Справа № 162/448/14-ц
Провадження № 2/162/128/2014
16 червня 2014 року селище Любешів.
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Глинянчука В.Д.,
при секретарі Оласюк Л.П.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача,
встановив:
ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що 05 грудня 2013 року уклав договір фінансового лізингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (далі - ТзОВ «Автофінанс»), предметом якого був трактор «ЮМЗ-6 АКМ 40.2». В цей же день відповідно до умов договору він оплатив половину вартості предмету лізингу та 10 % від суми угоди комісії за організацію та оформлення договору. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався надати в користування предмет лізингу протягом 90 робочих днів, однак свого зобов'язання не виконав. Трактор він мав намір використовувати у власному господарстві, відтак вважає, що правовідносини, які виникли між ним та ТзОВ «Автофінанс» підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач, не виконавши своїх зобов'язань по договору, порушив його право як споживача фінансово-кредитних послуг. Вважає, що при укладенні оспорюваного договору відповідач вчинив дії, які вказують на нечесну підприємницьку практику: представник ТзОВ «Автофінанс» не повідомила йому про відсутність ліцензії на право надання послуг з фінансового лізингу.
У зв'язку з наведеним позивач просить визнати нікчемним договір фінансового лізингу № 008868 від 05 грудня 2013 року з додатками, що укладений між ним та ТзОВ «Автофінанс» та стягнути з відповідача 55140 гривень, які ним сплачені за цим договором.
Позивач, представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримали, покликаючись на викладені у позовній заяві обставини.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про неможливість явки до суду та клопотання про відкладення розгляду справи через його зайнятість в інших судових засіданнях, а також у зв'язку з територіальною віддаленістю суду. Причини неявки представника відповідача визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене, за згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 224 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Заслухавши учасників процесу, проаналізувавши письмові докази, суд дійшов до наступних висновків.
Допитаний в порядку статті 62 ЦПК в якості свідка позивач ОСОБА_1 суду показав, що з оголошення в газеті дізнався про можливість одержати в лізинг трактор «ЮМЗ». 05 грудня 2013 року у місті Ковелі Волинської області уклав договір фінансового лізингу з відповідачем. При цьому представник ТзОВ «Автофінанс», яка оформляла та підписувала необхідні документи, його завірила, що за умови сплати визначених у договорі 50 % вартості предмету лізингу та 10 % комісії за організацію та оформлення договору, трактор йому буде доставлено протягом тижня. Йому також повідомили, що оплату комісії за передачу предмету лізингу слід здійснити безпосередньо при його доставці. В це же день він оплатив оговорені суми. Згодом він неодноразово телефонував відповідачу, в кінцевому результаті йому повідомили, що зазначеної марки та моделі трактора немає. По спливу вказаного у договорі строку трактор в користування від відповідача він не отримав. Зазначив, що трактор мав намір використовувати для особистих потреб у господарстві, адже має близько чотирьох гектарів земель сільськогосподарського призначення.
Свідок ОСОБА_3, підтвердила показання позивача щодо обставин укладання оспорюваного договору, адже разом з ним їздила у місто Ковель оформляти відповідні документи.
05 грудня 2013 року ОСОБА_4 та ТзОВ «Автофінанс» уклали договір фінансового лізингу (далі - Договір) № 008868 і погодили наступні умови.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, додатку № 1 предметом лізингу є трактор «ЮМЗ-6 АКМ 40.2» вартістю 91900 гривень.
Пунктами 1.7, 4.1 сторонами визначено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізиногоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50 % вартості предмета лізингу), комісії за організацію та оформлення даного Договору (10 % від вартості предмета лізингу), комісії за передачу предмету лізингу (3 % від вартості предмета лізингу). Лізингодавець передає предмет лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 90 робочих днів з дати отримання авансового платежу на свій поточний рахунок, відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань, але не більше 76 календарних місяців з моменту підписання даного Договору.
На виконання умов Договору позивач 05 грудня 2013 року сплатив на рахунок відповідача 45950 гривень авансу та 9190 гривень комісії, що стверджено банківськими квитанціями.
Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пунктів 5, 7 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Учасники ринків фінансових послуг - юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.
Відповідно до частини 1 статті 526, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частинами 1, 2 статті 805 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Статтями 798, 799 ЦК встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, правочин має учинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з статтею 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Частиною 1 статті 216 ЦК встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У абзаці 2 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Доказів того, що позивач хотів придбати у відповідача предмет лізингу для підприємницької діяльності або виконання обов'язків найманого працівника сторонами не подано, відтак з огляду на процитовані вище положення закону та природу правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок укладення договору, ОСОБА_1 є споживачем фінансово-кредитних послуг ТзОВ «Автофінанс» і підпадає під дію законодавства про захист прав споживачів, зокрема і щодо пільг по сплаті судового збору.
Позивач вказує як на одну з підстав визнання спірного договору нікчемним нечесну підприємницькою діяльність відповідача, яка в цьому випадку полягала у замовчувані інформації щодо відсутності ліцензії на право надання послуг з фінансового лізингу.
З цього приводу суд констатує, що відповідно до статті 34 Закону № 2664-III надання послуг з фінансового лізингу не передбачає обов'язково ліцензування такої діяльності. ТзОВ «Автофінанс» у встановленому законодавством порядку внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з правом надавати окремі види фінансових послуг, зокрема і фінансовий лізинг.
Будь-яким інших доказів, які б відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» могли розцінюватись як нечесна підприємницька практика з боку відповідача, стороною позивача не подано. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є недоведеними.
Разом з тим, позов підлягає до за задоволення з інших підстав.
Відповідно до процитованих вище положень оспорюваного Договору за умови сплати лізингоодержувачем певних платежів він набуває право на отримання предмету лізингу протягом 90 робочих днів.
З досліджених в судовому засіданні банківських квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 сплатив всі необхідні платежі для отримання предмету лізингу, однак лізингодавець свого обов'язку не виконав. На момент пред'явлення цього позову ОСОБА_1 оговорений у Договорі строк передачі предмету лізингу збіг.
Крім цього, Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, трактори віднесено до механічних транспортних засобів.
Згідно з законодавством, яке регулює відносини у сфері фінансового лізингу та оренди транспортних засобів, укладений між сторонами Договір підлягає нотаріальному посвідченню. Цієї вимоги закону сторонами не дотримано.
Таким чином, слід констатувати, що порушення цивільних прав ОСОБА_1 внаслідок невиконання ТзОВ «Автофінанс» умов Договору та недотримання в момент вчинення правочину вимог щодо його форми, знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат слід здійснити за правилами статті 88 ЦПК.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 217, 224 ЦПК, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати нікчемним укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» договір фінансового лізингу № 008868 від 05 грудня 2013 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 38104479, місцезнаходження: місто Київ, Печерський район, вулиця Аніщенка, будинок 3-А, офіс 310) у користь ОСОБА_1 (житель ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) 55140 (п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок) гривень, сплачених за договором фінансового лізингу № 008868 від 05 грудня 2013 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» у користь держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 40 копійок судового збору (отримувач: УДСКУ у Любешівському районі Волинської області; код отримувача: 37751907; рахунок № 31214206700240; банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області; код банку отримувача: 803014; призначення платежу: судовий збір у цивільній справі № 162/448/14-ц, Любешівський районний суд, ЄДРПОУ 02890512).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук