26 травня 2014 року Справа № 9104/100418/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної та додаткової пенсії,-
ОСОБА_1, 14.04.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області в якому просив зобов'язати останнього провести перерахунок і виплату державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.11.2010 року виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком, з врахуванням вимог ст. 50, ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ч. 1 ст. 28 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позов задоволено, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області повести перерахунок та виплатити позивачу недоотриману з 01.11.2010 року по 01.05.2011 року відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державну пенсію в розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, постанову допущено до негайного виконання.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області не діяло всупереч рішення Конституційного суду України, адже у ч. 3 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що Пенсійний фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної у ч. 1 ст. 58, і використовувати кошти загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на цілі, не пов'язані із зазначеною діяльністю. Відповідно до ст. 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фінансування витрат, пов'язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету. Відповідно до п. 3 ст. 72 наведено закону одним із джерел формування коштів Пенсійного фонду є кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим законом. Жодних змін у законодавстві не відбулося, а також фінансування із Державного бюджету до Пенсійного фонду на виплату пенсій громадянам, потерпілим від Чорнобильської катастрофи після рішення Конституційного суду.
Також апелянт вказує, що під час призначення мінімальних пенсій та додаткової пенсії, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керується постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Виходячи із вище наведенего просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІІ групи.
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено, що ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Ст. 54 цього закону(в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року) передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; крім того, згідно зі ст. 50 вказаного Закону (в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, у відповідності до яких мінімальний розмір державної пенсії, належної до виплати позивачу визначався у процентному відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія встановлювалась для інвалідів ІІІ групи в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином вищевказана норма Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»втратила чинність з 22 травня 2008 року та не підлягала застосуванню і з цього ж числа була відновлена чинність попередньої редакції ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, з 22 травня 2008 року позивач мав право на виплату пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком як інваліду третьої групи у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і право на виплату додаткової пенсії у розмірі відповідно 50% мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем з 01 січня 2008 року розрахунок позивачу державної та додаткової пенсії проводився у розмірах, встановлених ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, пенсії виплачувались відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року, № 530 від 28 травня 2008 року, 16 липня 2008 № 654, якими встановлювались мінімальні розміри пенсій, що є неправомірним, оскільки суперечить положенням вищезазначених статей закону та істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, і не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок позивачу основної державної пенсії відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак задовольняючи позовні вимоги щодо перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.11.2010 року по 01.05.2010 суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивач просив задовольнити позовні вимоги надалі, а відтак колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю слід задовольнити починаючи з 01.11.2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, через що оскаржувану постанову в частині звернення до виконання слід змінити.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області задовольнити частково. Змінити постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2010 року у справі № 2а-563/11, виклавши її резолютивну частину в такій редакції.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області перераховувати та виплачувати ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 11 листопада 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин