16 червня 2014 р. Справа № 903/972/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум Галичина"
до відповідача 1: Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до відповідача 2: Мале приватне підприємство "ВК Імпекс"
про стягнення 1 889 395,81 грн. та солідарно 5000 грн.
Суддя Костюк С. В.
від позивача: Олексюк В.В., дов.№245 від 30.12.2013 року
від відповідача 1: Богдан А.Ю., дов.№15-1/40 від 24.02.2014 року
від відповідача 2: н/з
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.
Суть: Позивач ставить вимогу стягнути з ДП "Одеський облавтодор" 1 884 395,81 грн., з них 1 077 414,57 грн. заборгованості, 103 431,80 грн. відсотків річних, 102 354,38 грн. інфляційних по договору постачання №356/1 від 26.05.2009 року; 354 698,43 грн. заборгованості, 96 842,92 грн. відсотків річних, 154 653,71 грн. інфляційних по договору поставки №882/2 від 15.10.2008 року, по договору поруки солідарно з МПП "ВК Імпекс" 5000 грн.
Обгрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що по договору постачання від 26.05.2009 року позивач зобов'язався поставити, а отримувач-платник (ДП "Одеський облавтодор") прийняти та оплатити в порядку та на умовах договору бітуми нафтові дорожні в'язні БНД 60/90; БНД 90/130, в подальшому названі "товар". По даному договору в період з травня 2009 року по квітень 2010 року поставлено товару на загальну суму 11 632 636,50 грн.
Згідно п.2.6 договору передбачена також оплата транспортних витрат, яка становить 198 042,57 грн. згідно актів приймання-передачі наданих послуг.
Згідно п.6.1 оплата товару проводиться в термін не пізніше 30 банківських днів з дати поставки, а транспортні витрати-протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку (п.6.3 договору). Згідно виписки із банківського рахунку позивача оплата товару та послуг проведена на суму 10 753 264,50 грн., заборгованість становить 1 077 414,57 грн., на яку у квітні 2011 року була направлена претензія №17; у відповіді на претензію позивач зобов'язався погасити заборгованість при надходженні у травні 2011 року коштів для проведення розрахунків. Інфляційні в сумі 102354,38 грн. та відсотки річних в сумі 103431,80 грн. нараховано на заборгованість згідно ст.625 ЦК України (додаток №1 до позовної заяви).
Також вказує, що 15.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №882/2, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити світлі нафтопродукти-дизельне паливо та бензин А76/80. На виконання даного договору було поставлено товару (нафтопродуктів) на загальну суму 26 830 397,10 грн. Оплата товару згідно п.6.2 протягом 30 днів з дати виставлення рахунку-фактури.
Оплата отриманих нафтопродуктів відповідачем проведена на суму 26 475 698,67 грн., тому у квітні 2011 року позивач направив претензію на оплату заборгованості в сумі 434698,43 грн., яку відповідач визнав та зобов'язався погасити при надходженні коштів для проведення розрахунків у травні 2011 року. На момент звернення з позовом до суду заборгованість по оплаті нафтопродуктів складає 354 698,43 грн., на яку згідно ч.2 ст.625 ЦК України нараховано інфляційні в сумі 162 102,38 грн. та відсотки річних в сумі 96 842,92 грн.
Згідно договору поруки від 11.01.2010 року №11/1 МП "ВК Імпекс" (Поручитель за договором) зобов'язався солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника - ДП "Одеський облавтодор" згідно договору про постачання від 26.05.2009 року №356/1 та договору поставки №882/2 від 15.10.2008 року з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами існуючими на момент укладення договорів, так і тими, що виникають на їх підставі в майбутньому. Сума по договору поруки становить 5000 грн., яку позивач просить стягнути солідарно. В зв'язку з несвоєчасною оплатою ДП "Одеський облавтодор" отриманого товару поручителю було направлено претензію про оплату заборгованості, однак зазначений зобов'язань по оплаті не виконав. При нормативному обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідач-ДП "Одеський облавтодор" (відповідач-1) у відзиві на позов №15-1/1449 від 02.10.2013 року вимоги позивача повністю заперечує з тих підстав, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження поставки товару за договором 882/2 від 15.10.2008 року, строк дії якого закінчився ще 31.12.2009 року, тому поставки по даному договору у 2010 році не могли здійснюватись. При цьому заявив клопотання витребувати у позивача первинні документи, що підтверджують поставку товару по договору №882/2 від 15.10.2009 року.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором 356/1 від 26.05.2009 року, в підтвердження якої надано акти приймання-передачі від 18.03.2010 року, 20.03.2010 року, 22.03.2010 року, 15.04.2010 року, 16.04.2010 року, 19.04.2010 року, то умовами зазначеного договору (п.6.1) передбачена оплата товару протягом 30 банківських днів із дати постачання товару.
Враховуючи зазначений строк оплати позивачем пропущено строк позовної давності, тому відповідач заявляє про його застосування.
Також у відзиві заперечує твердження позивача, що лист від 20.04.2011 року №15-1/608 є відповіддю на претензію №17 від 07.04.2011 року, оскільки у відповіді не має жодного посилання на договір або акти приймання-передачі.
Вказує, що до позову не додано доказів отримання товару уповноваженою особою (довіреностей) відповідача, при цьому посилається на Інструкцію №99 від 16.05.1996 року. Також зазначає, що акти приймання-передачі товару, на які посилається позивач, не є первинними документами, оскільки в них відсутні ціна та загальна вартість товару, позивачем також не надано специфікацій до договору №356/1 від 26.05.2009 року.
Водночас згідно п.2.1,2.2 договору ціна на товар вказується в специфікації, яка складається та погоджується на кожну партію товару та є невідємною частиною договору.
Щодо вимоги про відшкодування транспортних витрат, зазначає що дані витрати згідно п.6.2,6.3 договору №356/1 від 26.05.2009 року повинні підтверджуватись даними зазначеними в товарно-транспортних накладних і оплачуватись протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку. Однак ні ТТН, ні рахунків на оплату позивачем не надано. У відзиві просить витребувати первинні документи, що підтверджують факт поставки товарів по договорах №882/2 від 15.10.2008 року та 356/1 від 26.05.2009 року, а саме ТТН, з.д. накладні, рахунки-фактури, специфікації,тощо; та застосувати позовну давність до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.
В запереченні №579 від 16.04.2014 року представник відповідача вказує, що договори поставки від 26.05.2009 року та 15.10.2008 року є неукладеними, оскільки не відповідають вимогам ч.1 ст.265 та ч.2 ст.267 ГК України, в них не узгоджено строків поставки продукції, ціни товару, графіків поставки. Термін дії договору №882/2 від 15.10.2008 року закінчився 31.12.2009 року, тому поставку в січні 2010 року не можна рахувати згідно даного договору.
Також аналогічно по договору від 26.05.2009 року термін дії якого закінчився 31.12.2009 року, а поставка відбувалась в січні-квітні 2010 року, додаткова угода №7 від 25.12.2009 року про продовження його дії до 01.04.2010 року є нікчемною оскільки суперечить закону. З врахуванням зазначеною в запереченні просить відмовити в позові.
З матеріалів справи вбачається, що позов до суду подано 20.09.2013 року та призначено до розгляду на 09.10.2013 року, ухвалою від 09.10.2013 року було зупинено провадження у справі до вирішення справи про визнання недійсним договору поруки (а.с.138-139). Ухвалою від 03.02.2014 року поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.02.2014 року, ухвалою від 12.02.2014 року із врахуванням ухвали про виправлення описки від 13.02.2014 року відкладено розгляд справи на 27.02.2014 року, ухвалою від 27.02.2014 року відкладено розгляд справи на 19.03.2014 року, а ухвалою від 19.03.2014 року продовжено строк вирішення спору до 18.04.2014 року та відкладено розгляд справи на 16.04.2014 року.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 15.04.2014 року здійснено повторний автоматичний перерозподіл справи в зв'язку з перебуванням судді Кравчука В.О. на лікарняномуз 15.04.2014 року. При авто-перерозподілі справу передано на розгляд судді Костюк С.В.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено до стягнення з відповідача - ДП "Одеський облавтодор" заборгованість в сумі 1889395,81 грн. по двох договорах поставки, а також солідарно з МПП "ВК Імпекс" 5000 грн. по договору поруки.
З матеріалів справи слідує, що договір про постачання №356/1 від 26.05.2009 року було укладено між ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Замовник по договору), ТзОВ ТД "Континіум-Галичина" (Постачальник по договору) та ДП "Одеський облавтодор" (Отримувач-платник по договору) (а.с.19-25).
Згідно п.1.1 даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Отримувач-платник прийняти та оплатити відповідно до проведеної Замовником процедури закупівлі згідно Положення "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в порядку та на умовах, визначених цим договором, бітуми нафтові дорожні в'язкі БНД 60/90; БНД 90/130, названі у подальшому "Товар".
По п.1.2 загальна кількість товару становить : БНД 60/90 -2 500 тн.; БНД 90/130 -1200 тн.
По п.1.4 загальна кількість товару, що підлягає постачанню за договором, складає суму поставленого товару зазначену в додатках до договору, за весь час договірних відносин.
Згідно п.2.1 ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в гривнях і вказується у специфікації до цього договору.
Пунктом 2.2 визначено, що специфікація до договору складається та погоджується сторонами на кожну місячну партію (поставку) товару окремо, у вигляді додатка, що є невідємною частиною договору. На вимогу суду позивачем представлено специфікації до договору та рахунки-фактури на оплату.
В пункті 2.5 вказано, що сторони планують за цим договором поставити та здійснити розрахунок за товар на загальну суму 13 246 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 207 666,66 грн., а також за транспортні витрати при перевезенні автомобільним транспортом з розрахунку 0,70 грн. на 1т/км., з ПДВ.
Умови і терміни постачання товару визначені розділом 3 договору.
Так, згідно п.3.1 постачальник здійснює поставку товару за замовленням Отримувача-платника залізничним транспортом (рухомий склад обладнаний термооболонкою) , а також за домовленістю сторін, автотранспортом, на адресу станції (місця) призначення Отримувача-платника, яка зазначається в заявці.
По п.3.2 Отримувач-платник сплачує витрати на доставку товару, згідно товаро-транспортних накладних з розрахунком вартості 1 т/км (для автотранспорту).
Згідно п.3.7 поставка товару підтверджується двохстороннім актом прийому-передачі між постачальником та отримувачем-платником, який підписується протягом 2 банківських днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником наступних документів: рахунку-фактури на поставлений товар; копії залізничної (товаротранспортної накладної); копії паспорту якості товару; документу, який підтверджує сертифікацію товару Держстандартом України.
Пунктом 3.8 вважається, що постачальник виконав своє зобов'язання щодо поставки товару з моменту передачі його в розпорядження Отримувача-платника на станції (місці) призначення.
Згідно п.6.1 Отримувач-платник здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами Постачальника в термін не пізніше ніж 30 банківських днів із дати постачання.
По п.11.1 строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2009 року.
Додатковими угодами №1-6 до договору №356/1 від 26.05.2009 сторони вносили зміни в п.2.4 щодо вартості товару (а.с.26-30), а додатковими угодами №7 від 25.12.2009 року та 29.03.2010 року продовжили дію договору відповідно до 01.04.2010 року та 01.06.2010 року (а.с.31-33).
По договору постачання №356/1 від 26.05.2009 року позивач просить стягнути 1 283 200,75 грн., з них 1 077 414,57 грн. заборгованості за товар, 102 354,38 грн. інфляційних та 103 431,80 грн. відсотків річних нарахованих за період з 01.07.2010 року по 10.09.2013 року.
В підтвердження факту поставки бітуму по договору №356/1 від 26.05.2009 року долучає копії актів приймання-передачі (а.с.47-55,183-198,212-232), в яких вказано дату отримання, вид палива, кількість в тонах, в актах прийому-передачі нафтопродуктів від 01.06.,06.06.,14.06.,15.06,19.06.,21.06.,22.06.,23.06.,27.06.2009 року вказано найменування товару, пункт призначення, номер з.д. цистерни, кількість, ціна, сума товару (а.с.199-211). В підтвердження транспортних витрат по даному договору на суму 198 042,57 грн. долучає копії актів приймання-передачі від 15.04.,19.04.2010 року (а.с.56-58), 26.05., 30.05.2009 року, 01.06.,06.06.,14.06.2009 року (а.с.233-250) від 15.06., 19.06.,21.06.,22.06.,27.06.2009 року, 24.09.,25.09.,27.09.2009 року, 15.10.,20.10.,21.10.2009 року, 09.12.2009 року,18.03.,20.03.,22.03.2010 року, 15.04.,19.04.2010 року (а.с.1-23 т.2).
Дані акти підписані постачальником та отримувачем-платником.
В підтвердження оплати товару по даному договору представив платіжні доручення, в яких зроблено посилання на договір №356/1 (а.с.88-103).
Договір поставки за №882/2 від 15.10.2008 року, по якому позивач також просить стягнути заборгованість, укладений між ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Замовник), ТзОВ ТД "Континіум-Галичина" (Постачальник) та ДП "Одеський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (Отримувач-платник) (а.с.42-46), строк дії договору до 31.12.2009 (п.11.1). Додатковою угодою від 24.12.2009 року продовжено дію договору до 31.12.2010 року (а.с.171-172).
Згідно п.1.1 даного договору Постачальник зобов'язався згідно заявок Замовника передати у власність отримувача-платника, а останній прийняти і оплатити світлі нафтопродукти, а саме дизельне пальне та бензин А-76/80, загальною кількістю : дизельне пальне - 3600т., бензин А-76/80 -1200т.
Згідно п.2.1 договору ціна за одиницю товару встановлюється за домовленістю сторін на кожну окрему партію товару, з урахуванням ринкових цін, умов поставки, термінів розрахунків і фіксується в додаткових угодах до договору.
Пунктом 3.1 визначено, що на поставку кожної партії товару Замовник надає Постачальнику заявку. У заявці вказується: найменування товару, кількість товару, строк поставки даної партії товару, умови поставки згідно умов ІНКОТЕРМС 2000, строк оплати за поставлений товар.
Згідно п.5.2 факт приймання-передачі товару підтверджується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками Постачальника та Отримувача-платника або належним чином оформленими товаро-транспортними документами.
По пункту 6.1 оплата поставленого товару здійснюється Отримувачем-платником на підставі рахунку-фактури, який йому надається Постачальником, на кожну окрему партію товару після підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі товару та/або товаро-транспортних документів.
Згідно п.6.2 Отримувач-платник оплачує Постачальнику виставлений рахунок-фактуру шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 30 днів з дати його виставлення, якщо інше не передбачено Додатковими угодами до договору.
Тобто, умовами договору сторони чітко передбачили перелік первинних документів, що підтверджують поставку товару, транспортні витрати та підставу їх оплати.
В підтвердження факту поставки товару по даному договору позивачем долучено копії актів приймання-передачі від 05.08.(два), 06.08.(два), 10.08.2010 року (два) (а.с.165-170).
В підтвердження факту оплати за товар по даному договору долучено платіжні доручення, в яких призначення платежу вказано договір №882/2 від 15.10.2008 року (а.с.104-123 т.1).
В актах звірки взаєморозрахунків, які підписані зі сторони ТзОВ ТД "Континіум-Галичина" ОСОБА_3, зі сторони ДП "Одеський облавтодор" ОСОБА_4 вказано сальдо на користь позивача 1 077 414,57 грн. та 354 698.43 грн. (а.с.161-163).
В підтвердження вимоги щодо солідарного стягнення коштів в сумі 5000 грн. з МПП "ВК Імпекс" (Поручитель) долучає договір поруки №11/1 від 11.01.2010 року та вимогу №198 від 19.08.2013 року (а.с.65-66).
За даним договором Поручитель зобов'язався перед Кредитором (позивачем) солідарно відповідати за виконання зобов'язань Боржника - ДП "Одеський облавтодор" по договорах поставки №356/1 від 26.05.2009 року та №882/2 від 15.10.2008 року в сумі 5000 грн.
Згідно розрахунку позивача долученого до пояснення №1606 від 16.06.2014 року сума заборгованості по договору від 25.06.2009 року №356/1 складає 1 077 414,57 грн., відсотків річних за період прострочки з 01.07.2010 року по 01.07.2013 року 97 055,87 грн., сума інфляційних 112 156,30 грн., всього 1 286 626,74 грн. Водночас, в даному поясненні позивач підтримує вимогу в сумі зазначеній в позові, а саме 1 984 395,81 грн., з них по договору №356/1 від 26.05.2009 року - 1 077 414,57 грн. заборгованості, 97 055,87 грн. відсотків річних, 108 730,31 грн. інфляційних; по договору №882/2 від 15.10.2008 року - 349 698,43 грн. заборгованості, 96 842,92 грн. відсотків річних, 154 653,71 грн. інфляційних, а також солідарно з МПП «ВК Імпекс» 5000 грн. по договору поруки.
Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.
В даному випадку між позивачем та відповідачем склалися відносини, що випливають з договорів поставки.
Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).
За умовами договорів поставки (п.5.2 договору від 15.10.2008 року та п.3.7 договору від 26.05.2009 року) доказом поставки товару та транспортних витрат є акти прийому-передачі, які підписані позивачем та відповідачем і фактично підтверджують факт поставки товару по договору №882/2 на суму 26 830 397,10 грн., по договору №356/1 на суму 11 632 636,50 грн. та транспортні послуги на суму 198 042,57 грн.
Суд вважає, що неподача позивачем залізничних (ТТН), копій паспортів якості товару не спростовує факту поставки, оскільки за умовами договорів зазначені документи були надані постачальником при оформленні актів прийому-передачі товару.
За умовами договорів (п.п.6.1,6.2) у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати товару протягом 30 банківських днів з моменту постачання та з дати виставлення рахунку-фактури.
По договору №882/2 від 15.10.2008 року відповідачем товар оплачено частково, що підтверджується платіжними дорученнями в яких зроблено посилання на даний договір (а.с.104-123), заборгованість по даному договору складає 354 698,43 грн., яка підтверджена актами звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2012 року та 30.11.2012 року підписаними позивачем та відповідачем (а.с.163-164).
Оплата товару по договору №356/1 від 26.05.2009 року відповідачем проведена також частково, що підтверджується платіжними дорученнями, в яких призначення платежу вищезазначений договір (а.с.88-103 т.1), заборгованість по даному договору станом на 30.06.2012 року та 30.11.2012 року складає 1 077 414,57 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків (а.с.161-162 т.1).
З врахуванням зазначеного вимога позивача про стягнення заборгованості по даних договорах в сумі 354 698,43 грн. та 1 077 414,57 грн. ґрунтується на належних доказах та нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Твердження відповідача в заперечені на позов, що договори поставки є неукладеними, нікчемними, оскільки не відповідають вимогам ч.1 ст.265 та ч.2 ст.267 ГК України та закінченням строків їх дії, суд вважає безпідставним, оскільки сторони своїми діями схвалили виконання даних договорів.
Зокрема, матеріалами справи підтверджено факт поставки товару та його оплата з посиланням на зазначені договори, додатковими договорами сторони продовжили їх дію до 01.04.2010 року та 01.06.2010 року, а тому поставка товару відбулася саме по договорах №356/1 від 26.05.2009 року №882/2 від 15.10.2008 року.
Заява відповідача про застосування строку позовної давності до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина 3 статті 264 ЦК України).
Як слідує з матеріалів справи, договори поставки з врахуванням додаткових угод, діяли відповідно до 01.04.2010 року та 01.06.2010 року, в межах даних строків і проводилась поставка товару.
Водночас п.11.1 договорів передбачалось, що дані договори діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Станом на 30.06.2012 року та 30.11.2012 року сторони підписали акти взаємозвірки розрахунків, по яких підтвердили заборгованість на користь позивача в сумі 354 698,43 грн. та 1 077 414,57 грн.
А тому з врахуванням в сукупності всіх вчинених сторонами дій по договорах поставки №882/2 та 365/1 ,а саме поставки, оплати товару, направлення претензій та визнання їх відповідачем, підписання актів взаємозвірки у 2012 році, суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. № 10, із подальшими змінами і доповненнями, передбачено, що позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.
Оскільки строк позовної давності щодо основного боргу не сплив, він не сплив і стосовно 3 % річних.
Як слідує із розрахунку позивача ним нараховано інфляційні та відсотки річних по договору 356/1 від 26.05.2009 року з 01.07.2010 року по 10.09.2013 року,тобто поза межами 3-х річного строку позовної давності. Враховуючи те, що позов подано до суду 20.09.2013 року судом зроблено перерахунок даних сум, згідно якого сума інфляційних складає 58063,18 грн., відсотків річних 96258,87 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо суми відсотків річних по договору №882/2 від 15.10.2008 року, то зазначена нарахована правильно і підлягає стягненню з відповідача в сумі 96 842,92 грн.
Сума інфляційних за розрахунком суду складає 155 498,11 грн.
Однак позивач ставить вимогу стягнути інфляційні в сумі 154 653,71 грн., а тому суд задовольняє дану вимогу.
Щодо вимоги про солідарне стягнення 5000 грн. за договором поруки, то дана підлягає задоволенню з врахуванням наступного.
Як слідує з договору поруки від 11.01.2010 року №11/1 МП "ВК Імпекс" Поручитель за договором зобов'язався солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника - ДП "Одеський облавтодор" згідно договору про постачання від 26.05.2009 року №356/1 та договору поставки №882/2 від 15.10.2008 року з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами існуючими на момент укладення договорів, так і тими, що виникають на їх підставі в майбутньому. Сума по договору поруки становить 5000 грн.
Вимога про сплату заборгованості за договором поруки №198 від 19.08.2013 року вручена поручителю 22.08.2013 року вх.2208.
Рішенням господарського суду від 15.01.2014 року, залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року (а.с.142-143) відмовлено в позові про визнання недійсним договору поруки.
Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача-1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 36 758,63 грн. та 100 грн. по договору поруки, з відповідача-2 100 грн. по договору поруки.
Керуючись ст. ст. 173,174,175,193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509,526,598,655,692,712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-
Вирішив
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (65031, м.Одеса, вул..Грушевського, буд.49, код ЄДРПОУ 32018511, р/р26001232191 у ВАТ «МТБ» м.Іллічівськ, МФО 328168) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина» (43010, м.Луцьк, вул..Кременецька, буд.38, код ЄДРПОУ 32273623, р/р 260030001801 у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281) 1 837 931,68 грн., з них 1 077 414,57 грн. заборгованості, 96 258,87 грн. відсотків річних, 58 063,18 грн. інфляційних по договору №356/1 від 26.05.2009 року; 354 698,43 грн. заборгованості, 96 842,92 грн. відсотків річних, 154 653,71 грн. інфляційних по договору №882/2 від 15.10.2008 року, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 36 758,63 грн. та 100 грн. по договору поруки.
3.Стягнути солідарно з Малого приватного підприємства «ВК Імпекс» (43023, м.Луцьк, вул.Єршова,1, код ЄДРПОУ 21751236, р/р 260080871201 у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» у м.Києві, МФО 380281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина» (43010, м.Луцьк, вул..Кременецька, буд.38, код ЄДРПОУ 32273623, р/р 260030001801 у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281) 5000 грн. по договору поруки та витрати по сплаті судового збору в сумі 100 грн.
4.В решті позову відмовити.
5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено
20.06.14
Суддя С. В. Костюк