16.06.2014 р. Справа № 914/1389/14
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани Тернопільської області
До відповідача: Приватного підприємства «Агросоюз-Захід», м. Львів
Про спонукання до виконання мирової угоди.
В судове засідання з'явились:
від позивача: Ленчак В.В. - представник
від відповідача: не з'явився
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Кравець О.І.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" до Приватного підприємства «Агросоюз-Захід» про спонукання до виконання мирової угоди.
Ухвалою суду від 17.04.2014 року справа № 914/1389/14 була призначена до розгляду в судове засідання на 05.05.2014 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.
Представник позивача у судовому засіданні 17.04.2014 р. позовні вимоги підтримав та просив задоволити з мотивів наведених у позовній заяві та наданих поясненнях.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
В судовому засіданні 16.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2013 р. затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі № 914/4208/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» до Приватного підприємства «Агросоюз-Захід» про стягнення заборгованості в сумі 34 362,98 грн.
Відповідно до тексту затвердженої судом мирової угоди, сторони погодили наступне:
"Ми, Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина", в особі Представника Ленчака Василя Володимировича, який діє на підставі Довіреності № 9 від 16.01.13 (надалі Позивач) та Приватне підприємство "Агросоюз - Захід", в особі Представника Рибака Михайла Михайловича, який діє на підставі Довіреності № б/н від 26.11.13 (надалі Відповідач), які є сторонами провадження у господарській справі № 914/4208/13, порушеного Господарським судом Львівської області ухвалою від 11.11.13, домовились про укладення Мирової угоди на наступних умовах.
1. Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем на момент укладення цієї Мирової угоди становить 18 242,48 (вісімнадцять тисяч двісті сорок дві гривні сорок вісім копійок) грн.
2. Відповідач гарантує 02.02.14р. погасити перед Позивачем заборгованість, яка складає 18 242,48 (вісімнадцять тисяч двісті сорок дві гривні сорок вісім копійок) грн.
3. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди.
4. Позивач і Відповідач домовилися, що судові витрати в господарській справі № 914/4208/13, які складаються із судового збору та становлять 1 720,50 (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) грн., покладаються на Позивача.
5. Позивач і Відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.
6. Позивач та Відповідач заявляють, що наслідки визнання мирової угоди, передбачені статтями 78 та 80 Господарського процесуального кодексу України, їм роз'яснені і зрозумілі.
7. Дана мирова угода укладена в трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу.
8. Угода набирає чинності з моменту її підписання Позивачем та Відповідачем.".
Ухвала господарського суду від 22.12.2013 р. у справі № 914/4208/13 сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.
На момент розгляду справи в суді, умови передбачені даною мировою угодою, відповідачем не виконані.
13 лютого 2014 року Позивачем на правах Стягувача, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», було надіслано до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області заяву № 28 від 13.02.2014 р. про прийняття до виконання ухвали господарського суду Львівської області № 914/4208/13 про затвердження мирової угоди від 23.12.2013 р. та відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеної ухвали.
04.04.2014 р. Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Львівській області надіслало Позивачу Лист № С-132 від 24.03.2014 р. про направлення до виконання за належністю у Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського управління юстиції ухвалу № 914/4208/13 від 23.12.2013 р.
08.04.2014 р. Позивачем було отримано Постанову № 42886852 від 08.04.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі ч. 1. п. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», дана стаття передбачає, що у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Наведене стало підставою звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Положеннями статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмови від позову, визнання відповідачем позову, порядок і умови укладення між сторонами мирової угоди та її затвердження судом.
В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.
Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди. (Постанова пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
В силу вимог статті 11 Цивільного кодексу України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на вище викладене, мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст. 629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникло неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов: якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як встановлено судом, ухвала господарського суду Львівської області від 23.12.2013 р. у справі № 914/4208/13 всіх даних, визначених вищенаведеною правовою нормою, не містить.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не прийнято жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань по мировій угоді.
Позивач звернувся до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області із заявою № 28 від 13.02.2014 р. про прийняття до виконання ухвали господарського суду Львівської області № 914/4208/13 про затвердження мирової угоди від 23.12.2013 р. та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної ухвали.
04.04.2014 р. Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Львівській області надіслало Позивачу Лист № С-132 від 24.03.2014 р. про направлення до виконання за належністю у Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського управління юстиції ухвалу № 914/4208/13 від 23.12.2013 р.
Однак, Постановою № 42886852 від 08.04.2014 р. державного виконавця Франківського відділення державної виконавчої служби Львівського управління юстиції відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Львівської області у справі № 914/4208/13 від 23.12.2013 р. з мотивів невідповідності виконавчого документа ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи те, що Приватне підприємство «Агросоюз - Захід» від виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, відмовився, чим порушив права позивача, то останній звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконання мирової угоди, тобто з вимогою про спонукання до виконання шляхом примусового стягнення суми заборгованості.
За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який у розумінні ч. 2 п. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк семи днів з моменту винесення постанови та вказує на те, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання рішення.
Отже, до компетенції державного виконавця відноситься з'ясування відповідності виконавчого документа ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до правової позиції ВГСУ, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; - якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.
В матеріалах справи наявна копія постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження з мотивів невідповідності виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 43 ГПК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволення.
Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 17, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4-5, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 78, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд , -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Спонукати Приватне підприємство «Агросоюз-Захід» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, код ЄДРПОУ 33252578) виконати умови мирової угоди укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Христина» (47501, м. Львів, вул. Замость, 4, код ЄДРПОУ 14049168) від 23.12.2013 року шляхом стягнення коштів у розмірі 18 242,48 грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Агросоюз-Захід» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, код ЄДРПОУ 33252578) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Христина» (47501, м. Львів, вул. Замость, 4, код ЄДРПОУ 14049168) - 1 827,00 грн. судового збору.
4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.06.2014 року.
Суддя Березяк Н.Є.