26 травня 2014 року Справа № 9104/58108/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про визнання неправомірними дії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії,-
ОСОБА_1 03.12.2010 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області в якому просила визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати останнього провести перерахунок та виплату як інваліду ІІ, ІІІ групи захворювання пов'язане з Чорнобильською катастрофою віднесеної до 1 категорії постраждалих, соціальної допомоги як доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час включно.
Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2010 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позов задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача, зобов'язано останнього провести перерахунок належного позивачу щомісячного розміру пенсії, як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС у відповідності із ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про державні соціальні стандарти та соціальні державні гарантії» з 03.06.2010 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправильно трактував рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 року за № 19рп/2010 року у справі №1-40/2010 року щодо зменшення строку за який управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області зобов'язане провести перерахунок і виплату до пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком (як інваліду ІІІ групи) та додатково 50% пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з 03.06.2010 року. Дане рішення Конституційного Суду України не може погіршувати інтереси громадян, які не знали і не могли знати, що управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області на яке державою покладено обов'язок щодо виплати основної пенсії та доплати до пенсії, не вчинила жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, не виконало своїх повноважень без поважних причин.
Управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області з часу прийняття Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо осіб, які віднесені до І категорії осіб постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС та є інвалідами захворювання пов'язаного з цією аварією, грубо нехтуючи їхніми правами, щодо передбачених законом соціальних виплат, необхідних для лікування та відновлення свого здоров'я та свідома не нараховувало соціальні допомоги посилаючись на незаконну обставину - відсутність коштів.
Також апелянт зазначає, що при винесені постанови суд першої інстанції не врахував принцип верховенства права. Конституцією захищені права на соціальні виплати, тому суд слід було виходити з норми вищого законодавчого акту України, а не керуватися рішенням Конституційного суду України від 09.09.2010 року, положення якого повинно застосовуватись до відносин, що виникли після його винесення. Дана обставина підтверджується ст. 58 Конституції України відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з аварією на Чорнобильській АЕС.
Розмір основної пенсії особам віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, згідно ст. 50 даного закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам IIІ групи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 21 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, текст ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у новій редакції. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п. 28 вказаного закону, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення, у якому було вказано на преюдиційність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Відповідач виплачував позивачу основну державну та додаткову пенсію в менших розмірах, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні позивачу розмірів основної державної та додаткової пенсії, застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадана вище постанова уряду, оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Суд першої інстанції правильно вважав, що позивач має право на проведення перерахунку та виплату основної державної та додаткової пенсії, відповідно до ст. ст. 50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, розглядаючи спір, суд першої інстанції не вірно застосував вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчисляється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом (03.12.2010 року), відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 02.06.2010 року включно слід залишити без розгляду.
Стосовно решти позовних вимог, то колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню за період з 03.06.2010 року по 03.12.2010 року.
З врахуванням вище наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 203 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-2336/10.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та основної пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та основної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03 червня 2010 року по 03 грудня 2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 02.06.2010 року включно залишити без розгляду.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин