ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9863/14 12.06.14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київхліб"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ворлд Фуд»
про стягнення заборгованості
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Наумкіна Л.М. (дов.№б/н від 20.03.2014)
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Київхліб" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ворлд Фуд» про стягнення заборгованості.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором поставки, за останнім утворилась заборгованість за період з 20.12.2013 по 20.01.2014 у розмірі 12608,94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києві від 23.05.2014 порушено провадження у справі №910/9863/14 та призначено її до розгляду на 12.06.2014 року.
12.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли заява про уточнення суми позовної заяви та клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.06.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та підтримав позов у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень, а саме просив стягнути з відповідача суму заборгованості за спірний період з 20.12.2013 по 20.01.2014 у розмірі 8434,38 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.05.2014 не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення, однак відповідач не скористався наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
06.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Київхліб" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ворлд Фуд» (покупець) укладено Договір №Д-06/09/13-27-ЗБ поставки хлібобулочних виробів (далі - Договір).
Відповідно до умов п.1.1 вказаного вище Договору, постачальник зобов'язується поставляти на умовах даного договору хліб, хлібобулочні вироби (далі - товар), у відповідності з поданим покупцем замовленням, а покупець зобов'язаний приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість постачальнику.
Пункт 2.1.1 Договору встановлює, що асортимент та кількість товару визначається у замовленні покупця та підтверджується у товарно-транспортній накладній.
Умовами п.1.3 Договору передбачено, що право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 №153.
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу за період з 10.09.2013 по 20.01.2014 товару на загальну суму 50695,08 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період, наявними у матеріалах справи.
Пунктами 3.4 та 3.5 Договору сторони погодили, що розрахунки за товар проводяться в національній валюті України шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника на умові попередньої оплати не пізніше дати, що передує поставці. Датою оплати по даному Договору вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Як вбачається із банківських виписок про рух коштів на поточному рахунку позивача від 13.09.2013 по 09.01.2014, які долучені до матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання за Договором частково, а саме здійснив оплату отриманих товарів у сумі 42260,70 грн., у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 8434,38 грн.
Під час здійснення розгляду спору у суді, позивач надав заяву про уточнення суми позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача за спірний період з 20.12.2013 по 20.01.2014 заборгованість у сумі 8434,38 грн.
Як передбачено пунктом 3.8 Договору, між сторонами складається акт звірки взаєморозрахунків станом на кінець кожного кварталу, або за вимогою однієї із сторін. У випадку, якщо покупець отримав акт звірки і впродовж 15 календарних днів не надав письмової відповіді, акт звірки вважається погодженим.
Із матеріалів справи вбачається, що 15.04.2014 позивач звернувся до відповідача із листом №П-05157-3, до якого надав два примірника акту звірки взаєморозрахунків від 14.04.2014 та просив підписати вказані акти і повернути один екземпляр позивачу. У даному листі позивач також зауважив, посилаючись на пункт 3.8 Договору поставки, що у разі не повернення акту або не надання відповіді, акт звірки вважається погодженим.
Враховуючи порушення відповідачем виконання прийнятих за Договором зобов'язань по оплаті поставленого товару, позивач 15.04.2014 також направив відповідачу вимогу №П-05/56-3 із проханням здійснити погашення заборгованості у сумі 12608,94 грн. у 7-денний строк, з моменту отримання даної вимоги, в протилежному випадку позивач звернеться із позовом до суду.
Оскільки, відповідачем залишено поза увагою дії позивача для досудового врегулювання спору, а саме не погашено наявну перед позивачем заборгованість та не підписано акт звірки взаєморозрахунків, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Під час розгляду спору у суді, позивач додатково направляв 05.06.2014 відповідачу лист №П-05/91-17 із актом звірки взаєморозрахунків, проте відповіді або коштів станом на момент розгляду спору у суді так і не отримав.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 06.09.2013 між сторонами укладено договір поставки № Д-06/09/13-27-ЗБ, згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору. Асортимент та кількість товару визначається у замовленні покупця та підтверджується у товарно-транспортній накладній (п.2.1.1 Договору).
Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 3.4 та 3.5 Договору поставки сторони погодили, що розрахунки за товар проводяться на умові попередньої оплати не пізніше дати, що передує поставці. Датою оплати по даному Договору вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу за період з 10.09.2013 по 20.01.2014 товару на загальну суму 50695,08 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період.
Проте відповідач у порушення прийнятих за Договором зобов'язань, здійснив оплату отриманих товарів частково, а саме у сумі 42260,70 грн., у зв'язку із чим за ним утворилась за спірний період з 20.12.2013 по 20.01.2014 заборгованість у розмірі 8434,38 грн.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Публічного акціонерного товариства "Київхліб" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ворлд Фуд» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ворлд Фуд» (01004, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.34/2, ідентифікаційний код 36148981) на користь Публічного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м.Київ, вул.Межигірська, буд.83, ідентифікаційний код 00381574) 8434 (вісім тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 38 копійок суми боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.06.2014 року.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 17.06.2014 року
Суддя К.В. Полякова