поновлення не ставив, жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку не навів.
Представники ж відповідачів, діючи від імені останніх, подали під час розгляду справи судом заяву про застосування строку позовної давності (а.с.79)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.,215,216,257,256 Цивільного кодексу України, ст. 64 ЖК України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 60,61, 169, 212-214 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Управління благоустрою і житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, ОСОБА_3, треті особи: виконком Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_8, про встановлення факту проживання в якості члена сім'ї квартиронаймача, визнання розпорядження Управління благоустрою і житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на житло недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири не дійсним - відмовити.
Скасувати міри забезпечення позову, відмінити арешт та заборону відчуження квартири загальною площею 61.7 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі ухвали судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 06.02.2013 року.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу.
Суддя О.В. Ан