Справа: № 760/4653/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
19 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2014 року, позивач звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що проходив військову службу в Збройних Силах України та 10 липня 2013 року наказом Міністра оборони України № 238 був звільнений з військової служби за станом здоров'я. З 01 серпня 2013 року наказом Командування Військово-Морських сил Збройних Сил України від 31 липня 2013 року №129 його було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Згідно з наказом Командира Військово-Морських сил Збройних Сил України від 31 липня 2013 року №129 йому було виплачено грошову допомогу при звільненні у запас, що пов'язано зі звільненням від льотної роботи в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення пропорційно прос луженого часу в Збройних Силах України за 28 роки календарної служби. Вихідна допомога була виплачена в розмірі 90294 гривні 12 копійок. Розрахунок допомоги було здійснено виходячи з грошового забезпечення, до якого не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду льотному складу, яка була введена Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ» та яку він отримував на постійній основі з 01 жовтня 2010 року щомісячно. Отже, розмір грошової допомоги при звільненні повинен був становити 180588 гривень 24 копійки. У січні 2014 року він звернувся до Міністерства оборони України з листом з проханням здійснити йому перерахунок грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, які займають посади льотного складу, проте відповідь не отримав. Просив суд визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 ; - зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити йому перерахунок грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення стовідсоткової щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям льотного складу, передбаченої Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ», з урахуванням виплаченої суми; - зобов'язати Міністерство оборони України виплатити йому грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення стовідсоткової щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям льотного складу, передбаченої Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ», з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 08 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в складі Збройних Сил України. Наказом Міністра оборони України від 10 липня 2013 року №238 був звільнений з військової служби за станом здоров'я. З 01 серпня 2013 року наказом Командування Військово-Морських сил Збройних Сил України від 31 липня 2013 року №129 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно з наказом Командира Військово-Морських сил Збройних Сил України від 31 липня 2013 року №129 позивачу було виплачено грошову допомогу при звільненні у запас, що пов'язано зі звільненням від льотної роботи в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення пропорційно прос луженого часу в Збройних Силах України за 28 роки календарної служби. Вихідна допомога була виплачена в розмірі 90294 гривні 12 копійок.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.
Частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Такі ж положення містить і п.38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.
Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 передбачено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
З аналізу наведеного вбачається, що даною постановою Кабінету Міністрів України передбачено виплату вказаним в ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень ч.2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень ч.2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткової грошова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Оскільки, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалась позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, то в силу положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених положень та обставин справи, колегія суддів вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Солом'янського районного суду м.Києва від 08 квітня 2014 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 08 квітня 2014 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 24 червня 2014 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено - 19 червня 2014 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.