26 травня 2014 року Справа № 9104/129064/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації на постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 01 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості,-
ОСОБА_1 02.03.2011 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації в якому просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати останнього провести перерахунок та виплату соціальних допомог та пенсій відповідно до норм Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року.
Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 01 квітня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позов задоволено, визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу на підставі п. 8, п. 11 ч. 1 ст. 30, ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо щомісячної виплати мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 30, грошової компенсації на харчування дитині, яка є інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до п. 11 ч. 1 ст.30, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю дітям-інвалідам - 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50, державної пенсії дітям-інвалідам щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою - не нижче 3 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та мінімальної заробітної плати на момент виплати з урахуванням виплачених сум за період з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління праці та соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно п.8 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям шкільного віку, батьки які стали інвалідами І або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи, замість виплати, передбаченої пунктом 6 цієї статті, якщо вказана дитина не перебуває на повному державному забезпеченні проводиться в період навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах (школах), оскільки після закінчення школи, вони набувають іншого статусу ( учнів закладів профтехосвіти, студентів, курсантів) та відповідно інших видів компенсаційних виплат. ОСОБА_2 з 01.09.2010 року навчається на І курсі Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, І-ІІ рівнів акредитації та отримує підвищену стипендію, як дитина-інвалід, інвалідність якої пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС.
Також апелянт зазначає, що нарахування та виплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення на дитину інваліда ОСОБА_2, який став інвалідом внаслідок аварії на ЧАЕС за 2010рік становить 90 грн., виплата щомісячної компенсації на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом в розмірі 32грн., виплачено по 30.09.2010 року включно, проводилась відповідно до розмірів, визначених чинним законодавством. Відповідно до п.11 ст.З0 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплата грошових компенсацій на безплатне харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів та технікумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруднення (пункти 2, 3, 4 статті 2 цього Закону), а також дітей, евакуйованих із зони відчуження, дітей, які є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, і тих, які проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення. Дітям, які не харчуються в зазначених навчальних закладах, а також за всі дні, коли вони не відвідували ці заклади, до досягнення повноліття виплачується грошова компенсація у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України від 08.02.1997 року. Отже нарахування та виплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення проводилась відповідно до розмірів, визначених чинним законодавством.
Крім того, управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій не є головними розпорядниками коштів щодо виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, ці кошти направляють на рахунок управлінь головні управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласних державних адміністрації, а їм в свою чергу - Міністерство праці та соціальної політики України.
Виходячи із вище наведенего просить скасувати постанову суду першої інстанції, відмовивши в заявлених позовних вимогах, а справу провадженням закрити.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, який є інвалідом дитинства, інвалідність пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС та має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до вимог п. 8, п. 11 ч. 1 ст. 30, ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до внесення змін згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, потерпілим дітям та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи; грошової компенсації на харчування дитині, яка є інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи; додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, а саме: дітям-інвалідам - 50% мінімальної пенсії за віком; державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, а саме: дітям-інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою - не нижче 3 мінімальних пенсій за віком.
Судом першої інстанції дійшов правильного висновку, що за основу нарахування компенсацій та пільг відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд вірно вважав, що не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2, 3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно п.2 Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 року №646, діти і підлітки шкільного віку - від 6 до 18 років.
В даній спірній ситуації суд першої інстанції вірно виходив із принципу пріоритетності законів над підзаконними актами що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають п. 8, п. 11 ч. 1 ст. 30, ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 20.04.2007 року №649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі яких були нараховані виплати, передбачені позивачу відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач зобов'язаний провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної виплати мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває диспансерному обліку по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи, грошової компенсації на харчування дитині, яка є інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, дітям-інвалідам - 50% мінімальної пенсії за віком, пенсії дітям-інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою - не нижче 3 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком урахуванням вимог п. 8, п. 11 ч. 1 ст. 30, ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року з врахуванням виплачених сум.
З урахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 01 квітня 2011 року у справі № 2а-1179/11 - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин