Апеляційний суд Житомирської області
Справа №285/1209/14-ц Головуючий у 1-й інст. Романюк Юлія Геннадіївна
Категорія 56 Доповідач Трояновська Г. С.
18 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.
при секретарі Трохимчук Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - відділ державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції про виключення автомобіля з акту опису і арешту майна та звільнення його з-під арешту
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2014 року ,-
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати за ним право власності на автомобіль ВАЗ-210990, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; виключити автомобіль з акту опису і арешту майна від 30.09.2013 року та звільнити його з-під арешту; зняти з автомобіля арешт, накладений - ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 19.09.2011 року; - постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Новоград-Волинського ВДВС, виконавчий лист №28782810 від 20.09.2011 року; - постановою Новоград-Волинського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виконавчий лист №30133691 від 05.12.2011 року. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30.01.2006 року придбав зазначений автомобіль у ОСОБА_2 Договір купівлі-продажу було первісно оформлено генеральним дорученням на право розпорядження автомобілем, яким із того часу він безперешкодно володів, як власним майном. Рішенням суду від 5 грудня 2013 року, укладену між ним та ОСОБА_2 30.01.2006 року довіреність, визнано удаваним правочином, таким, що приховує договір купівлі-продажу спірного автомобіля. Оскільки спірний автомобіль було включено до акту опису й арешту майна ОСОБА_2 від 30.09.2013 року на виконання виконавчого листа про стягнення з неї на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" боргу та інших постанов державного виконавця про стягнення боргів з ОСОБА_2, просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 16.05.2014 року за письмовою заявою позивача позовну заяву в частині вимог про визнання права власності на автомобіль залишено без розгляду.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - ВДВС Новоград-Волинського МУЮ про виключення автомобіля з акту опису і арешту майна та звільнення його з-під арешту - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Зазначає, що судом не було повно досліджено обставини справи та не встановлено правовідносини, які виникли між сторонами, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що рішенням цього ж суду від 05.12.2013 року довіреність, укладену між ним та ОСОБА_2, визнано удаваним правочином, таким, що приховує договір купівлі-продажу вказаного автомобіля та визнано фактичне укладення між ними договору купівлі-продажу автомобіля. Зазначає, що накладення арешту на спірний автомобіль порушує його право власності та унеможливлює належне оформлення та перереєстрацію автомобіля на його ім"я.
Розглянувши справу в межах доводів, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.60 Закону України „Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 5 грудня 2013 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано удаваним, таким, що приховує договір купівлі-продажу автомобіля, договір довіреності на право розпорядження автомобілем ВАЗ -210990, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов (шасі) НОМЕР_2 від 30.01.2006 року, укладений 30.01.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнано фактичне укладення 30 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу зазначеного автомобіля /а.с.2-4/.
Вказане рішення суду ніким не оскаржувалось та набрало законної сили.
З акту опису і арешту майна від 30.09.2013 року вбачається, що того ж дня державним виконавцем відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-440, виданого 02.12.2010 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитних коштів накладено арешт на автомобіль ВАЗ -210990, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та заборонено його відчуження /а.с.6-7,25-26/. Автомобіль передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6
Постановою державного виконавця від 05.12.2011року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитних коштів в сумі 8091,38дол. США та судових витрат /а.с.24/. У межах виконання зазначеного виконавчого провадження 05.12.2011року також винесено постанову про арешт майна, що належить ОСОБА_2 та заборонено здійснювати його відчуження /а.с.27/. У відділі ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції знаходиться на виконанні зведене виконавче провадження №271 від 06.04.2012 року про стягнення боргів з ОСОБА_2 /а.с.21/.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 вересня 2011року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 162тис. 344грн. забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірний автомобіль та автомобіль Volswagen д.н. НОМЕР_3, належні ОСОБА_2 /а.с.28/. На виконання зазначеної ухвали суду постановою державного виконавця від 20.09.2011 року накладено арешт на вказані автомобілі та заборонено ОСОБА_2 здійснювати їх відчуження /а.с.28 зворот/.
Наявність зазначених постанов державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та ухвали суду про забезпечення позову перешкоджають позивачу перереєструвати спірний автомобіль на своє ім»я згідно рішення суду від 5 грудня 2013 року, оскільки пряма заборона на вчинення таких дій міститься в п.41 постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок, моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», про що повідомлено позивача начальником центру НППзВАЗ /а.с.8/.
Разом з тим відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Статтею 665 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Порядок реєстрації за новим власником транспортних засобів передбачений пунктами 7,8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998року. Зазначеними Правилами встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації) , зняття з обліку транспортних засобів, яка передбачає особливий порядок відчуження транспортних засобів, визначений цими Правилами, і які є обов"язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаного Порядку, спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та залишався зареєстрованим за відповідачем ОСОБА_2, заяв від останньої про зняття з обліку автомобіля не подавалось і його огляд органами ДАІ не здійснювався. Така заява від дня видачі довіреності не надходила і від позивача, який за вказаним дорученням міг сам розпорядитися спірним автомобілем, в тому числі і продати його і перешкод для цього в нього не було.
Окрім того відповідно до роз'яснень, які містяться в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно із ст. 210 та ст. 640 ЦК України, не вважається вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Згідно Правил державної реєстрації автомобілів вона є обов'язковою для придбаних автомобілів в органах ДАІ. З урахуванням вказаного сторони , починаючи з 30.01.2006 року (видача довіреності) не визначили питання про зняття автомобіля з обліку, сплату податків, платежів за огляд автомобіля, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків, а також про оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. При цьому місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права до існуючих правовідносин.
У даному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення суду від 5 грудня 2013 року, яким визнано удаваним договір довіреності на право розпорядження спірним автомобілем та визнано фактичне укладання 30 січня 2006 року договору купівлі-продажу автомобіля, на що є посилання в апеляційній скарзі, не має наслідком безумовне набуття позивачем права власності на спірний автомобіль, а є підставою для набуття права власності за умови та шляхом належного його оформлення та реєстрації.
Окрім того, відповідно до роз"яснень, які містяться в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2013 року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт , вирішуються шляхом пред"явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.
Матеріалами справи підтверджено, що відносно спірного автомобіля судом 19.09.2011 року постановлено ухвалу про забезпечення позову, а постановою державного виконавця від 20.09.2011 року накладено арешт на цей автомобіль та заборонено його відчуження. Вказані дії вчинені за борговими зобов"язаннями ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_7, яка не була притягнена до участі у справі як відповідач, хоча вказаним позовом зачіпаються її права та законні інтереси.
З огляду на наведене та з урахуванням усіх встановлених у судовому засіданні обставин справи, відповідності їх нормам матеріального права, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а тому залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної .
Головуючий Судді