Провадження № 11-кп/774/840/14 Справа № 205/10755/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
19 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретері ОСОБА_5
19 червня 2014 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження №12013040030001189 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2014 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпропетровська, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 .
В апеляції обвинувачена ОСОБА_6 посилається на те, що судом першої інстанції призначив їй надмірно суворе покарання, пов'язане з позбавленням волі, і при цьому зовсім не мотивував у вироку своє рішення, не вказав, які саме обставини справи дали суду переконання, що її виправлення можливе тільки при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. Крім того, судом першої інстанції належним чином не було прийнято до уваги те, що раніше вона ніколи до кримінальної відповідальності не притягувалась і судимою не була, ніяких інших злочинів не скоювала, тяжких наслідків не наступило, кримінальне правопорушення, в якому вона визнана винною, відноситься до злочинів середньої тяжкості, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання і реєстрації, за яким характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину. Свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України вона визнала повністю, у вчиненому щиро покаялась і дала суду докладні пояснення з цього приводу. Разом з тим, обвинувачена просить призначити їй мінімальний строк покарання у виді обмеження волі, передбачений ч. 2 ст. 302 КК України та звільнити її від відбування призначеного покарання на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році».
Стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 судом першої інстанції ухвалено обвинувальний вирок за ч. 2 ст. 302 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину. Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_6 визнана винною за те, що вона, з квітня 2013 року, влаштувалась на роботу адміністратором сауни «Затишний куточок», яка розташована по АДРЕСА_2 та під час виконання обов'язків, познайомилась з малознайомими їй особами жіночої статі, які займаються розпустою, а також отримала від них пропозицію надання останнім за грошову винагороду, інформації про бажання відвідувачів сауни на отримання послуг сексуального характеру, при цьому отримала від них візитки з їх номерами телефонів. Під час отримання вказаних пропозицій, у обвинуваченої ОСОБА_6 виник намір на звідництво для розпусти, шляхом посередництва у вигляді знайомства та організації зустрічей відвідувачів сауни, яка розташована у готельному комплексі, з особами, які займаються розпустою, для сприяння добровільним інтимним стосункам між ними та отримання за це грошової винагороди, тобто з метою наживи. 12 листопада 2013 року, близько 22 години 46 хвилин, обвинувачена ОСОБА_6 , знаходячись на своєму робочому місці - у приміщенні готельного комплексу «Затишний куточок», який розташований по АДРЕСА_2 , прийняла заказ на користування сауною та окремим готельним номером АДРЕСА_3 відповідно, від раніше не знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які під час відпочинку окремо один від одного, виявили бажання отримати послуги інтимного характеру, на що обвинувачена ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на звідництво для розпусти з метою наживи, посягаючи на основні засади суспільної моральності у сфері статевих стосунків, запропонувала останнім познайомити їх та організувати їм зустріч з особами жіночої статі, які займаються розпустою та які можуть надати добровільні послуги сексуального характеру за грошову винагороду. Отримавши від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , окремо, згоду на знайомство з особами жіночої статі, які займаються розпустою, обвинувачена ОСОБА_6 , знаходячись на своєму робочому місці - у приміщенні готельного комплексу «Затишний куточок», який розташований по АДРЕСА_2 , 12 листопада 2013 року, близько 22 години 46 хвилин, з належного їй мобільного телефону з абонентським номером « НОМЕР_1 » зателефонувала на абонентський номер « НОМЕР_2 », раніше отриманий від осіб, які займаються розпустою та повідомила ОСОБА_11 про перебування в сауні готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відвідувачів, які бажають познайомитися для отримання послуг сексуального характеру. В той же день, тобто 12 листопада 2013 року, близько 23 години, обвинувачена ОСОБА_6 зустрілася з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які займаються розпустою та прибули до готельного комплексу «Затишний куточок», після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на звідництво для розпусти з метою наживи, сприяючи добровільним сексуальним стосункам незнайомих між собою осіб, познайомила останніх з ОСОБА_9 , який знаходився у сауні та ОСОБА_10 , який знаходився у номері № НОМЕР_3 , які виявили бажання вступити з ними в інтимні стосунки, від яких отримали добровільні послуги сексуального характеру за грошову винагороду. При цьому, перед наданням добровільних послуг сексуального характеру ОСОБА_11 , знаходячись в приміщенні сауни, яка розташована в готельному комплексі за вищевказаною адресою, передала обвинуваченій ОСОБА_6 грошову винагороду в розмірі 270 грн. за звідництво для розпусти, отриманих від надання послуг сексуального характеру відвідувачам зазначеного закладу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
В суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_8 просили звільнити першу від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Прокурор не заперечував проти застосування до обвинуваченої положень ЗУ «Про амністію у 2014 році».
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, пояснення обвинуваченої та її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та журналу судового засідання, за згодою учасників процесу, кримінальне провадження було розглянуто за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Так як, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 302 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченою, а також ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів обвинуваченої щодо того, що судом першої інстанції їй призначено покарання з порушенням норм діючого законодавства, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки, як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України, в повній мірі врахував тяжкість скоєного винною кримінального правопорушення, данні про особу обвинуваченої, та прийшов до вірного висновку, що обвинуваченій належить призначити покарання у виді 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України.
Разом з тим, відповідно до п. «в» ст. 1 ЗУ «Про застосування амністії у 2014 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 скоїла кримінальне правопорушення невеликої тяжкості та має на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а.п. 50) та до переліку осіб, до яких не може бути застосовано ЗУ «Про амністію у 2014 році», відповідно до ст. 8 зазначеного Закону, не відноситься.
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_6 підлягає звільненню від відбування покарання на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404,405,407 КПК України, ст. 85 КК України, Закону України “Про амністію у 2014 році” № 1185-VII від 08 квітня 2014 року зі змінами і доповненнями внесеними ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» №1246-VII від 06 травня 2014 року, судова колегія,
Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2014 року відносно ОСОБА_6 , залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити частково.
На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 року» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року зі змінами і доповненнями внесеними ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» №1246-VII від 06 травня 2014 року ОСОБА_6 від призначеного їй покарання у виді 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75,76 КК України, звільнити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення їй копії ухвали, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції.
судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4