10.06.2014 року Справа № 904/6013/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),
суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.
секретар судового засідання: Малик О.С.
представники сторін:
від позивача : Лелеко В.В. представник, довіреність №315/1001 від 16.07.13;
від відповідача : Лутцев Є.В. представник, довіреність №8 від 10.01.14;
від відповідача : Мурашкін С.В. представник довіреність №41 від 26.05.14.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 року у справі № 904/6013/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі Криворізьких міських електричних мереж, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 37 511,30 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 року у справі № 904/6013/13 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 37 511, 30 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720, 50 грн.
На виконання рішення видано наказ.
Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №23 про постачання електричної енергії від 01.02.2002 року в частині своєчасної та повної оплати за реактивну електроенергію за період з 01.08.2010 року по 01.01.2011 року, порушенням вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику", наявністю заборгованості в розмірі 37 511,30 грн.
Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що господарським судом жодним чином не досліджено та не прийнято до уваги той факт, що розрахунок ціни позову, як було зазначено в відзиві на позовну заяву, зроблений позивачем невірно, оскільки до суми 37 511,30 грн., значеної у позовній заяві як залишок несплаченої реактивної електроенергії за серпень - грудень 2010 року позивач включив суму, виставлену до сплати згідно рахунків за квітень - липень 2010 року, а саме, до суми, нарахованої у серпні 2010 року позивачем включено розмір нарахувань за генерацію, нараховану у загальній сумі рахунків позивача за реактивну електричну енергію за квітень - серпень.
Скаржник вважає, що саме позивачем, а не відповідачем, було порушено умови п. 4.3 Договору про постачання електричної енергії №23 від 01.02.2002 pоку, в якому, зокрема, передбачено, що порядок розрахунку платежів за перетоки реактивної електроенергії, наведений у додатку 9а договору. За змістом вказаного додатку обсяг перетоків, за яким споживач здійснює економічну компенсацію втрат енергопостачальника, встановлюється з урахуванням обсягів перетоків реактивної електроенергії субспоживачів, але за винятком перетоків, що пов'язані з передачею електроенергії до мереж енергопостачальника. Тобто, у разі наявності у споживача транзитних технологічних електричних мереж, через які здійснюється передача електричної енергії до мереж постачальника, обсяги споживання реактивної електричної енергії споживача визначаються як різниця між обсягами надходження електроенергії в технологічні електричні мережі споживача та обсягами віддачі електроенергії в мережу електропередавальної організації.
Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника. Вважає рішення обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального права. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін в силу наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (позивач) та Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (відповідач) 01.02.2002 року укладено договір № 23 про постачання електричної енергії ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" для споживачів Дніпропетровської області (далі - Договір).
Відповідно до п.11.4 Договору на час розгляду спору цей договір є дійсним.
Крім Договору, відносини сторін врегульовано Правилами користування електричною енергією (далі Правила), затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28, дія яких поширюється на всіх юридичних осіб.
Підпункт 8. ч.1 п. 10.2. Правил встановлює обов'язок Споживача електричної енергії здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.
Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що Споживач здійснює економічну компенсацію втрат Енергопостачальника, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, шляхом платежів на поточний рахунок Енергопостачальника протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури Енергопостачальника.
Порядок розрахунків компенсації втрат Енергопостачальника через перетоки реактивної електроенергії встановлений Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 року №19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 року за №93/6381.
При розгляді апеляційної скарги було встановлено, що з 01.08.2010 року по 01.01.2011року позивач нарахував відповідачу компенсацію за перетікання реактивної електроенергії в розмірі 197 695,17 грн., що підтверджується рахунками № 23/8/1 від 31.08.2010 року на суму 40 955,45 грн., № 23/9/1 від 06.10.2010 року на суму 43 600, 37 грн., № 23/10/1 від 04.11.2010 року на суму 44 011, 90 грн. та № 23/12/1 від 10.01.2011року на суму 28 592, 69 грн. ( том 1 а.с. 15, 17, 19, 21).
Відповідач нараховану суму сплатив частково, про що не заперечує. Однак вважає, що нарахування проведено неправомірно.
Спростовуючи доводи відповідача, господарський суд надав належну оцінку порядку нарахування, вірно зазначив нормативну базу, застосовану відповідачем, та дійшов вірного висновку про необґрунтованість поданих Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" заперечень щодо позову.
Колегія суддів вважає за необхідне на доводи апеляційної скарги зазначити наступне:
Відповідно до п. 3.5 Правил у разі виникнення зустрічного перетікання електричної енергії між електричними мережами споживача та електропередавальної організації розрахункові засоби обліку електричної енергії мають забезпечувати облік активної та реактивної електричної енергії в обох напрямках.
Згідно п. 6.25 Правил у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами такого засобу обліку, приводиться до відповідної межі балансової належності електромереж, а саме, втрати електричної енергії на ділянці мережі від точки обліку до точки вимірювання відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.
Порядок визначення (розрахунковим шляхом) технологічних втрат електричної енергії в мережах на ділянці від місця встановлення розрахункових засобів обліку до межі балансової належності зазначається в договорі.
Пунктом 6.26. Правил встановлено, що величина технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача, що пов'язані з передачею електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання, визначаються цим споживачем або за домовленістю електропередавальною організацією розрахунковим шляхом відповідно до однолінійної схеми електропостачання.
Погоджений електропередавальною організацією порядок розрахунків цієї величини та її значення зазначається у відповідних договорах.
У відповідності до п. 6.27. Правил розрахунок обсягу технологічних втрат електричної енергії в мережах споживача (основного споживача) здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.
У разі встановлення розрахункових засобів обліку реактивної електричної енергії не на межі розподілу балансової належності електромереж обсяги перетікання реактивної електричної енергії коригуються відповідно до методичних рекомендацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.
Пунктом 6.33 Правил встановлено, що величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.
Колегією суддів встановлено, що відповідач вважав проведене позивачем нарахування заборгованості частково поза межами строку позовної давності.
Однак таке заперечення є безпідставним з огляду на наступне:
Так, по нарахуванню за серпень 2010 року в розмірі 40 955, 45 грн. відповідачем сплачено 22 872,61 грн. Залишок заборгованості становить 18 082,84 грн.
Аналогічно за інші місяці:
- за вересень 2010 року нараховано 43 600,37 грн., сплачено 35 138,70 грн., залишок становить 8 461,67 грн.
- за жовтень 2010 року нараховано - 44011,90грн., сплачено 40000,00 грн., залишок становить 4011,90грн.
- за листопад 2010 року нараховано - 40534,76грн., сплачено 40534,76грн., залишок становить 0,00 грн.
- за грудень 2010 року нараховано - 28592,69грн., сплачено 21637,80грн.,
залишок становить 6954,89грн.
В ході судового розгляду в першій інстанції, між сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків щодо суми позову, відповідно до якого відповідачем зазначено, що станом на 19.08.2013 року заборгованість відсутня.
Також із акту звірки вбачається, що відповідачем визнано часткові нарахування, які ним повністю сплачені (виключно за даними відповідача).
Таким чином, основними розбіжностями між позивачем та відповідачем є:
- розбіжності в нарахуванні (частково невизнані відповідачем):
- розбіжності в оплаті.
Зі змісту акту звірки, аналізу виставлених позивачем рахунків та їх розшифрування, а також із відзиву на позов та апеляційної скарги чітко вбачається про не погодження відповідачем із нарахуванням генерації реактивної електроенергії по КНС №56, що становить виключно ті суми, що є розбіжностями в нарахуваннях.
В обґрунтування власної позиції відповідач зазначає, що нарахування обсягу генерації реактивної електроенергії по КНС №56 має визначатись як різниця між обсягом "на вводі" та обсягом генерації реактивної електроенергії "на виході" та зазначає, що позивач не здійснює зазначене віднімання.
П.п. 3.2, 3.3 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, встановлює, що контроль фактичного споживання реактивної електроенергії може здійснюватись традиційними лічильниками або лічильниками зонного обліку. В умовах можливості виникнення зустрічних перетікань реактивної потужності з мережі споживача в мережу електропередавальної організації (генерація реактивної енергії) на межі розділу зазначених мереж необхідно мати окремий облік споживання і генерації реактивної електроенергії.
Пп. 2 ч. 1 п. 5.5 Методики також визначає, що якщо електропередавальна організація здійснює розрахунки за перетікання реактивної енергії з основним споживачем, ураховуючи перетікання субспоживача, то за відсутності приладів обліку у субспоживача, а також в умовах їх наявності у субспоживача, але у разі їх відсутності в основного споживача, використовуються передбачені у пункті 4.1 Методики розрахункові значення споживання та генерації реактивної електроенергії, але плата основного споживача визначається без віднімання перетікань субспоживача.
Пункт 4.1 Методики визначає порядок визначення величин споживання реактивної електроенергії та її генерації за умови відсутності приладів обліку. У даному випадку прилад обліку наявний і обліковує розмір спожитої та генерації реактивної електроенергії. Даний прилад обліку встановлений "на вводі", а отже керуючись п.п. 3.2, 3.3. Методики його покази мають бути враховані.
Оскільки прилад обліку у основного споживача, що може облікувати споживання та генерацію реактивної електроенергії субспоживачів відповідача відсутній, загальний обсяг плати визначається без віднімання, а виключно за показами приладу обліку, що "на вводі". Обсяг генерації реактивної електроенергії, яка підлягає сплаті відповідачем визначався позивачем на підставі актів про відпуск електроенергії за показами лічильників №334362, 337293 LXQM-321/02-534.
Обов'язок щодо встановлення приладів, що обліковують споживання субспоживачів покладено виключно на основного споживача. Пункт 3.26 ПКЕ передбачає, що у разі, якщо до технологічних мереж основного споживача приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання, власників мереж тощо, розрахунковий облік має бути організований основним споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків.
Не погоджуючись із позовом, відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що сплатив в повному обсязі весь обсяг нарахувань за спірний період за виключенням нарахувань по КНС 56. Також відповідач зазначає, що до розрахунку позивача позовної суми за серпень 2010 року позивач включив нарахування по КНС 56 за квітень-липень 2010 року, чим начеб - то пропустив строк позовної давності.
Ці твердження є помилковими, оскільки при зарахуванні платежів відповідач зазначав не конкретний місяць, а період за декілька місяців, що було підставою для позивача зараховувати вказані платежі в якості погашення найдавнішого періоду заборгованості у проміжку вказаного призначення.
Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості знаходиться в межах строку позовної давності, позиція позивача є обґрунтованою, а доводи оскаржуваного судового рішення відповідачем не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 року у справі № 904/6013/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М.Білецька
Суддя: І.В. Тищик
Підписано в повному обсязі 19.06.2014 року.