04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" червня 2014 р. Справа№ 910/18795/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін
від позивача: Гриненко Т.В. - представник за дов. б/н від 20.09.2013р.
від відповідача: Біловол О.В. - представник за дов. №1-8/32 від 04.12.2013р.
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ"
на рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2014 р.
у справі № 910/18795/13 (головуючий суддя: Підченко Ю.О. судді: Головіна К.І. Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ"
до Національної академії аграрних наук України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України
Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметрия"
про визнання недійсним рішення та визнання договору укладеним
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної академії аграрних наук України (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України (далі - третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметрия" (далі - третя особа 2) про - визнати недійсним рішення Президії Національної академії аграрних наук України від 18.09.2013 р. №16 про виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 р. №113-р "Про погодження передачі в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств" в частині оголошення конкурсу на право оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України; визнання укладеним договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України, в редакції, запропонованій позивачем (з урахуванням збільшення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ" відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2014р., у справі №910/18795/13, та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, п. 9.9 Постанови ПВГСУ від 23.03.2012р. №6, ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що ЦМК підприємства може бути передано в оренду виключно за результатами проведення конкурсу.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 16.05.2014 р. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ» було прийнято до провадження.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014р. "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №910/18795/13 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Тищенко А.І., Гаврилюк О.М.
Представники третіх осіб в засідання Київського апеляційного господарського суду 18.06.2014р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленням №№09705116, 09705108 та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2014р.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, треті особи не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 18.06.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ» - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання укладеним в запропонованій позивачем редакції між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ" та Національною академією аграрних наук України договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України, позивач вказує на те, що укладення такого Договору є обов'язковим, оскільки позивач є єдиним претендентом на його укладення та посилається на приписи ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України.
Позовні вимоги про визнання недійсним рішення Президії Національної академії аграрних наук України від 18.09.2013 р. №16 про виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 р. №113-р "Про погодження передачі в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств" в частині оголошення конкурсу на право оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України, мотивовані тим, що за результатами проведення процедури вивчення попиту позивач залишився єдиним претендентом на оренду спірного цілісного майнового комплексу, який подав заяву про оренду відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внаслідок чого набув право на укладення договору оренди без проведення конкурсу.
Стаття 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 13 Конституції України Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
В законодавстві України не міститься визначення юридичних фактів, однак із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції слідує, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії.
Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей.
Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.
Судом встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб. Суд встановлює факти, що мають юридичне значення, у випадках неможливості їх посвідчення в іншому порядку.
Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
В силу положень ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору.
Тож, з вищенаведеного випливає, що встановлені господарським судом факти мають бути викладені саме в мотивувальній частині рішення.
Проаналізувавши зміст вимоги про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору оренди, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що фактично остання не відповідає встановленим способам захисту прав, а спрямована на встановлення судом певних юридичних фактів, що не віднесено до компетенції суду, який, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Тобто, вимога позивача про визнання договору укладеним за своєю суттю є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись лише під час вирішення спору про право, а тому вимоги позивача не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту (вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2010 р. у справі №6/403). Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 29.03.2011 р. у справі №3/64).
Згідно з правовою позицією, викладеною в п. 2.7 постави пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди укладеним слід відмовляти, якщо не подано доказів наявності спору стосовно такого укладення, оскільки зазначені вимоги зводяться за своїм змістом до встановлення юридичного факту, а відповідний спосіб захисту порушеного права не передбачений частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, крім випадків, коли інше встановлено законом або договором. Разом з тим, зацікавлена особа не позбавлена права звернутися до господарського суду з позовом про спонукання укласти договір оренди за наявності умов, передбачених частиною першою статті 187 Господарського кодексу України.
Слід зазначити, що ст. 187 Господарського кодексу України передбачено право сторони на звернення до суду у випадках якщо спір пов'язаний з договором за державним замовленням, з договорами, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та у інших випадках, прямо встановлених законом наприклад укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 649 Цивільного кодексу України).
Проте, позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів наявності вище перелічених умов для звернення з даним позовом до суду.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як наведене твердження скаржника, що поданий позов відповідає встановленому законом способу захисту прав, а саме: встановлення господарських правовідносин.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання договору укладеним.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Президії Національної академії аграрних наук України від 18.09.2013 р. №16 в частині оголошення конкурсу на право оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності", центральні органи виконавчої влади, інші суб'єкти управління об'єктами державної власності, у тому числі Національна та галузеві академії наук, можуть приймати виключно на підставі окремих актів Кабінету Міністрів України рішення стосовно укладення нових договорів оренди цілісних майнових комплексів підприємств з визначенням орендаря виключно на конкурсних засадах.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 р. №113-р "Про погодження передачі в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств", погоджено з пропозицією Національної академії аграрних наук і Міністерства аграрної політики та продовольства, погодженою з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством фінансів і Фондом державного майна, щодо передачі в оренду на конкурсних засадах у встановленому законодавством порядку цілісних майнових комплексів державних підприємств, зокрема, Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України.
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, цілісні майнові комплекси державних підприємств можуть бути передані в оренду з визначенням орендаря на конкурсних засадах, що в свою чергу спростовує твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що ЦМК підприємства може бути передано в оренду виключно за результатами проведення конкурсу.
Постановою Кабінету Міністрів України №906 від 31.08.2011 р. затверджено Порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення конкурсу на право оренди державного майна, зокрема цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого майна (будівель, споруд, нежитлових приміщень) та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває у державній власності (п. 1 Порядку).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 15.02.2013 р. №201 "Про затвердження Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності" відповідно до статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", разом із заявою про оренду цілісного майнового комплексу підприємства (організації), подаються такі документи: проект договору оренди об'єкта; копія відповідного рішення органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на концентрацію відповідно до підпункту 3.9.9.3 пункту 3.9 глави 3 Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 р. №33-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2002 р. за №284/6572, або копія попередніх висновків органів Антимонопольного комітету України про відсутність необхідності отримання дозволу на концентрацію; копії установчих документів орендаря/копії сторінок паспорта для фізичної особи (сторінки 1, 2 та сторінка із зазначенням останнього місця проживання).
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 09.08.2013 р. відповідачем, шляхом розміщення відповідного оголошення на своєму веб-сайті було оголошено про намір передати в оренду цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України". Аналогічне оголошення також було опубліковано в Урядовому кур'єрі №145 (5031) від 13.08.2013 р.
З системного аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що на противагу твердженням позивача, надання необхідних документів, в тому числі рішень Антимонопольного комітету України, здійснюється на етапі проведення конкурсу, а вимог до заяв та підстав для їх відхилення під час процедури вивчення попиту не встановлено.
За твердженням відповідача, під час вивчення попиту, окрім заяви позивача, до відповідача надійшли заяви від ТОВ "Деметрия", що підтверджується Протоколом №1 від 30.08.2013 р. засідання комісії з вивчення попиту на оренду державного майна цілісних майнових комплексів 16 підприємств створеної на підставі наказу №98 від 20.08.2013 р.
На підставі вказаного Президією Національної академії аграрних наук України як орендодавцем спірного цілісного майнового комплексу, прийнято постанову від 18.09.2013 р. (протокол №16), якою встановлено в десятиденний термін подати для опублікування в засобах масової інформації оголошення щодо проведення конкурсу на право оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України (п. 4) (зі змінами, внесеними постановою від 25.09.2013 р. (протокол №17).
Таким чином, постанова від 18.09.2013 р. (протокол №16) в частині оголошення конкурсу на право оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України не суперечить законодавству, на яке посилається позивач при зверненні з даним позовом до суду, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ" доводи не є підставою для визнання недійсним рішення Президії Національної академії аграрних наук України від 18.09.2013 р. №16 в частині оголошення конкурсу на право оренди цілісного майнового комплексу третьої особи 1. З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі, в даному випадку - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ".
При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надано належних та допустимих доказів наявності спору стосовно укладення спірного договору та не доведено порушення законних та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача позивача.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2014р. у справі №910/18795/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ» - задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСОЯ» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2014р. у справі №910/18795/13- залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/18795/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
А.І. Тищенко