06 липня 2006 р.
№ 1/423-20/152
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової адміністрації у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного
від 16.03.2006 господарського суду
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до
1)Державної податкової адміністрації у Львівській області 2)Приватного підприємства “Гамелія»
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача і від відповідача 2: не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;
від відповідача 1: Козленко С.А. дов. від 12.10.05 №10-110 юр.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.07.2006.
Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 у травні 2005 заявлений позов до Державної податкової адміністрації у Львівській області та Приватного підприємства “Гамелія» про витребування з незаконного володіння фаршу курячого мороженого в кількості 30180 кг. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю вилучення податковою інспекцією та зберігання підприємством належного позивачеві спірного майна. Водночас позивач в порядку забезпечення позову просив накласти арешт на майно - фарш курячий морожений в кількості 30180 кг, що знаходиться у складських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, на зберіганні Приватного підприємства “Гамелія».
Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2005, ухваленою суддею Манюк П.Т., накладено арешт на майно - фарш курячий морожений в кількості 30180 кг, що знаходиться у складських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, на зберіганні Приватного підприємства “Гамелія».
Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.06.2005, ухваленою суддею Манюк П.Т., позовну заяву суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі приписів пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України і знято арешт на спірне майно.
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів: Дубник О.П. /головуючого/, Бобеляка О.М. та Орищин Г.В. постановою від 01.08.2005 перевірену ухвалу господарського суду скасував, скерувавши матеріали справи на розгляд до господарського суду Львівської області. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнив.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22 листопада 2005 року, ухваленим суддею Манюк П.Т., позовні вимоги задоволені в частині зобов'язання ПП “Гамелія» повернути позивачеві фарш курячий морожений у кількості 27120 кг, що знаходиться у складських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, з посиланням на доведеність з боку позивача права власності на спірне майно за приписами цивільного законодавства. В решті позову відмовлено, оскільки на зберіганні ПП “Гамелія» знаходиться фарш курячий морожений у меншій кількості, ніж заявлено у позові. Водночас скасовано арешт на фарш курячий морожений в кількості 30180 кг, що знаходиться у складських приміщеннях на зберіганні Приватного підприємства “Гамелія». Судові витрати покладено на позивача.
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів: Гнатюка Г.М. /головуючого/, Кравчука Н.М. та Мирутенко О.Л. постановою від 16 березня 2006 року перевірене рішення господарського суду Львівської області змінив. Суд визнав помилковим покладення на позивача судових витрат у справі і стягнув з ДПА у Львівській області 2354,05 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в господарському суді першої інстанції. В постанові зазначено, що право власності позивача є доведеним договором купівлі-продажу від 10.05.2005 і було порушено внаслідок незаконних дій податкової служби з вилучення спірного майна. В решті рішення господарського суду, в тому числі і про відмову у задоволенні позову до ДПА у Львівській області, залишив без змін.
Державна податкова адміністрація у Львівській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову у справі, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Заявник вважає, що судом апеляційної інстанції порушені приписи матеріального і процесуального права. За твердженням податкової адміністрації, судом помилково застосовані приписи статті 387 Цивільного кодексу України. Скаржник наголошує на безпідставності заявлення віндикаційного позову до ДПА у Львівській області, оскільки спірне майно знаходиться на зберіганні у ПП “Гамелія». Разом з тим, заявник вважає, що спірне майно не є індивідуально визначеним майном і позивачем не доведений факт належності йому на праві власності вилученого майна. Водночас податкова адміністрація звертає увагу колегії суддів на порушення судом приписів статтей 42, 43, 43, 49 Господарського процесуального кодексу України. Так, на думку заявника, судом помилково залишений без оцінки лист заступника начальника ДПІ у м. Чернівці та не враховано, що між ПП ОСОБА_2 і позивачем господарські правовідносини не виникали, розрахунки між вказаними суб'єктами господарювання не проводились, основним видом діяльності ПП ОСОБА_2 є надання послуг з перевезення вантажів. Окрім того, судом також помилково стягнуто з ДПА у Львівській області державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в позові до податкової адміністрації відмовлено.
Від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Приватного підприємства “Гамелія» відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представника податкової адміністрації, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства відзначає наступне.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про витребування з незаконного володіння фаршу курячого мороженого в кількості 30180 кг. Суди встановили, що під час перевезення 10.05.2005 біля ІНФОРМАЦІЯ_1 спірне майно було вилучено працівниками управління податкової міліції ДПА у Львівській області. Через те, що власник виявленого товару був невідомий і в майбутньому товар може бути визнано безхазяйним та зверненим в доход держави, вказаний товар було вилучено і передано 11.05.2005 на відповідальне зберігання Приватному підприємству “Гамелія». За приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що власник спірного майна був відомий ще при проведенні перевірки співробітниками відповідача, тобто 10.05.2005. Проте, такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу односторонньо, не з'ясували дійсні права і обов'язки сторін стосовно предмету спору, не перевірили усі обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Посилаючись на договір купівлі-продажу від 10.05.2005, укладений між ПП ОСОБА_2 і ПП ОСОБА_1, і накладну №НОМЕР_1 як на підставу доведеності права власності позивача на спірне майно, суди не звернули уваги на те, що під час вилучення спірного майна у водія автомобіля, який здійснював перевезення, були відсутні товаросупроводжувальні документи та будь - які документи на підтвердження належності цього товару саме приватному підприємцеві ОСОБА_1 Доказів на підтвердження того, що вилучався саме товар, належний ПП ОСОБА_1, а саме: товаро - транспортних накладних, доказів на підтвердження стосунків з перевізником, актів прийому товару на здійснення перевезення, інших документів не було виявлено при затримці товару. Відсутні такі документи і у матеріалах справи. Окрім договору купівлі-продажу від 10.05.2005 та накладної №НОМЕР_1 на отримання фаршу ОСОБА_1 від ПП ОСОБА_2, матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували право власності ОСОБА_1, саме на вилучений спірний товар. Разом з тим, поза увагою судів були залишені доводи податкової служби про відсутність документів щодо виробника та якості спірного фаршу. Задовольняючи позовні вимоги, суди обох інстанцій виходили з факту неправомірної поведінки податкової служби. При цьому позов про оскарження дій податкової служби позивачем не заявлявся, а у разі заявлення розглядався би такий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги вищевикладене, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та ухваленні судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянуті судові акти цим вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Львівської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Львівської області від 22.11.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 у справі № 1/423-20/152 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду Львівської області.
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Львівській області задовольнити.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич